Українська література ХХ ст
Реферат
На тему:
“Українська література ХХ ст.”
Українська література ХХ століття пройшла різні етапи і періоди: революційний, воєнний, післявоєнний, пострадянський. Кожний етап характеризується своїми особливостями, своїми літературними героями. У даній роботі спробуємо розглянути ХХ століття України у літературному розрізі.
Традиційно вважається, що зачинателем українського модернізму був Микола Вороний. Готуючи в 1901 р. альманах “З-над хмар і долин” (вийшов у 1903 р.), М. Вороний опублікував у “Літературно-науковому
Тим часом молодші автори, передусім ті, що складали
Оскільки український реалізм початку ХХ століття був здебільшого народницьким, “селянським” реалізмом, остільки антинародництво стало важливою засадою модерністів. Прозвучали заклики до оновлення і розширення проблемно-тематичного діапазону, відходу від переважно селянської тематики, характерів, зрештою, мови, лексики. Нарешті, на противагу народницькому реалізмові, модернізм відстоював пріоритет індивідуального над колективним, права особистості, а не абстрактні інтереси суспільства, в жертву яким приносилися особисті пориви.
Революція 1917 р. сповнила культурну діяльність України відчуттям новизни, свідомістю звільнення від старого світу та його обмежень. Поставали складні невідступні питання про те, в якому напрямі слід розвиватись українській культурі, на які взірці їй належить орієнтуватись і якою бути взагалі. Це був час пошуків і сподівань.
Натхнені відчуттям власної місії та зростаючою аудиторією, письменники, художники й учені з захопленням поринули у створення нового культурного всесвіту.
Ніде так не виявлялися ці свіжі настрої, як у літературі. Марксистські письменники пропагували думку, згідно з якою для здійснення своїх завдань революція, крім суспільно-політичної сфери, повинна сягнути і в область культури. Тобто буржуазне мистецтво і мислення минулого необхідно замінити новим, пролетарським, мистецтвом.
Спроба створити пролетарську культуру в Росії призвела до виникнення літературної організації “Пролеткульту”, що спиралася на дві корінні засади: по-перше, пролетарську культуру можна створити, відкинувши традиції й зразки минулого; по-друге, у творенні цієї культури повинні брати участь народні маси. Ототожнений із культурою російського міста, “Пролеткульт” не мав великого впливу серед українців. Однак його ідеї зробили свою справу в процесі виникнення в Україні так званих масових літературних організацій.
У 1922 р. в Харкові під керівництвом Сергія Пилипенка з’явилася перша з масових літературних організацій – “Плуг”. Заявивши, що для мас треба створювати таку літературу, яку вони хочуть, ця організація заснувала мережу письменницьких гуртків, котра незабаром охопила 200 письменників і тисячі початківців. Один із діячів організації так висловив ставлення до мистецтва: “Завдання нашого часу в царині мистецтва полягає в тому, щоб приземлити мистецтво, зняти його з п’єдесталу на землю, зробити його потрібним і зрозумілим для всіх”.
Через рік Василь Еллан-Блакитний організував літературну групу “Гарт”, що також прагнула працювати для створення пролетарської культури на Україні. У групу входили Костянтин Гордієнко, Олександр Довженко, Олесь Досвітній, Михайло Йогансен, Олександр Копиленко, Іван Микитенко, Валер’ян Поліщук, Володимир Сосюра, Іван Сенченко, Павло Тичина, Микола Хвильовий та ін.
Поряд із цими марксистськими організаціями виникали також невеликі групи ідеологічно нейтральних або “непролетарських” письменників та художників.
У період українізації особливо виділяється київська літературна група “неокласиків”, яку очолював Микола Зеров. До її складу входили Михайло Драй-Хмара, Павло Филипович, О. Бургардт (Юрій Клен), Максим Рильський. Блискуче освічені люди, вони володіли багатьма іноземними мовами, створювали численні переклади світової класики, активно протистояли “Пролеткульту”. “Неокласики” орієнтувалися на поєднання національних традицій і досвіду світової та європейської літератури.
