Велемир Хлєбніков Слово про Ель

Велемир Хлєбников Слово про Ель Перекладач: Володимир Підпалий Джерело: З газети: “Літературна Україна” від 20 жовтня 2005 р. Коли вагу кораблів

Перелили на груди, Ми говорили: бачиш, ярмо На шиї бурлаки.

Коли казився кам’яний потік, Листям в долину падаючи, Ми говорили – то лавина. Коли плескіт хвиль бив моржа,

Ми говорили, що це ласти. Коли ховав узимку сніг Слід нічний звіролова, Ми говорили, що це лижі Як хвиля гойдає човен І носить ношу людську,

Ми говоримо, що це човен. Коли копито широке Лося втримує на мочарі, Ми говоримо,

що це лапа. А на розлогі роги

Ми говоримо – лось і лань. Крізь пароплав захриплий Лопать зігнуту я побачив:

Вона штовхала вагу води, І промінь води забув про безодню. Коли дошка на грудях воїна Ловила списи і стрілу,

Ми говорили, що це лати. Коли квітів широкий листок Облаву вчиня на промінь,

Ми говоримо – протяглий листок. Коли перемножити листя, Ми говоримо, що це ліс. Коли ластів’їна пір’їна

Стане, мов крапля синього дощу, І птиця проллється краплею ваги І на листок ляже її тягар, Ми говоримо, що вона літає, Сиплючи погляди самозванки. Коли я лежу на лежанці На ложі облога у лузі,

Я сам

змайстрував із тіла човен І тіло в полоні лінощів. Убоїще я, ледащо чи човен? Довкола, як повені, лінощів. Як пальці побігли в долоню,

Як легінь не рушить листя, Казали ми – немічний вітер. Коли вода – широкий камінь,

Широкий діл сніговий, Казали ми, що це лід. Лід – білий лист води. Хто не лежить в час руху Тілом звірячим – стоїть,

Того нарекли – нарід. Черпаємо воду з ложки. Самотній, він вискочка звірів,

З попереком, як тополя, Що не лежить попереком звірів, Прямовисне двоноге, Тебе назвали через нарід. В калюжу скрапують пальці,

Ми кажемо – то долоня. Ми летимо, як легкі, Легкі ми, коли ми люди – з людьми – Любимо. Залюблені – людяні.

Ель – це ті легкі Лелі. Крапель чудовний дощ, Ель – наче промінь сущого,

Що пронизує площину човна. Нитка дощу й калюжа. Ель – шлях краплі із висі,

Полишений широкою Площиною. В таїні любові наказ Любити людей, І люди ті, котрих ми маєм любити.

Дощем веселим улюбленець матері – Калюжа дитя. Коли обширом площі зупинена крапка – то Ель, Сила руху, применшена

Площиною прикладки, – це Ель, Такий силовий пристрій, За Ель захований.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Велемир Хлєбніков Слово про Ель