У світі казок


Світ казок незвичайний. Я завжди мрію про нову казку. Але й старі знайомі казки мені теж дуже подобаються.

Я дуже люблю українські, російські народні казки. У мене є велика ілюстрована книга казок, і я часто її перечитую. Мама навчила мене читати рано.

З чотирьох років я знаю багато казок напам’ять. Зараз мої улюблені казки – “Снігова королева”, “Русалочка”, “Руслан і Людмила”.

Виявляється, казка пишеться за певними правилами. Дізнавшись, що є правила, за якими складається казка, я дуже зацікавився. Має бути спочатку

зачин. Особливо мені подобається зачин “Десь у тридев’ятому царстві, тридесятому королівстві… ” Далі завжди буває цікаво – або про принцесу, або про королівну чи короля. Ще мені подобається, що в казці завжди перемагає добро і справедливість.

Але перемога наступає не відразу. Треба боротися то з чудовиськами, то з драконами, то тікати від Баби Яги.

А ще мені подобається, що казки бувають мандрівними. Виявляється, не тільки люди вміють мандрувати, але й казки. Наприклад, казка народилася в Україні, а якийсь мандрівник, може, із Польщі чи іншої країни почув її, поїхав додому і там розповів. І поступово

казка у чомусь змінюється. І стає вже не тільки українською, але й польською чи іншого народу. Казка й далі буде мандрувати світом, якщо вона гарна.

Усім людям хочеться послухати щось цікаве, незвичайне, але щоб обов’язково добрі герої перемогли й довго жили-поживали, ніякого лиха не знали.



У світі казок