“У кого ненька, у того й голівка гладенька” – IІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО

ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

III варіант

Саме весна, привітна і щедра, подарувала Україні вірного сина, а світові – генія. Ім’я дала хлопчикові рідна мати – Тарас. Дитинство Тарасика було нещасливе, бо дуже скоро він залишився сиротою:

Там матір добрую мою,

Ще молодую у могилу нужда

Та праця положила…

Учитися хлопчик не мав змоги, тому з тринадцяти років пас чужі ягнята.

Обернувся я на хати –

Нема в мене хати!

Не дав мені Бог нічого!..

І хлинули сльози,

Тяжкі сльози!..

Дуже боляче було Шевченкові, коли бачив під тином мале хлоп’я, сиротину, багатством якого була лише старенька свитина. А воно немов одірваний листочок, не мало де подітись. Здавалось митцеві, що це він бачить себе.

Особливо боляче поетові було дивитись на долю дівчаток-сиріточок, бо нещасливою вона була і в дитинстві, і в майбутньому. Тому і створює Т. Шевченко поезію “На Великдень, на соломі…”, в якій особливо боляче звучать останні рядки:

– А я в попа обідала, –

Сирітка сказала.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“У кого ненька, у того й голівка гладенька” – IІІ варіант – ТАРАС ШЕВЧЕНКО