Василь Симоненко – Грудочка землі

ГРУДОЧКА ЗЕМЛІ Ще в дитинстві я ходив у трави, В гомінливі, трепетні ліси,

Де дуби мовчали величаво У краплинах ранньої роси. Бігла стежка вдалеч і губилась, А мені у безтурботні дні

Назавжди, навіки полюбились Ніжні і замріяні пісні. В них дзвеніло щастя непочате,

Радість невимовна і жива, Коли їх виводили дівчата, Як ішли у поле на жнива. Ті пісні мене найперше вчили Поважати труд людський і піт,

Шанувать Вітчизну мою милу, Бо вона одна на цілий світ. Бо вона одна за всіх нас дбає, Нам дає і мрії, і слова, Силою своєю напуває,

Ласкою своєю зігріва. З нею я ділити завжди буду Радощі, турботи і жалі,

Бо у мене стукотить у грудях Грудочка любимої землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Василь Симоненко – Грудочка землі