ВАГИЛЕВИЧ ІВАН
ВАГИЛЕВИЧ ІВАН (псевд: Далибор Вагилевич, Волк Заклика, Далибор; 02.09.1811, с. Ясень, тепер Рожнятівського р-ну Івано-Франківської обл. – 10.05.1866, м. Львів) – поет – романтик, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч.
Навчався в Станіславській гімназії, Львівській семінарії з одночасним прослухуванням курсу філософії в університеті. Був одним із ініціаторів творення гуртка “Руська трійця”, видання альманаху, в якому вмістив як передмову до публікованих народних пісень свою статтю “Передговор к народним руським пісням”
Ретельно вивчав життя й побут населення Гуцульщини.
Зібраний фольклорно-етнографічний матеріал І. Вагилевич узагальнив у кількох розвідках, опублікованих у празькому “Часописі Чеського музею”: “Гуцули, мешканці східної частини Карпатських
1845 р. у Львові вийшла окремим віщанням його польськомовна “Граматика малоруської мови, складена в Галичині”.
За зразком словника сербської мови, упорядкованого В. Караджичем, І. Вагилевич підготував цінну лексикографічну працю “Словар южноруського язика”, який умістив більш як 10 000 українських лексем, однак вона так і залишилася в рукописі. Посмертно (1936) частково було опубліковано М. Возняком польськомовне дослідження Вагилевича “Розвідки про південно-руську мову”, виконане в 1841- 1849 рр. Учений працював також над дослідженням символіки в слов’янських піснях.
Фольклористично-етнографічна та філологічна діяльність І. Вагилевича у 30 – 40-х роках засвідчує його свідому працю на українській ниві. У листі до М. Погодіна він високо оцінював стародавню народну поезію, зазначав, що вона “пробудила” його душу, “дала перо в руки”. Ідею української національної єдності акцентує і в листі до М. Максимовича: “Ми єсьмо южнорусини… Оце ж ми всі – із-за Бескиду, від Тиси, з-поза Сяну і по Серету – з братією нашою задніпровою складаємо одне существо, де взаїмна перейма, лиш очутивши душевну замінність, грає повною жизню… Геть перегоди, бо не їм псувати существо народу”. У 1848 р. І. Вагилевич редагував газету “Дневник руський”, засновану львівською культурно-політичною організацією, яка відбивала інтереси сполонізованої західноукраїнської інтелігенції.
Газета друкувалася спочатку польським алфавітом, згодом – кирилицею і ставила своїм завданням зближення українців і поляків у Галичині, маючи на меті відновлення польської держави, в якій український народ нібито зміг би цілковито виявити себе. Так поступово І. Вагилевич почав підпадати під вплив польських шляхетних кіл. Щоправда, в цій же газеті була надрукована його стаття “Замітки о руській літературі” (1848), котра була першою спробою нарису історії українського письменства – від давньокиївських пам’яток до середини XIX ст.
Початок літературно-художньої творчості І. Вагилевича припадає на середину 30-х років, коли було написано романтичні балади “Мадей” і “Жулин і Калина”, основані на фольклорно-міфічному матеріалі і стилізовані під народні пісні. У першій опоетизовано ватажка “гарних легіників”, що веде боротьбу з іноземними напасниками. Образ героя окреслюється романтичними барвами: куди він махне “ясним мечем”, “кров рікою точить”, куди “ратищем засвище – кінь їздця волочить”.
Увесь твір, незважаючи на поразку верховинців, наснажено пафосом героїчної боротьби проти поневолювачів, у ньому відчуваються ремінісценції з “Слова о полку Ігоревім”. Балада “Жулин і Калина” розгортає інтимну тему, причому в її реалізації помітний вплив “Світезянки”
Міцкевича.
Оригінальна творчість І. Вагилевича поєднувалася з перекладацькою діяльністю: 1838 р. в “Часописі Чеського музею” були надруковані переклади трьох фрагментів з “Краледвірського рукопису” B. Ганки, “Суду Любушиного” з його ж “Зеленогірського рукопису”. І. Вагилевичу належать переклади восьми сонетів з поеми Я. Коллара “Донька Слави”. Ще 1835 р. І. Вагилевич здійснив прозовий переклад “Слова о полку Ігоревім” (надруковано 1884 р. під назвою “Повість о полку Ігоревім”): це був перший (дещо раніше виконаний переклад М. Шашкевича не зберігся) переклад староруської пам’ятки українською мовою (шкода, що він не став тоді фактом літературного життя, не вплинув на національне відродження галичан). Давньоруську пам’ятку письменник трансформував і польською мовою.