Естетичні погляди “неокласиків” поділяв М. Хвильовий, який виступав проти хуторянства й “масовізму” у літературі. Його публіцистика (“Камо грядеші?”, “Думки проти течії”) відіграли значну роль у розвитку українського літературного процесу. Стаття “Україна чи Малоросія?” 1926 р. була вилучена з літературного обігу, її опубліковано лише 1990р.
У 1925 р. після розпаду “Гарту” частина його членів (серед них Микола Куліш, Павло Тичина, Микола Бажан, Петро Панч, Юрій Яновський та Іван Сенченко) утворили елітарну літературну організацію “Вапліте” (“Вільна академія пролетарської літератури”) на чолі з Миколою Хвильовим.
Противниками “Вапліте” були не лише Пилипенко та інші прихильники “Плуга”. З критикою “буржуазно-націоналістичної ідеології” виступило тодішнє комуністичне керівництво України. Навіть Сталін вказав на небезпеку поглядів М. Хвильового.
Для боротьби з поширенням націоналістичних ідей у літературі у 1927 р. було створено прорадянську організацію ВУСПП (Всеукраїнська спілка пролетарських письменників) і посилено контроль комуністичної партії за літературною діяльністю.
У розпал цих подій з’являються літературні твори високого гатунку – П. Тичини га М. Рильського. Одразу ж після виходу в 1918 р. збірки “Сонячні кларнети” П. Тичина здобув широке визнання. Продемонстроване ним у таких наступних збірках, як “Замість сонетів і октав”, “Вітер з України”, мистецьке володіння словом не лишало сумніву в тому, що твори Тичини є справжньою віхою в розвитку української поезії.
Поезії Максима Рильського, що публікувались у збірках “Під осінніми зорями”, “Синя далечінь”, “Тринадцята весна”, були стриманими, філософськими й глибоко вкоріненими у класичні традиції Заходу. Серед багатьох інших поетів того часу на особливу увагу заслуговують Микола Зеров, Павло Филипович, Михайло Драй-Хмара, Євген Плужник, Володимир Сосюра, Микола Бажан і Тодось Осьмачка.
Головними темами прозових творів були наслідки революції та громадянської війни в житті людини і суспільства. У “Синіх етюдах”, що пройняті тонким почуттям слова, симбіозом романтичності й грубого реалізму, Микола Хвильовий оспівує революцію, в той час як в “Осені” і “Я” він відображає її суперечності й своє зростаюче почуття розчарування нею. В таких творах, як “У житах”, Григорій Косинка майстерно змальовує рішучість селян у боротьбі з чужоземцями. У романі “Місто” скептично-містичний Валер’ян Підмогильний описує, як українському селянинові безбідно жити в чужому для нього місті завдяки тому, що він відмовляється від кращих селянських цінностей.
У своєму творі “Із записок холуя” майстер сатири Іван Сенченко висміює безхребетних лакиз, що їх породжував радянський лад. У романі Юрія Яновського “Чотири шаблі” з його яскравими описами селян-партизан проступає дух запорозьких козаків. Але неперевершеним щодо популярності був Остап Вишня, дотепні гуморески якого читали мільйони людей.
Серед драматургів найвидатнішою постаттю був Микола Куліш. Три його п’єси – “Народний Малахій”, “Мина Мазайло” і “Патетична соната” – викликали сенсацію своєю модерністською формою і трагікомічним трактуванням нової радянської дійсності, російського шовінізму, “малоросійської” ментальності, анахронічного українського націоналізму, духовної незрілості комуністів-доктринців.
