Усна народна творчість як основа розвитку української літератури

І. Використання вікового досвіду народу письменниками (яскраві зразки народної мудрості в творах українських письменників, починаючи від Котляревського).

ІІ. Усна народна творчість – основа розвитку української літератури.

1. Витоки фольклору (зародження фольклору в ті часи, коли ще не було взагалі письма; передача вікового досвіду завдяки народним пісням, думам, казкам тощо).

2. Колискові, примовки, загадки, казки (використання народом усної творчості для власних потреб; прищеплення дітям моральних норм поведінки, формування

естетичного смаку).

3. Думи (основний зміст дум: оспівування ратних подвигів українського народу і проповідування здорової суспільної та сімейної моралі; автори та носії народного епосу – кобзарі; герої дум – отаман Максим Старий, Іван Богун, Хмельницький, Барабаш, Олекса Попович – загальновідомі символи боротьби за краще майбутнє українського народу).

4. Історичні пісні (самостійність жанру історичних пісень; зображення у піснях страждання людей, коли палили міста і села України, коли молодих людей забирали в полон, а старих – нищили; відомі історичні пісні: “Зажурилась Україна, бо нічим прожити”,

“За річкою вогні горять”, “В Цариграді на риночку”).

Наукове та культурне значення народної творчості (відбиття у різноманітних жанрах усної народної творчості світогляду народу на кожному етапі його історичного розвитку; використання українськими письменниками фольклору для створення не тільки історичних, але й художніх творів).

ІІІ. Невмирущість сюжетів нашої минувшини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Усна народна творчість як основа розвитку української літератури