У співавторстві з А. Бельовським 1840 р. переклав польською мовою “Повість врем’яних літ” (надруковано 1864 р. під назвою “Нестор”), а також здійснив варіант перекладу цього літопису українською мовою (надруковано латинкою П. Свєнціцьким у часописі “Siolo” в 1866 – 1867 рр.).
І. Вагилевич писав і польською мовою. Ці твори укладено в чотири групи: “Думки” (ліричні вірші), “Думи” (поезії в прозі), “Епіка” (фрагмент з віршованої повісті “Упир”), “Драми” (фрагмент п’єси “Марія”). За своїми мотивами, тональністю, образністю і ліричні, й епічні твори виконані в романтичній манері.
Життя й діяльність І. Вагилевича покладені в основу повісті польського письменника Я. Захар’ясевича “Учений” (1885).
Літ.: Франко І. До біографії І. Вагилевича // Зібр. творів: У 50 т. К., 1982. Т. 37; Шалата М. Народними піснями зачарований // Народні пісні в записах Івана Вагилевича. К., 1983; Франко І. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 р. // Зібр. творів: У 50 т. К., 1984.
Т. 41; Петрані О. “Руська трійця”: М. Шашкевич, Я. Головацький, Іван Вагилевич та їхні літературні послідовники. К., 1986; Кирчів Р. Етнографічно-фольклористична діяльність “Руської трійці”. К, 1990.
П. Хропко
Related posts:
- Іван Миколайович Вагилевич (1811-1866) Іван Миколайович Вагилевич здобув семінарську-університетську освіту. У двох поетичних творах українською мовою та кікльканадцятьох польською виступив послідовним романтиком. Його полськомовні Твори, написані в 1829-1841 рр., збереглися в автографах – окремому зошиті й рукописній збірці під назвою “Poezie D. J. Bagilewicha, It”. В інтимно-ліричних віршах-ретроспекціях “До L” (звернення до котрогось із друзів юнацьких літ), “Wspomnienie” (“Спомни”), […]...
- Іван Вагилевич – Біографія Іван Миколайович Вагилевич (*2 вересня 1811 -†10 червня 1866) – священик УГКЦ, український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Український поет, філолог, фольклорист, етнограф, громадський діяч. Псевдоніми – Вагилевич Далибор, Волк Заклика. Народився в сім’ї пароха в селі Ясень (тепер Рожнятівського району Івано-Франківської області). Навчався у Львівській духовній семінарії, яку закінчив 1839 року. Під час […]...
- Іван Вагилевич – Повість О Полку Ігоревім (Переклад) ПЕРЕКЛАДИ З староруської ПОВІСТЬ О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ I Не хорошо ж нам було би, братя, начати старими словами трудних повістій о полку Ігоревім 1, Ігоря Святославича? Начати ж ся тій пісні по бувалицях сего времені, а не по замишленію Бояновім 2. Боян-бо віщий, єсли кому хотів піснь творити, то розтікався мислею по дереві, сірим вовком […]...
- Іван Вагилевич – Мадей МАДЕЙ На високій Чорногорі Буйні вітри віють, На зеленій полониниі Сірі вовки виють; Тисяч коней вороненьких В байраках ірзає, Тисяч гарних легінників Коники сідлає. А ватажко, сивий Мадей, Зморщив густі брови, Чорні очі заблищали Та жаждою крові. Поверх коней яснобарві Прапори сіяли, Байраками і дебрами Ратища мелькали. Мрачно, скучно по майдані, Пітьма ся чорніє, Огні […]...
- Руська трійця та значення її діяльності для розвитку української літератури Руська трійця та значення її діяльності для розвитку української літератури I. Виникнення “Руської трійці”. (“Руська трійця” – це нелегальний література ний гурток, організований 1834 р. у Львівській духовній семінарії.) II. Просвітницька діяльність учасників “Руської трійці”. 1. Творчість Маркіяна Шашкевича. (М. Шашкевич – тонкий лірик, автор малих віршованих форм. У поезіях “О Наливайку” та “Хмельницького обступлення […]...
