“Убив я поему. убив, не народивши…” – (“Плач по двох непороджених поемах”)

Мінута молчанья. Мінута – як роки. Себе промовчали – Усі чекали погоди. Сьогодні не скажеш, а завтра вже не поправиш. Вічна пам’ять.

А. Вознесенськ Андрій Андрійович Вознесенськ увійшов у літературу яскраво, стрімко. Уже на початку Творчості поет ставить серйозні питання й намагається їх вирішити. Тема розтрати внутрішніх багатств людської особистості – одна з важливих тем лірики Андрія Вознесенська. Вона особливо драматично звучить у вірші “Плач по двох непороджених поемах”. Амінь.

Убив я поему. Убив, не народивши. До

похоронів! Ховаємо. Ховаємо поеми.

Вхід всім стороннім Ховаємо. На чорному Всесвіті коханцями отруєними Лежать дві поеми, Як білий бінокль театральний. Поет говорить тут про ті величезні духовні можливості кожної людини, які він може або здійснити, або вбити всебе.

Алл С о ч. Р У О, як ти хотіла, щоб син твій ішов Чисто й прямо, Устань, мама. Ви встаньте в Сибіру, У Парижу, У глухих містечках. Ми стільки вбили в собі, не народивши. Устаньте…

Вірш це як реквієм всьому нездійсненому, ненародженому по нашим лінощам, малодушності або через відсутність знань. Ми однаково винуваті перед собою й суспільством за все

незроблене. Ландау, що загинув у косому лаборанті, Устаньте, Коперник, що загинув у Ландау галантному, Устаньте, Ви, дівка в джаз-банді.

Ви помнете шкільні банти? Устаньте… Андрій Вознесенськ повстає проти “духовних самогубців”, проти тих, хто “саморозтратив святі крупиці”.

Цим бездуховним ледарям поет протиставляє щирих творців – “людей упертої вдачі”. Творчість і праця – тільки вони здатні врятувати особистість. Людина тільки в діяльності може знайти себе, реалізуватися на благо суспільства.

Творчість і тільки творчість – у будь-яких областях життя,- є виправданням людського буття. Тому ж, хто виніс вогонь крізь потраву, – Вічна слава! Вічна слава!

Вірш звучить бойовим-бойовій-по^-бойовому, поет начебто боїться, щоб воно не пролунало занадто ніжно й задушевно.

Тут Вознесенськ виступає непримиренним борцем з будь-якою несправедливістю, антигуманізмом. Поет висуває високі вимоги насамперед до себе, а потім уже й до навколишнім. Ця цивільна позиція стане основою в


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Убив я поему. убив, не народивши…” – (“Плач по двох непороджених поемах”)