ВЕЛЕС
Бог таємничих знань, покровитель музики й поезії; опікун свійських тварин; зв’язковий світів живих людей і покійних родичів. Вчені вважають, що в основі слова: веле – великий, а також воля – повелитель. Веле – старослов’янське “дуже”, “багато”, “сила” (пор. велелюдний); означає якість, достойність, красу та міць. Ім’я Велеса несе загальну ідею міцності та твердості, воно близьке за значенням до каміння. Велесу присвячувались окремі храми, де на жертовнику підтримувався вічний вогонь.
Культ Велеса – один з
Велесу присвячений цілий тиждень після Стрітення (що за астрономічним календарем настає 1-2 лютого). В усій Слов’янщині ці святки відомі
Але це прадавнє свято й нині побутує вже у жартівливій формі серед дітей, які часто й зберігають давні звичаї у своїх іграх.
Імена, похідні від Велес: велесик, велесич – син Велеса, надавалися народженим у лютому. Нині існує українське прізвище Велесик (Рівненщина).
Related posts:
- ВОЛОС (ВЕЛЕС) ВОЛОС (ВЕЛЕС) – бог худоби, чередників та музик. На думку академіка Б. Рибакова, культ походить з палеолітичних часів, коли це божество ототожнювали з ведмедем, якому поклонялися “хоробрі мисливці, одягнуті в шкури тих звірів, на яких полювали”. Лише в бронзовому віці, як довів Б. Рибаков, Волос-Ведмідь стає богом худоби. За легендами, В.- опікун усього тваринного світу, […]...
- Переказ – РІЗДВО У розчинені двері гуцулів надійшли різдвяні свята, принісши давно народжені віншування, колядування. Різдво – свято перемоги дня над ніччю, свято сподіванок, свято родючості мар-жинки. Тиху радість дає воно газдам з давніх-давен, коли ще гуцули молилися Велесу й приносили йому в жертву ягнятко першого окоту. Найдорожчим гостем зустрічають газди в цей день ватага – чарівника полонини, […]...
- ЯРИЛО Бог весняного сонця, розквіту природи, родючості, пристрасті. Корінь слова яр – означає ярий, нестримний, збуджений. У давні часи чоловіча пристрасть порівнювалась з мужністю, войовничістю й силою. Тому божества родючості часто зображалися з мечем. У Велесовій книзі Ярило, названий Ярбогом (Яробогом), згадується як Бог, який “править весняним цвітінням і русаліями, і водяниками, і лісовиками, і домовиками”. […]...
- ДЕНЬ СВЯТОГО ВЛАСА Відзначаємо день святого Власа 24 лютого. За часи запровадження християнства на Русі не вдалося остаточно знищити всіх язичницьких богів, пам’ять про яких збереглася у фольклорі, географічних назвах і віруваннях. Одне з таких стародавніх вірувань – про бога Велеса, покровителя великої рогатої худоби. Ім’я Велеса згадується і в літописах, і в рукописах давніх слов’янських угод. А […]...
- Осінній день – Райнер Марія Рільке Осінній день Час, Господи! Дай літу відійти! Клади на сонячний годинник тіні I по долині вітер розпусти. Звели плодам доспіти в яснім саді; Дай їм ще два погожі дні і влий Останній сік, солодкий і густий, У ягоди важкого винограду. Безхатній нині – не віднайде хати, Самотній нині – довго буде ним; Не спати буде […]...
- Твір на тему: Сторінки української міфології Ця культурна спадщина нашого народу сьогодні мало досліджена. А це ж було для наших пращурів віруванням, так само, як ми віримо в Ісуса Христа. Тільки з чиєїсь легкої руки це нині назвали міфологією. Це був спосіб життя наших предків, спосіб гармонійного поєднання й ототожнення себе з природою. Давні українці мали свій Олімп, природа для них […]...
- Вертеп Вертеп (старослов’ян. – печера) – народний театр маріонеток, поширений в Україні, в барокову добу (XVII-XVIII ст.). Дія вертепної драми відбувалася у двоповерховій “скрині”, відкритій з одного боку для глядачів. На верхньому ярусі розігрувалися сюжети релігійного характеру, переважно за мотивами Різдва Христового та рятування щойно народженого Сина Божого від царя Ірода; на нижньому – побутові інтермедії, […]...