- Іван Вагилевич – Жулин і Калина (Казка) ЖУЛИН І КАЛИНА (Казка) Глухо, тихо доокола, Все в темку щезає, Понад Дністом, понад бистрим Сив туман лягає. Лиш далеко в густих корчах Тлють вовчі зірниці, Лиш далеко очеретом Сверкають лучниці. Жулин блуден, самооден Обманцями ходить, Через густе хащє дреся, Болотами бродить. Ходить, гонить, не тямиться, Облудом, пітьмою, Шум і закрут у голові Шибаєсь собою. […]...
- Іван Вагилевич – Передговор к народним руським пісням (Стаття) СТАТТІ ПЕРЕДГОВОР К НАРОДНИМ РУСЬКИМ ПІСНЯМ Нарід руський один з головних поколінь слов’янських, в середині меж ними, розкладаєся по хлібородних окресностях з-поза гір Бескидських за Дон. Він найщирше задержав у своїх поведінках, піснях, обрядах, казках, прислів’ях все, що єму передвіцькі діди спадком лишили; а коли другії племена слов’ян тяглими загонами лютих чужоплеменників печалені бували і […]...
- ОРНОВСЬКИЙ ІВАН ОРНОВСЬКИЙ ІВАН – давньоукраїнський поет кола Лазаря Барановича. Широких відомостей про його життя не маємо. Перша поетична книжка “Небесний Меркурій” побачила світ у Чернігові 1686 р., 1693 р. у тому ж місті надруковано панегірики – “Муза роксоланська” та “Скарбниця дорогого каміння”. В Києві 1705 р. вийшла книга “Багатий сад”. І. Орновський був визначним майстром панегіричної […]...
- РУСЬКА ТРІЙЦЯ “РУСЬКА ТРІЙЦЯ” – гурток західноукраїнської демократичної молоді, що діяв у 1833 – 1837 рр. у Львівській семінарії. Його назва утворилася від кількості семінаристів (М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич), які склали ядро гуртка. До гуртка входили також М. Устиянович, А. Могильницький, І. Головацький, з ним підтримував зв’язки Г. Ількевич. Членів гуртка об’єднувала ідея праці на […]...
- Діяльність Руської трійці УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Діяльність “Руської трійці” Важливий внесок у становлення нової літератури в Західній Україні, у національно-культурне відродження здійснили представники прогресивного літературного угруповання, відомого в історії як “Руська трійця”, з головними її організаторами – Маркіяном Шашкевичем, Іваном Вагилевичем, Яковом Головацьким. На початку 30-х років XIX ст. львівський семінарист М. Шашкевич став натхненником, […]...
- МОХ РУДОЛЬФ МОХ РУДОЛЬФ (псевд. – Мех, Рудольф, Р. М., 16.04.1816, м. Бережани, тепер Тернопільської обл. – 12.02.1892, с. Острів, тепер Галицького р-ну Івано-Франківської обл.) – письменник, громадський діяч. Закінчив Львівську духовну семінарію (1842). Належав до сподвижників і продовжувачів справи “Руської трійці”. Автор віршів українською народною мовою панегіричного та описово-моралістичного змісту (збірка “Мотиль”, 1841). В газеті “Зоря […]...
- СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН СВЄНЦІЦЬКИЙ ПАВЛИН (псевд. – Данило Лозовський, Сєльський, Павло Свій, Павлин Стахурський, Sorjan; 1841, с. Варшиця, тепер у складі Калинівки Вінницької обл. – 12.09.1876, Львів) – український і польський письменник, громадсько-освітній діяч, актор, видавець, редактор, мовознавець, педагог. Поляк за походженням, П. Свєнціцький пройнявся патріотичним почуттям до України і присвятив їй своє коротке життя. Навчався в Кам’янець-Подільській […]...
- Нечуй-Левицький Іван Семенович Українство на літературних позвах з Московщиною Львів: Каменяр, 1998 (фактично 2000) I Література, по своїй вдачі, є річ місцева; Наука – космополітична. Джон Уільям Дрепер У “Вестнику Европы” в книжці за місяць вересень 1890 р. шановний д[обродій] Пипін, відомий великоруський вчений, напечатав свою статтю “Особая русская литература”. Ся стаття написана ним з причин видання шановної праці професора русько-української літератури в Львівському […]...
- Академічне братство “Академічне братство” – українське студентське товариство, яке діяло у Львові (1882-96), виникло на основі “Академічної бесіди” та “Дружного лихваря”. Попри те що його учасники займалися політичними проблемами, зокрема соціалістичної спрямованості, вони виявляли інтерес до літературно-історичних та етнографічно-статистичних питань, організовували вечори, присвячені Т. Шевченку, М. Шашкевичу, Ю. Федьковичу та ін., займалися видавничою діяльністю (твори М. Шашкевича, […]...
