Головна ⇒ 📌Твори з української літератури ⇒ У чому зміст бунту ліричного героя поеми В. В. Маяковського “Хмара в штанях”?

У чому зміст бунту ліричного героя поеми В. В. Маяковського “Хмара в штанях”?

В 1915 році Маяковський створює поему “Хмара в штанях” – один із самих цікавих добутків дожовтневого періоду. У цей час він переживає нерозділену любов. Біль розчарування, протест проти несправедливості миру, заклик до боротьби злиті воєдино в поемі “Хмара в штанях”.

У ній поет зв’язує тему любові й тему революції, що вперше входить у його творчість.

На думку Маяковського, у суспільстві, де все продаєся й усе купується, немає теперішньої любові. Особиста тема здобуває в поемі соціальне звучання. Відчуття трагізму, безвихідності

від нерозділеного почуття сменяется в Маяковського закликом кборьбе.

Маяковський виражає головну ідею поеми в чотирьох гаслах: “Геть вашу любов! ” “Геть вашу релігію!” “Геть ваше мистецтво! ” “Геть ваш лад!

” Поет розкриває зв’язок особистого й соціального: у від щожило й прогнило суспільстві немає місця теперішньої любові. У першій частині поеми говориться про почуття поета. Очікування приходу улюбленої зображено з неймовірним розжаренням.

Чую: тихо, як хворий з ліжка, зстрибнув нерв. І от, – спочатку пройшовся ледь-ледь, потім забігав, схвильований, чіткий.

Тепер і

він, і нові два мечуться розпачливою чечіткою. Звалилася штукатурка в нижньому поверсі. Нерви – більші, маленькі, багато хто! – скакають скажені, И вже в нервів підкошуються ноги.

Щиросердечна драма продовжує розвиватися, переростаючи в образ пожежі в серце: Люди нюхають – запахло смаженим!

Нагнали якихось. Блискучі! У касках!

Не можна сапожища! Скажіть пожежним: на серце палаюче лізуть у пещеннях. Поет упевнений у тім, що кохану підкупили й розбестили.

У поемі немає прямої вказівки на вибранийника Марії, але все суспільство зображене як неблагополучное, пересичене, погрязшее в розпусті. Бажаючи поділитися горем, поет виходить на вулицю й бачить, що його страждання – це часточка загального горя, що залишається невисловленим: Вулиця корчиться без’язика – їй нема чим кричати й розмовляти. Завдання поета – допомогти масам виразити свої страданія.

Сучасне мистецтво не справляється із цим завданням, воно є “варивом з любові й солов’їв”. І прикладом такого мистецтва є для Маяковського поезія Ігоря Жителя півночі: А із сигарного диму ликерною чаркою витягалася пропита особа Жителя півночі.

Він виступає як синонім непотрібної буржуазної поезии, не здатної нічого дати прагнучим масам: Як ви смієте називатися поетом И, сіренький, цвірінчати, як переспівав! Маяковський усвідомлює себе поетом, що повинен дати голос без’язикій вулиці. Треба не просити, треба брати самим: Добродії!

Зупинитеся! Ви не злиденні, ви не смієте просити подачки! Звучить відкритий заклик до боротьби: Сьогодні треба кастетом кроїтися миру в черепі!

Виразивши протест існуючому ладу, поет знову вертається до особистої драми – нерозділеної любові. Я із серцем жодного разу до травня не дожили, а в прожитому житті лише сотий квітень є. Вся поема “Хмара в штанях” написана у формі монолога.

Але Маяковський не тільки виразив біль свого почуття, а виступив від імені всіх страждаючих, створив образ борця, зверненого до “вуличних тищам”. Його періживания знаходять форму бунту, призивають кдействию.