- Хто ми й куди йдемо – Велесова книга “Хто ми й куди йдемо” “Я присвячую цю книгу Богу Велесу, вищій силі, яка нас захищає”. Ця присвята на дощечці 2 невипадкова, тому що Бога Велеса слов’яни вважали своїм заступником у господарській діяльності: він навчив їх розводити худобу та обробляти землю. На дощечках 1, 2А, 4Г “Велесової книги” описані події, які відбувалися на території Русі […]...
- Твiр-вiдгук на прочитану книгу. Дивосвiт Василя Скуратiвського Не можу не написати про чарiвну книжку “Святвечiр”, якою користуюсь досить часто. Це моя помiчниця. Автор двотомника – вiдомий український письменник, етнограф Василь Скуратiвський. До книжки увiйшло понад сто грунтовних описiв свят та обрядiв. Вiд хати до хати його зошит повнився записами пiсень, прислiв’їв, приказок, притч, звичаїв. Оповiдi автора написанi образною мовою, пересипанi пiснями, прислiв’ями, […]...
- Твір на тему: Оберіг Наші давні предки обожнювали природу і вірили в існування добрих і злих сил у ній. Намагаючись захиститися від зла, люди створили для себе цілу систему оберегів. Що це таке? Берегиня, обереги – це давні добрі символи. З їхньою допомогою народ зберіг свою родовідну пам’ять, історію, культуру. За давніми уявленнями предків, світ складався з трьох частин: […]...
- БАДНЯК (ВЕСЕЛЯК, БЕДНІДА) БАДНЯК (ВЕСЕЛЯК, БЕДНІДА) – дерево-тотем, що було носієм різних природних і господарських благ для українця. Свято Б. відбувалося наприкінці весни. В лісі вибирали дуб чи сук, зверталися до нього з співами як до помічника в господарстві. По тому зрубували і, прикривши стовбур кожухами та килимами, врочисто везли в городище чи селище. На обійсті, куди привозили, […]...
- ДЕ ПРАЦЯ ТАМ І ПІСНЯ (весь рік трудовий у піснях) Життя українця важко уявити в розкошах і бездіяльності. Без зайвої скромності можна заявити, що наш народ – один із найпрацелюбніших у світі, але основна його відмінність полягає не в цьому. Прагнення перетворити навіть буденну одноманітну працю, важкий тягар фізичної напруги на свято, уміння оспівати труд, піднести його до рівня Божого дару та “оздобити” у яскраві […]...
- КОЛЯДА КОЛЯДА – давньоукраїнська богиня неба, мати Сонця, дружина Дажбога (у давніх поляків та литовців – КОЛЕНДА, молдаван та румунів – КОЛИНДА). Один із найбільших та найшанованіших персонажів’міфології українців. Ім’я походить від слова КОЛО – стародавньої назви Сонця (у скіфів КОЛО – КЕАЙС). За легендою, К. щороку в найдовшу ніч зими народжує БОЖИЧА – нове Сонце, […]...
- Міфи давніх слов’ян У IX столітті було введено християнство в слов’янських землях. Віра в єдиного Бога і його сина Ісуса Христа перетворила слов’янську міфологію на казку зі щасливим кінцем. Верховні божества забулися, а в народній пам’яті залишилися уявлення про домовиків, відьом, мавок, лісовиків, водяників тощо. Наші давні предки вірили в те, що весь світ заповнений богами, що вся […]...
- ЧАС ВІДПОЧИВАТИ (ДОЗВІЛЛЯ) Гірка праця – солодкий спочинок. Один із найпрацьовитіших народів у світі, український народ вміє й весело, із запалом розважитись. На жаль, міське населення здебільшого втратило смак до справжніх національних розваг, проте на селі ще вміють зі смаком і розмахом погуляти. Спілкування з природою, активний відпочинок, що постійно перемежовується з допомогою по господарству, прогулянками лісом чи […]...
- ПЕЛАЗГИ (ПЕЛАСГИ, “ЛЕЛЕКИ”, “ЖУРАВЛІ”) ПЕЛАЗГИ (ПЕЛАСГИ, “ЛЕЛЕКИ”, “ЖУРАВЛІ”) – об’єднання давньо-українських племен, що за часів трипільської культури переселялися з прадавньої України-Оріани “на нові землі”. Таке переселення було наслідком демографічної політики ВОЛХВІВ, які не допускали скупчення чи перенаселення оріїв, вирубування лісів під нові земельні ділянки тощо. За описом Страбона, “за багато століть” до утворення держав Греції й Риму П. заселили […]...