- Відповідь на контрольне питання До теми “Прадавня українська література” Які ви знаєте переспіви та переклади “Слова о полку Ігоревім”? Робота над перекладами “Слова… ” захоплювала багатьох видатних письменників, художників: В. Жуковського, М. Гербеля, А. Майкова, С.; Шамбінаго, Янку Купала. Першими перекладачами “Слова… ” на українську мову були М. Шашкевич та І. Вагилевич. Точно відтворює зміст і легко читається “Слово… ” у перекладі М. Максимовича. […]...
- Друг “Друг” – літературно-науковий і громадсько-політичний журнал-двотижневик студентського товариства “Академический кружок”. Виходив у Львові 1874-77 спочатку як орган “москвофілів”, а з 1876, після приходу до редколегії І. Франка та М. Павлика, – як орган демократичної молоді. Важливу роль у демократизації журналу відігравали листи М. Драгоманова до редакції. В журналі друкувалися звіти про діяльність студентських товариств, громадські […]...
- Завдання для самоконтролю – ЛІТЕРАТУРА Х-ХІІІ століть Завдання для самоконтролю 1. Які зразки оригінальної світської літератури Київської Русі ви знаєте? В чому полягають особливості цих творів? 2. Яке значення літописання в розвиткові літератури Х-ХШ століть? 3. Охарактеризуйте жанр і стиль “Повісті минулих літ”. 4. Які теми піднімаються в творі “Повість минулих літ”? 5. Назвіть композиційні особливості “Поученія” Володимира Мономаха. 6. Розкажіть про […]...
- БЕЛЕЙ ІВАН БЕЛЕЙ ІВАН (псевд. і крипт. – Роман Розмарин, Гнат Перевізник, Ів. Б. ей та ін., 1856, м. Войнилів, тепер смт. Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 20.10.1921, Львів) – журналіст, перекладач, критик і громадсько-політичний діяч. Закінчив юридичний факультет Львівського університету (1880). Належав до демократичної частини студентського товариства “Академический кружок”, був членом редакції журналу “Друї” (1876 – […]...
- Унікальність творчої спадщини М. Шашкевича Вивчаючи у школі історію та літературу, я дійшов дуже цікавого висновку: у духовному та культурному розвитку якоїсь нації дуже рідко щось відбувається поступово. Найчастіше істотними змінами та новаторствами ми завдячуємо одній людині або гуртові однодумців, які випередили свій час і принесли у свою епоху багато нового та незвичного. Саме такою людиною був Маркіян Шашкевич і […]...
- ФРАНКО ІВАН ФРАНКО ІВАН (27.08.1856, с. Нагуєвичі, тепер Львівської обл. – 28.05.1916, м. Львів) – пост, прозаїк, драматург, перекладач, багатогранний вчений, громадсько-політичний діяч. Народився в родині коваля. Навчався в Дрогобицькій гімназії, Львівському (філософський факультет), Чернівецькому та Віденському університетах (в останньому 1893 р. захистив дисертацію). Брав участь у роботі студентського “Академічного гуртка” “Друг”. Тричі ув’язнювався австрійською владою за […]...
- Іван Багряний (Іван Павлович Лозов’ягін) Іван Багряний (справжнє прізвище – Лозов’ягін) народився 2 жовтій 1906 р. в селищі Куземин на Полтавщині (тепер Сумська область) у родині робітника-муляра. Навчався спочатку в церковно-приходській ІІколі в Охтирці, а з 1916 по 1918 р. у вищій початковій школі. У 14-річному віці був свідком жорстокої розправи чекістів із 92-літ-піім дідусем та дядьком, чия безневинна смерть […]...
- ТОГОБОЧНИЙ ІВАН ТОГОБОЧНИЙ ІВАН (спр. – Щоголів, 24.11.1862, м. Городище, тепер Черкаської обл. – 09.10.1933, м. Ірпінь Київської обл.) – актор, режисер, драматург. Після закінчення однокласної школи працював у механічних майстернях, а через два роки – на залізницях (Харківсько-Азовській, Катерининській 1-й, Сибірській та ін.). З 1879 р. виступав як актор в аматорських виставах у Кременчуці, Харкові, Катеринославі. […]...