У цей період сталися показові зміни у відносинах між українським Заходом і Сходом. Якщо на межі століть галицькі видання відкривали свої шпальти для письменників з Наддніпрянщини, то в 20-30-ті роки східноукраїнська преса широко публікує галицьких та буковинських авторів. А в Харкові створюється письменницька спілка “Західна Україна” з однойменним журналом, яку після повернення з Америки очолює Мирослав Ірчан. Імена Ярослава Галана, Степана Тудора, Петра Козланюка, Ярослава Кондри, Олександра Гаврилкжа, Василя Бобинського, Катерини Гриневичевої, Мирослави Сопілки розмаїто репрезентують літературно-мистецькі пошуки західноукраїнських авторів.
Новаторським талантом у Західній Україні вирізнявся поет-імажиніст Богдан-Ігор Антонич. Привертають увагу філософським осмисленням буття збірки “Три перстені”, “Книга Лева”, “Зелена Євангелія”, “Ротації”. Творчість Б.-І.
Антонича співзвучна з поезією П. Тичини.
Неоднозначним є розвиток літературного процесу пострадянського періоду ХХ століття. Продовжують творити письменники й поети старшого покоління: І. Драч, Р. Іваничук, П. Загребельний, Л. Костенко, Ю. Мушкетик, Б. Олійник, Д. Павличко. Проте література відчуває на собі тиск ринку, вона змушена йти за читачем (покупцем). Ця тенденція сприяє розвитку масової та популярної літератури, переважно російськомовної. Розквітають такі жанри, як фантастика, детектив, любовно-авантюрний роман.
Відомими далеко за межами України письменниками-фантастами є Генрі Лайон Олді (колективний псевдонім Д. Громова та О. Ладижинського), А. Валентинов, М. та С. Дяченки, майстром любовно-авантюрного жанру вважається Симона Вілар (Н. Гавриленко).
Поки що можна констатувати слушність думки визначного українського консерватора початку ХХ ст. В. Липинського, який в “Листах до братів – хліборобів” змалював картину проблематичності формування повноцінної нації на території, що здобула незалежність не шляхом принципової визвольної боротьби, а внаслідок розпаду метрополії. Однак останніми роками інерційність мислення і рудименти старого життя усе далі відходять в минуле, а в сучасному культурному житті України можна відзначити обнадійливі позитивні тенденції, які віддзеркалюють процес національного духовного відродження українського народу.
Можна виділити декілька чинників, що впливатимуть на подальший розвиток української культури, а саме: 1) поглиблення національного самопізнання та самоусвідомлення; 2) створення умов для існування, розвитку, співпраці та змагання розмаїтих філософських, релігійних, літературних, образотворчих, музичних течій, напрямів, шкіл, тобто дійсне ствердження свободи духовної творчості; 3) врахування світового культурного досвіду, усвідомлення власної національної культури як ланки світового культурного процесу, співучасть у світовому культурному обміні за умов визнання пріоритету загальнолюдських цінностей та усвідомлення землі як спільного дому усього людства; 4) всебічне використання резервів національної культурної традиції, можливостей національної ментальності, орієнтація на створення оригінальних культурних цінностей, що мають не лише національне, але й загальнолюдське, світове значення, адже останнє і є критерієм зрілості культури.
Зараз поки що важко передбачити конкретні форми, яких набуде культура в умовах національно-державного відродження. Але провідною тенденцією, мабуть, буде розкріпачення творчості, збагачення мистецького арсеналу, посилення новаторських тенденцій і водночас звертання до джерел національної традиції як до школи художнього мислення.
Однією з актуальних проблем на сьогодні є державна підтримка національної культури. Продумана система державного протекціонізму стосовно української національної культури, яка б не порушувала інтереси інших національних осередків України і не суперечила загальнолюдським принципам, державна підтримка культур національних меншин – ось один з необхідних напрямів національно-духовного відродження нашої держави. Особливої уваги потребує українізація різних форм масової культури, сучасної індустрії розваг, а також тих новітніх видів та жанрів культури, які з різних причин не розвиваються в Україні або втратили національну визначеність (телевізійні жанри, оперета, різні форми відеокультури).
Література
1. Єфремов С. Історія українського письменства: У 2 т. – Т.1. – К., 1924.