- ДАНА Слов’янська та праукраїнська богиня води – втілення жіночого першопочатку буття. Дана-Вода складає пару протилежностей з Вогнем-Сварожичем, що є чоловічим першо-початком буття. Вода обожнювалася нашими пращурами, бо вона є цілющою, очищаючою, родючою силою природи, справді живою водою, про яку розповідається в українських казках. її свято відзначають у перших числах січня, коли наша планета Земля перебуває на […]...
- Традиція – свято зеленого лісу Традиція – свято зеленого лісу У селі прибрана кожна хата : гілки над дверима й вікнами, на воротах берізками осичина вкопана, а зайди до хати – пахне лісом і травами, бо на долівці зілля, букети на вікнах, клечання на покуті й стінах. Люди святкують Зелену неділю – давнє язичницьке свято на честь розквітлої зелені, що […]...
- ДЕНЬ СОРОКА СВЯТИХ МУЧЕНИКІВ 22 березня вшановуємо пам’ять сорока святих мучеників. Сорок святих мучеників севастійських – це була найкраща дружина у війську давньоримського імператора Лікінія. Сам Лікій був жорстоким язичником, гонителем християнської віри та тих, хто намагався її проповідувати. А ці сорок дружинників були пов’язані любов’ю до Ісуса Христа, відмовлялися і від почестей, і від багатства, але не погоджувалися […]...
- ДЕНЬ СВЯТОГО МИКОЛИ ЧУДОТВОРЦЯ Свято було започатковане в XI ст. папою Урбаном II. Це католицьке свято, що відзначається 22 травня, – день перенесення мощів святого Миколи Чудотворця з міста Лікія до міста Бар (Італія). Але, незважаючи на те, що населення України – здебільшого православні християни, це свято в нас прижилося. Святий Микола Чудотворець (IV століття) від самого дитинства й […]...
- Незнайоме свято Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене – і ось я чую ласкаве бабусине: – Доброго ранку, синку! Вже сонечко встало, прокидайся. Сьогодні свято у нас в селі. – Свято? Яке? – здивовано запитав я і зрадів […]...
- КАПИЩА (КОНТИНИ, ХРАМИ) КАПИЩА (КОНТИНИ, ХРАМИ) – язичницькі, здебільшого дерев’яні, культові споруди та місця для вшанування богів, жертвоприношень, різних треб тощо. Як правило, К – за будь-якого розміру поділялися на дві половини – передню (простору, для язичників) і власне святилище, де горів вічний вогонь, стояло дерев’яне скульптурне зображення Головного Бога і куди мали право заходити лише волхви та […]...
- Незнайоме свято. Оповідання за поданим сюжетом Це була перша ніч у бабусі. Я довго не міг заснути, все слухав незнайомі досі шерехи лісу, переспів птахів, незнайомі голоси. Сон непомітно зморив мене – і ось я чую ласкаве бабусине: – Доброго ранку, синку! Вже сонечко встало, прокидайся. Сьогодні свято у нас в селі. – Свято? Яке? – здивовано запитав я і зрадів […]...
- ВСІ ДАВНІ ТА ПРИКРІЇ СПІВИ – ГЕНРІХ ГЕЙНЕ ГЕНРІХ ГЕЙНЕ ВСІ ДАВНІ ТА ПРИКРІЇ СПІВИ Всі давні та прикрії співи, Всі мрії тяжкії страшні – Я хочу тепер поховати Навіки в великій труні. В труні я сховаю багато, А що – це моя таїна. Немов Гейдельберзьке барило, Ще й більша бути має труна. І мари потрібні для неї Із дощок, міцні та тяжкі,- […]...
- РОД Прабог, творець Всесвіту й людського роду. Род згадується у Велесовій Книзі: “І тут у Сварги перші Пращури молили: в Роду і Рожаниць – джерело (криницю) випросили, а у Дуба – частку хліба нашого”. Род – духовна енергія пращурів, що перебуває в Сварзі, дарує життя людям, звірам, птахам, дає родючий дощ полям і городам, посилає людині […]...
- Бард Бард (кельт. bard – співець) – мандрівний співець у народів кельтського походження; в добу середньовіччя – поет в Ірландії, Шотландії, Уельсі. Щоб здобути це звання, початківець мусив оволодівати версифікаційною майстерністю впродовж 10-12 літ. Поезія В., що проіснувала майже до кінця XVIII ст., мала великий вплив на європейську літературу, передовсім на романтизм, особливо після видання пісень […]...