- МОГИЛЬНИЦЬКИЙ АНТІН МОГИЛЬНИЦЬКИЙ АНТІН (03.03.1811, с. Підгірки, тепер Калуського р-ну Івано-Франківської обл. – 13.08.1873, с. Яблунька, тепер Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл.) – поет – романтик, один з продовжувачів традицій діячів “Руської трійці”. Народився в сім’ї священика. Оскільки в довідках про поета його ім’я всюди подається як Антін Любич, зазначимо, що Любич є вказівкою на шляхетський титул роду […]...
- Іван Чернецький Народився 23 грудня 1935 ро ку в с. Злоєц на Холмщині. На початку 1945 року сім’я приму сово переселена в с. Біляївку на Херсонщині. Там пішов до 1-го класу, а 10-й закінчив у Луцькій середній школі № 1. Потім на вчався на історико-філологічному факультеті Луцького педін ституту ім. Лесі Українки. Вчителював на Одещині й Во […]...
- Русалка Дністровая “Русалка Дністровая” – перший західноукраїнський альманах, виданий 1837 у Будапешті учасниками літературного гуртка “Руська трійця” М. Шашкевичем, Я. Головацьким та І. Вагилевичем. Після передмови (“Передслів’я”) М. Шашкевича матеріал розташований у чотирьох частинах. Фольклористична відкривалася науковою розвідкою І. Вагилевича “Передговор к народним руским пісням”, за якою подавалися зразки дум, обрядових, історичних та лірично-епічних пісень, записаних у […]...
- ІВАН КРИП’ЯКЕВИЧ Ім’я Івана Крип’якевича можна зустріти на багатьох підручниках з історії України. А “Історія української культури”, видана за загальною редакцією Крип’якевича, є найнеобхіднішим посібником у вивченні побуту, письменництва, образотворчого мистецтва, театру та музики українського народу з давніх часів до першої третини XX століття. Крім того, його перу належить низка праць з української геральдики, сфрагістики (наука, яка […]...
- КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ КОРЕНИЦБКИЙ ПОРФИРІЙ (бл. 1815, на Харківщині – 1854, Харків) – письменник. Народився в сім’ї священика, навчався у Харківській духовній семінарії (виключений 1841 р.). Служив у сільських церквах та в Харкові. Належав до гуртка українських письменників у Харкові кінця 30-х – початку 40-х років XIX ст. (О. Корсун, М. Петренко, С. та П. Писаревські). Навчаючись у […]...
- ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН ГУНІАЛЕВИЧ ІВАН (04.12.1823, с. Палашівка, тепер Чортківського р-ну Тернопільської обл. – 02.06.1903, Львів) – літературний діяч і журналіст “москвофільської” орієнтації. Народився в селянській родині. Навчався на теологічному факультеті Львівського університету. Був священиком у Калуському повіті, з 1854 р. – катехит в академічній гімназії у Львові, з 1861 р. – посол до крайового сейму у Львові, […]...
- Художні переклади і переспіви “Слова о полку Ігоревім” З часу появи “Слова о полку Ігоревім” українські автори зробили кілька перекладів і переспівів твору. Першими перекладачами твору були М. Шашкевич та І. Вагилевич. Із перекладу Шашкевича залишився лише уривок, виконаний ритмічною мовою. Решту перекладу було втрачено. Зацікавився твором і Т. Шевченко, але перебування на засланні завадило перекласти весь твір – перекладено лише уривок про […]...
- Ладкання Ладкання – народна назва весільних обрядових пісень, вживана на українських землях західного регіону Карпат (Бойківщина, Лемківщина, Закарпаття). Виконуються під час зустрічі молодого з молодою. Пісенний діалог між свахами молодого і дівчатами, що оточують молоду, називається “владкування молодої”. Прохання свах, “аби бояри сіли” і їм дали місце біля молодої, називають “виладкування”. Автори “Русалки Дністрової” під назвою […]...
- МАЗЕПА ІВАН МАЗЕПА ІВАН (20.03.1639 – вересень 1709) – визначний політичний і культурний діяч, гетьман України в 1687 – 1709 рр. Народився в українській шляхетській родині. Навчався в Києво-Могилянській академії та єзуїцькій колегії у Варшаві. Виховувався при дворі польського короля Яна Казимира, який послав його для завершення освіти за кордон. У 1656 – 1659 рр. навчався в […]...
- ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН ГОЛОВАЦЬКИЙ ІВАН (1816, с. Чепелі, тепер Бродівського р-ну Львівської обл. – 09.02.1899, Відень) – поет, журналіст, видавець. Брат Я. Головацького. Навчаючись у Львівській духовній семінарії, належав до гуртка “Руська трійця”. Закінчив медичний ф-т Віденського університету. Працював у Відні лікарем. З 1849 р. – співробітник газети “Галичо-руський вісник” у Львові; у 1850-1852 рр. – редактор цієї […]...
- Іван Вишенський Реферат Іван Вишенський Вершиною української полемічної літератури кінця XVI і першої половини XVII ст. була творчість Івана Вишенського, який викривав не тільки римсько-католицьких і уніатських владик, а й “власть мирскую”, польсько-шляхетських і українських гнобителів. Народився І. Вишенський десь між 1545 – 1550 pp. у містечку Судова Вишня в Галичині (теперішня Львівська область) у міщанській родині. […]...
- Плач Ярославни – шедевр світової літератури I. “Слово о полку Ігоревім” – видатний твір давньоруської літератури. II. Образ Ярославни в художній системі “Слова о полку Ігоревім”. 1. Історичні події, змальовані в поемі (захист від половецької навали, затемнення сонця, військо Ігоря зазнало поразки, незгода між князями). 2. Страждання Ярославни – страждання землі Руської (взірець жінки-слов’янки, плач в Путівлі на брамі, звернення до […]...
- ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ІВАН ВЕЛИЧКОВСЬКИЙ ІВАН (бл. 1650 р, ймовірно, Чернігівщина – 09.1701, Полтава) – поет, перекладач, теоретик літератури, культурний і громадський діяч другої половини XVII ст. В 1660-х роках навчався в Києво-Могилянській колегії. У 1670-х – першій половині 80-х років жив у Чернігові, працював у друкарні Лазаря Барановича і входив до чернігівського гуртка поетів. Не пізніше 1687 р. […]...
- Іван Кочерга (1881-1952) Іван Антонович Кочерга народився 6 жовтня 1881 року в містечку Носівка на Чернігівщині в сім’ї службовця залізничного транспорту. Улився в Чернігівській гімназії. Закінчив 1903 року юридичний факультет Київського університету. Творчу діяльність розпочав 1904 року як театральний критик. Перший художній твір – драматична казка “Пісня в келиху” (1910, рос. мовою), в якій зображено епізод з історії […]...
- Киевлянин “Киевлянин” – літературно-науковий альманах, виданий М. Максимовичем трьома випусками (1840, 1841, 1850. Перші два вийшли в Києві, останній – у Москві). До перших двох книг входили наукові статті М. Максимовича, присвячені стародавньому Києву, ряду давніх міст, їх історичним, культурним, писемним пам’яткам; статті В. Домбровського з історії Волині, а також вірші В. Жуковського, В. Бенедиктова та […]...
- Іван Вишенський (дуже стисло/скорочено) – Франко Іван Поема Присвячую А. Кримському І Мов зелена піраміда На хвилястім синім полі, На рівнині лазуровій Велетенський ізмарагд, – Так облита дивним морем, Під безхмарним теплим небом Зноситься, шумить, пишаєсь, Спить Афонськая гора. Унизу, де з хвиль кипучих Гранітові сірі скали гордо, Просто вгору пнуться – Стіни, колоси, стовпи, – Там внизу музика дика Не вгаває […]...
- Іван Іванович та Іван Никифорович – крилаті вирази Іван Іванович та Іван Никифорович Герої “Повісті про те, як посварився Іван Іванович з Іваном Никифоровичем” (1834) М. В. Гоголя. Імена цих двох миргородських обивателів стали Загальною назвою для людей, що постійно лаються один з одним. Та й що таке фарс? У Гоголя свиня приходить в суд, відшукує прошеніє (грамотна) і уничтожа все діло!.. Це […]...
- Твір-роздум: “Мої враження від “Слова о полку Ігоревім” Одне з найбільш значущих творів літератури стародавньої Русі – це, звичайно ж, “Слово о полку Ігоревім”, в якому розповідається про те, як проходив похід війська князя Ігоря проти половців у 1185-му році. При цьому оповідання виглядає зовсім не послідовним, тут відбувається якийсь аналіз подій тих днів. Аналіз, природно, поетичний. “Слово о полку Ігоревім” писалося незадовго […]...