2. Жулинський М. Традиція і проблема ідейно-естетичних пошуків в українській літературі ХХ століття // Записки наук. товариства імені Т. Шевченка. Праці філолог. секції. – Львів, 1992. – С.141-153.
Related posts:
- Українська література XX ст., або Новітня українська література Українська література XX ст., або Новітня українська література – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
- Українська література XX ст Поряд з письменниками, що почали друкуватися наприкінці XIX ст. (М. Вороний, О. Олесь), виступають і нові: поети В. Еллан-Блакитний, В. Чумак, її. Тичина, В. Сосюра; прозаїки – Г. Михайличенко, А. Заливчий, М. Хвильовий та багато інших. За ними на літературну ниву прийшли М. Рильський, А. Головко, П. ГІанч, І. Микитенко, О. Довженко й інші. 20-ті […]...
- НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РОЗВИТОК української літератури XX століття – явище досить складне й суперечливе. До якого б періоду ми не звернулися – чи то етапу розстріляного Відродження, чи то часів “відлиги” і притаманних їй оновлення та пожвавлення творчих шукань,- завважуємо потужний вплив на її поступ соціальних зрушень і катаклізмів, на які так багата наша історія. Сталінсько-брежнєвська ідеологія втручалася […]...
- Українська література епохи бароко: історичні умови, чільні представники, найвизначніші набутки Бароко – літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI-XVIII століть. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. […]...
- Література в Західній Україні (до 1939 року) – Українська література за межами України Підручник Українська література 11 клас Сучасна українська література Українська література за межами України Література в Західній Україні (до 1939 року) За підтримки Антанти в 1919 році Польща окупувала Західну Україну, Румунія – Буковину і Бессарабію, Чехо – Словаччина – Закарпатську Україну. Уряд Речі Посполитої прагнув асимілювати українців: закривалися українські школи, у Львівському університеті були ліквідовані […]...
- Давня українська література Давня українська література – література українського народу XI-XVIII ст. Належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки д. у. л. властиві жанри: […]...
- Сучасна українська література, її особливості Сучасна українська література побудована на фундаменті вікових традицій і водночас це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подолати “провінційність”, “окремішність” нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто неоднозначні, іноді діаметрально […]...
- ІСТОРІЯ РУСІВ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. ІСТОРІЯ РУСІВ “Історія русів” – літературно-публіцистична пам’ятка кінця XVIII – початку XIX ст. Авторство твору не встановлене. “Історія русів” – це розповідь про події, що відбувалися в Україні від давнини до 1769 р. Виклад подій виразно тенденційний. Вони осмислюються з позиції українського патріотизму. Основна увага приділяється змалюванню самовідданої […]...
- Леся Українка – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Леся Українка (1871-1913) Лариса Петрівна Косач (літературний псевдонім – Леся Українка) народилася 25 лютого 1871 р. в м. Звягелі (тепер – Новоград-Волинський) у дворянській сім’ї. її батько, Петро Косач, родом з Чернігівщини, по закінченні юридичного факультету Київського університету одержав […]...
- III. Нова українська література 9 клас III. Нова українська література Загальний огляд Історичне підгрунтя розвитку української літератури – 1764 р.- скасування гетьманства; – 1773 р.- скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва; – масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти; – прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які […]...
- Нова українська література Історичне підгрунтя розвитку української літератури 1764 р. – скасування гетьманства; 1773 р. – скасування Запорозької Січі; запровадження кріпацтва; – масове закриття народних шкіл; ліквідація друкарства; занепад освіти; – прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні (Указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних (1720), наказ Петра II про […]...
- Українська література Актуальність теми. З початку 1930-х рр. і до кінця 1980-х рр. творча спадщина Володимира Винниченка була вилучена з нормального культурного обігу: твори його не друкувалися в УРСР і не вивчалися. Винниченкознавство як літературознавча ділянка існувало й розвивалося лише за кордоном – завдяки дослідженням Г. Костюка, М. Мольнара, С. Погорілого, Л. Онишкевич, В. Ревуцького(1) (хоча погляд […]...
