Українська народна казка – Лисичка-сестричка

Украла собі лисичка-сестричка курочку та й біжить. Біжить та й біжить, от вже й ніч заходить. Бачить вона хатку, заходить туди, вклонилась звичайненько та й каже: – добривечір, люди добрі! – доброго здоров’ячка.

– Пустіть переночувати! – Ой лисичко-сестричко, у нас хата маленька,- ніде буде тобі лягти. – дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую.

Хазяї й кажуть: – добре, ночуй! – А де ж я свою курочку подіну? – Пусти її під піч. От вона так і зробила.

А вночі нишком устала, курочку з’їла й пір’ячко

загребла. Другого дня встала раненько, вмилася біленько, господареві на добридень дала. – Ой, де ж це моя курочка? – А під піччю.

– Я дивилась, там нема.- Сіла та й плаче.- Тільки й було добра, що курочка, та й ту забрано. Віддай мені, хазяїне, за курочку качечку! – Нема що робити – треба давати.

Взяла лисичка качечку в мішок та й пішла. Біжить та й біжить, аж застала її на дорозі ніч. Бачить вона хатку, заходить туди й каже: – добривечір, люди добрі! Ті їй: – доброго здоров’я!

– Пустіть переночувати! – Не можна, лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти. – дарма, я під

лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую. – Ну, добре, ночуй!

– А де ж я свою качечку подіну? – Пусти її в хлів між гуси. От вона так і зробила. А сама вночі нищечком устала, качечку з’їла і пір’ячко загребла.

Другого дня встала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала. – А де ж моя качечка? – Глянули в хлів – нема.

Каже їй хазяїн: – Мабуть, гусей випускали та випустили й її. А лисичка плаче: – Тільки й добра було, що качечка, та й ту забрано. – Віддай мені, хазяїне, за качечку гусочку! Нема що робити – треба давати. Взяла вона гусочку в мііпок та й пішла.

Іде та й іде… Аж ізнову вечір настає. Бачить вона, що стоїть хатка, зайшла туди та й каже: – добривечір, люди добрі! Пустіть переночувати! – Не можна, лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде тобі лягти.

– дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся, так і переночую. Люди кажуть: – Ну, добре,- почуй! – А де ж я свою гусочку подіну? – Пусти в хлів до ягнят. От вона так і зробила.

А сама вночі нищечком устала, гусочку з’їла і пір’ячко загребла. Другого дня устала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала, а тоді: – А де ж моя гусочка? Подивились – нема. От вона й каже хазяїнові: – де я не бувала, такої пригоди не знала, щоб у мене що вкрадено!

Хазяїн і каже: – То, може, ягнята затоптали її. А лисичка: – То вже як хоч, хазяїне, а віддай мені ягня. Нічого робити. Віддали.

Взяла лисичка в мішок те ягня та й пішла. Іде та й іде,- застає її знову ніч. От вона, побачивши хатку, стала проситися на ніч: – Пустіть, люди добрі, переночувати! – Не можна, лисичко-сестричко: у нас хатка маленька, ніде буде тобі й лягти.

– дарма, я під лавкою зігнуся, хвостиком обгорнуся та й переночую. – добре,- ночуй! – А де ж я своє ягня подіну? – Пусти в загороду.

От вона так і зробила. А вночі нищечком устала та й з’їла те ягня. Другого дня встала раненько, вмилася біленько, хазяїнові на добридень дала та й питає: – А де ж моє ягня? Далі сіла та й давай плакати та примовляти: – де я не бувала, такої пригоди не знала, що одно було добро, та й те вкрадено. Хазяїн їй каже: – Ото невістка гнала воли, то, може, й випустила.

От вона й каже йому: – Ну, як собі хоч, хазяїне, а віддай мені невістку! Свекор плаче, свекруха плаче, син плаче, діти плачуть. А лисичка таки зав’язала невістку в мішок. От іще вона не вийшла, та якось там на часину одвихнулась із хати, а син узяв, вив’язав з мішка невістку, а ув’язав собаку. Прийшовши, лисичка взяла, не розв’язуючи, той мішок з собакою та й понесла.

Несе та й приказує: – За курочку – качечку, за качечку – гусочку, за гусочку – ягнятко, а за ягнятко – невістку! Та як струсоне тим мішком, а собака: “Авурр!..” А лисиця: – А, капосна невістко! Ану, гляну на тебе, яка ти є.

Сіла та й розв’язала мішок. Тільки розв’язала – собака звідти як не вискочить! Вона навтіки, собака за нею та далі в ліс… от-от дожене! Ні, таки добігла лисичка до нори, заховалась. Сидить вона в норі, а собака над норою – не може влізти.

А лисичка і давай питатися: – Вушечка мої любі, що ви думали-гадали, як від того проклятого хортища втікали? – Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, щоб хорт не догнав, золотої кожушини не порвав. – Спасибі ж вам, мої любі вушечка, я вам сережки золоті куплю. Тоді до очей: – Що ви, оченьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого хортища втікали? – Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, туди-сюди розглядали, щоб хорт не догнав, золотої кожушини не порвав.

– Спасибі ж вам, мої оченьки любі, я вам золоті окуляри куплю. Потім до ніг: – Що ви, ніженьки мої любі, думали-гадали, як від того проклятого хортища втікали? – Те ми, лисичко-сестричко, думали-гадали, швидше втікали, щоб хорт не догнав, золотої кожушини не порвав. – О, спасибі ж вам, мої ніженьки, я вам куплю червоненькі черевички з срібними підківками. – А що ти, хвостище-помелище, думало-гадало, як від того проклятого хортища втікало?

А хвіст розсердився, що лисичка до нього так неласкаво заговорила, та й каже: – Те я думав-гадав, поміж ногами плутав, щоб хорт догнав, золоту кожушину зняв. Розсердилась лисиця на хвоста та й вистромила його з нори: – На тобі, хортище-собачище, хвоста, відкуси, поки біле! А хорт як ухопився, так увесь і відкусив. От тоді лисиця пішла між зайці. А зайці ще тоді хвостатими були.

Побачили вони, що лисиця куца,-давай з неї сміятися. Вона їм і каже: – дарма, що без хвоста, але я вмію он як скакати. – Як?

– Та так. Тільки треба вам хвости позв’язувати, то й ви навчитесь. – Ну, позв’язуй! Позв’язувала їм хвости, а сама вибігла на шпиль та звідтіля як гукне: – Тікайте, бо йде вовчище!

Зайці як сунуть в усі боки,- так хвости й пообривали. Після того як посходились докупи зайці, бачать – усі без хвостів. От і давай питатись один одного: – Ти був у лисички? – Був. – І я ж, братику, був!

Почали вони змовлятись, щоб як-небудь віддячити лисиці. А вона й підслухала, бачить, що лихо, та мерщій з того лісу, більше про неї Й не чули.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Українська народна казка – Лисичка-сестричка