- Новітня українська література Новітня українська література Або Українська література XX ст. – література, формування якої починається з помежів’я ХІХ-ХХ ст. зумовлена появою письменника нового типу естетичної свідомості, котрий згармоніював критерій краси з критерієм правди (М. Коцюбинський, В. Стефаник, Леся Українка, Ольга Кобилянська, М. Вороний, “молодомузівці” та ін.). Освіжувальні творчі пошуки супроводжувалися бурхливими дискусіями про шляхи розвитку українського мистецтва, […]...
- Українська література ренесансу й барокко Бароко – напрям у мистецтві й літературі. “Бароко” – від італійського слова “химерний”, “дивний” – напрям у мистецтві й літературі, який утвердився у XVІІ-XVІІІ ст. Для бароко в літературі характерна складність, мінливість, поліфонічність, поєднання релігійних і світських мотивів, тяжіння до контрастів. Якщо в Західній Європі період Відродження – Ренесанс – припав на XІV-XVІ століття, то […]...
- Українська література 10-хх років ХХ століття. Формування і розвиток українського модернізму РЕФЕРАТ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ТЕМА: УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРЕАТУРА 10-хх РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ. ФОРМУВАННЯ І РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО МОДЕРНІЗМУ. Українська література впродовж усього ХIX ст. розвивалася в річищі народницької традиції, кредом якої було служіння народові (розумілося головним чином селянство). Реалізм минулого століття пройшов кілька етапів свого розвитку: просвітительський у поєднанні з бароковими та бурлескниними тенденціями (І. Котляревський, П. […]...
- Микола Вороний – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Микола Вороний (1871-1938) Микола Кіндратович Вороний народився 24 листопада 1871 р. на Катеринославщині в сім’ї дрібного торгівця. Через півроку його родина* переїхала до Харкова. Навчався М. Вороний у Харківському, пізніше – Ростовському реальному училищах, згодом у гімназії, звідки був […]...
- Українська еміграційна література XX ст. І. Багряний “Тигролови” Мета: ознайомити учнів з українською еміграційною літературою XX ст., її найвизначнішими досягненнями, а також із життям та творчістю І. Багряного – автора роману “Тигролови”; розвивати навички визначення провідних ідей, мотивів твору; викликати інтерес до читання української пригодницької літератури; виховувати силу волі, оптимізм, віру в перемогу. Обладнання: портрети письменників діаспори XX ст., пор- трет І. Багряного, […]...
- Тема 24. Володимир Сосюра (1898 – 1965) – IV. Новітня українська література 10 клас IV. Новітня українська література Тема 24. Володимир Сосюра (1898 – 1965) М. Стельмах назвав Володимира Миколайовича Сосюру “глибинно-бентежним березнем”, ” замріяно прозорим вереснем” української новітньої поезії. Біографічні відомості 6 січня 1898 р, – на станції Дебальцеве на Донеччині народився В. М. Сосюра. Сім’я переїздить до с. Третя Рота (розповідь про рідний край в […]...
- Українська література 1940 – 1950 років Лірика воєнних часів На початку 40-х років в Україні пожвавилося літературно-мистецьке життя. Друга світова війна “вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії”. Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один із найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози […]...
- Загальна характеристика – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. Загальна характеристика Розвиток українського письменства значною мірою залежав від історичних обставин. На середину XIV ст. більша частина українських земель увійшла до складу Литовського князівства та Польського королівства, а в XVI ст. усі ці території опинились у складі Польської держави. Доленосним моментом української історії стала середина XVII ст., на […]...
- Прадавня українська література 9 клас ІІ. Старе українське письменство Прадавня українська література Особливості: – своєрідність та синкретизм жанрів (органічне злиття епосу, лірики, драми); популярність панегіриків – творів, у яких прославлялося життя поважних людей або розшифровувався зміст родових гербів; – обов’язкове звернення до Бога на початку творів; письменник свою думку не стверджував від себе, а лише підкріплював цитатами зі […]...
- Давня українська література (XIV – XVIII ст.) 9 клас ІІ. Старе українське письменство Давня українська література (XIV – XVIII ст.) Література XIV – XV ст. Період переписування давніх творів та укладання книг-зводів (“Літопис руський”, “Києво-Печерський патерик”, “Литовський літопис”, “Короткий київський літопис”, “Хождєнія Данила Паломника” тощо). Оригінальна література: послання, повчання митрополита Фотія, Григорія Цяблака, Перекладна література з грецької, сербської, болгарської мов, наприклад, сербська […]...
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (кінець XVIII – початок XX ст.) УКРАЇНСЬКУ літературу від кінця XVIII ст. і до початку XX ст. називають “новою”. Поряд із назвою “нова література” вживається й назва “література XIX-початку XX ст.”, бо саме цю епоху вона охоплює. Зрозуміло, що з погляду сучасних естетичних критеріїв і уявлень література цього періоду вже втратила новизну, і назва залишилася традиційною, як, наприклад, “нова історія” чи […]...
- Іван Карпенко-Карий – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Іван Карпенко-Карий (1845-1907) Іван Карпович Тобілевич (театральний і літ. псевдонім – Карпенко-Карий) народився 17 вересня 1845 р. у слободі Арсенівці на Херсонщині в багатодітній сім’ї управителя поміщицького маєтку. Його батько, Kapno Адамович Тобілевич, мав дворянські корені, мати, Євдокія Зіновіївна […]...
- Іван Нечуй-Левицький – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Іван Нечуй-Левицький (1838-1918) Іван Семенович Левицький (літ. псевдоніми – І. Нечуй-Левицький, І. Нечуй) народився 13 листопада 1838 р. в м. Стеблеві на Київщині у сім’ї священика. Навчався в духовному училищі та в семінарії. Закінчив Київську духовну академію. Учителював у […]...
- Михайло Коцюбинський – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Михайло Коцюбинський (1864-1913) Михайло Михайлович Коцюбинський народився 5 вересня 1864 р. в місті Вінниці в родині чиновника. Початкову освіту дістав у Барській школі; протягом 1876-1880 рр. навчався в Шаргородській духовній семінарії. Мріям Коцюбинського про гімназію та університет через складні […]...
- Тарас Шевченко – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Тарас Шевченко (1814-1861) Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого 1814 р. в с Моринці Звенигородського повіту на Київщині у сім’ї селян-кріпаків. Рано втратив батьків, наймитував. Був зарахований до складу панських служників і 1829 р. відправлений до Вільна. З початку […]...
- ТЕАТР “КОРИФЕЇВ” – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. ТЕАТР “КОРИФЕЇВ” Український театр класичної доби починається з аматорських гуртків середини XIX ст. Такими були гуртки в м. Полтава (під керівництвом учителя В. Лободи) та в м. Чернігові, організований Л. Глібовим (“Товариство, кохаюче рідну мову”). В кінці 50-х років […]...
- НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ НАПРИКІНЦІ XVIII ст Тема. НОВА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНІ ОБСТАВИНИ НАПРИКІНЦІ XVIII ст. 1. Історична подія, яка не відбувалася під час становлення і розвитку нової літератури. А Народне повстання під керівництвом У. Кармалюка. Б Селянські заворушення на Катеринославщині, Полтавщині. В Війна 1812 року. Г Обирання гетьмана після смерті Б. Хмельницького. 2. Документ, що забороняв друкування будь-яких книг українською мовою. […]...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Прадавня українська література” Які ви знаєте переспіви та переклади “Слова о полку Ігоревім”? Робота над перекладами “Слова… ” захоплювала багатьох видатних письменників, художників: В. Жуковського, М. Гербеля, А. Майкова, С.; Шамбінаго, Янку Купала. Першими перекладачами “Слова… ” на українську мову були М. Шашкевич та І. Вагилевич. Точно відтворює зміст і легко читається “Слово… ” у перекладі М. Максимовича. […]...
- Українська література повоєнних років Література повоєнних років представлена творчістю Ю. Смолича, І. Ле, І. Багмута, Л. Смілянського, О. Донченка, Ю. Збанацького. Найвидатнішим явищем української прози в перші повоєнні роки став роман-трилогія Олеся Гончара “Прапороносці”. У другій половині 1940-х рр. українська проза широко відображає героїку відбудови й прагне правдивіше окреслити головну постать напруженої доби – людину-сучасника, що самовіддано працює в […]...
- УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА 90-х РОКІВ СЕРГІЙ Єфремов, оцінюючи літературу 1919-1923 років, писав: “Тут усе горить ще болями часу. Це наша сучасність, до якої з історичною міркою зовсім було б дивно заходити, та й неможливо цілком”. Це твердження відомого українського вченого-літературознавця актуальне й для літературного процесу 90-х років – складного, неоднозначного, суперечливого. Нині лунає чимало думок про занепад літератури в умовах […]...
- Леонід Глібов – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Леонід Глібов (1827-1893) Леонід Іванович Глібов народився 21 лютого 1827 р. в селі Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині в сім’ї управителя поміщицьких маєтків. Освіту здобув у Полтавській гімназії та Ніжинському ліцеї. Учителював на Поділлі, згодом перейшов на роботу […]...
- Василь Стефаник – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Василь Стефаник (1871-1936) Василь Стефаник народився 14 травня 1871 р. в с Русові Снятинського повіту на Станіславщині (нині – Івано-Франківщина) в сім’ї заможного селянина. Після навчання в школах у с. Русові та м. Снятині він 1883 р. вступив до […]...
- Відповіді до теми: “Прадавня українська література” 1. Що є джерелом виникнення писемної літератури? Прадавня українська література виникла з фольклору, тобто з усної народної творчості та системи народних вірувань. 2. Що таке народний епос? Які основні жанри народного епосу ви знаєте? Народний епос – це специфічний народно-поетичний різновид розповідних творів у прозі та віршах. Основні жанри народного епосу – це казка, легенда, […]...
- Відповіді на запитання за розділом “Давня українська література” УРОК 21 Тема. Контрольна робота №2 (відповіді на запитання за розділом “Давня українська література”). Мета: виявити рівень засвоєння учнями навчального матеріалу, вміння логічно і чітко давати відповіді на поставленні питання; розвивати писемне мовлення учнів; виховувати в учнів уважність, вміння організовуватись. Переказ уривка із твору О. Довженка “Зачарована Десна” УРОК 23 Тема. Переказ уривка із твору О. Довженка “Зачарована Десна”. Мета: формувати високу культуру писемного мовлення одинадцятикласників, їх уміння відтворювати прочитаний текст логічно і послідовно, дотримуючись літературних норм. Тип уроку: урок розвитку зв’язного мовлення. Хід уроку I. Організаційна частина. II. Актуалізація опорних знань про типи мовлення, стилі мовлення та їх мовні засоби. III. Повідомлення […]...
- Михайло Старицький – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Михайло Старицький (1840-1904) Михайло Петрович Старицький народився 2 грудня 1840 р. в с Кліщинцях Золотоніського повіту на Полтавщині у дворянській сім’ї. Рано осиротів, виховувався в родині дядька – В. Р. Лисенка. Навчався в Полтавській гімназії (1851-1858), Харківському (1858-1860) та […]...
- Гейне й українська література Давно помічено, що долі великих поетів в іншомовних літературах дуже не схожі між собою. Одні такі поети проходять осторонь певних літератур, істотно їх не зачепивши, а пієтет до них носить переважно умоглядний характер, бо створюється він не перекладачами, а критиками й літературознавцями. Для української літератури в минулому столітті такими поетами лишилися ІНеллі й Кітс, Гюго […]...