- Як в Україні відбувається свято Івана Купала (твір-розповідь) 5 КЛАС НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Як в Україні відбувається свято Івана Купала (твір-розповідь) Здавна на Україні відзначають не лише релігійні свята, а й ті, що пов’язані з язичницькими віруваннями. Таким є свято Івана Купала, яке належить до літнього циклу. До Івана Купала люди, готуються заздалегідь. Хлопці приносять з лісу молоде дерево, яке встановлюють на майдані посеред […]...
- Твір на тему: Подарунок на день народження (твір-розповідь) Вчора був мій день народження. Як я його чекав! Це моє улюблене свято. Подарунки, святковий пиріг. Я запросив своїх друзів з класу – Сашка, Олега, Андрійка і Оленку. Вони подарували мені чудові книжки, олівці, конструктор. Мама приготувала величезний пиріг, і, коли всі гості сіли за стіл, ми запалили святкові свічки. Як чудово було! Ми грали […]...
- Міф Міф (грецьк. mythos – слово, переказ) – розповідь про богів, героїв, духів, потвор та ін., які, на думку давніх людей, брали участь у створенні світу й уособлювали в образній формі незрозумілі для них природні і надприродні сили. Міф був першою і тому наївною формою осмислення людиною оточуючого світу і соціальних відносин. Так, наприклад, вищу силу, […]...
- “Благослови, господарю, колядки проспівати” Різдво Христове – це свято нашої духовності, свято милосердя, свято давнє і вічно молоде. Різдвяні свята починаються колядками на Святвечір. Вони тривають до Василевого щедрого вечора і далі до Водохреща. У колядках багато мудрості, доброти, людських почуттів. Славлять у них господаря, господиню, славлять Христа і працьовиті руки хліборобів. … З Святом Різдвом вітаю, Всім здоров’я […]...
- ЖАБИ (ДУДАРІ) ЖАБИ (ДУДАРІ) – персонажі стародавньої української міфології. Легенда розповідає, що в дуже давні часи жили Чоловік і Жінка. Чоловік був ледачий, нічого не робив, лише їв та спав, а ввечері довго й одноманітно грав на дуді, чим сприяв доброму відпочинку й міцному сну своїх односельців. Жінка, навпаки, була роботяща і все господарство тримала на собі. […]...
- ВЕНЕДИ (ВЕНДИ, ВЕНЕТИ, ЕНЕТИ, ВОДЯНИКИ) ВЕНЕДИ (ВЕНДИ, ВЕНЕТИ, ЕНЕТИ, ВОДЯНИКИ) – одне з найстародавніших і наймогутніших давньоукраїнських племен, що заселяло територію сучасного Поділля (за Геродотом) і частина якого в XIV – XIII ст. до н. є. переселилася в район Північної Італії (Іллірія), де й заснувала Венедську державу. В. об’єднували інші давньоукраїнські племена, зокрема – ТРОЯНІВ, які, за свідченням Т. Лівія, […]...
- Веди або Ведична література Веди, або Ведична література (санскр. веда – знання) – давні пам’ятки індоєвропейської словесності, створювані впродовж ІІ-І тис. до н. е. У точному значенні слова В. – чотири збірники (Рігведа, Самведа, Яджурведа, Атхарваведа), які містять космогонічні міфи, офірні формули, ритуальні дійства, а головне – концепцію світотворення, яка перегукується а багатьма збереженими фрагментами протоукраїнського світобачення. На основі […]...
- Твір на тему: Український національний одяг Національний одяг – це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка – здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу – це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? […]...
- Твір на тему: Традиція – свято зеленого лісу У селі прибрана кожна хата : гілки над дверима й вікнами, на воротах берізками осичина вкопана, а зайди до хати – пахне лісом і травами, бо на долівці зілля, букети на вікнах, клечання на покуті й стінах. Люди святкують Зелену неділю – давнє язичницьке свято на честь розквітлої зелені, що відзначається тепер на Трійцю. Упродовж […]...
- Український національний одяг Національний одяг – це святиня кожного народу. Вишита сорочка, вишитий рушник, хустка – здавна вважаються найсвятішим подарунком, коли хтось вирушає в далеку дорогу. Повага до одягу – це повага до свого роду, народу. Наші предки вважали, що нехтування національним вбранням призводить до втрати духовності. Із правіків одяг українців мав бути світлим. І вишитим. Чому так? […]...
- Чому буває сумне сонце? скорочено – Міфи та легенди українців Якось Сонце вкрало у батьків красуню дочку й узяло її собі за дружину. Брат дівчини пішов її шукати туди, де заходить сонце. Сестра побачила його, злякалася, що Сонце його запече, й сховала у погріб. Сонце прийшло, скинуло свої ризи на погріб, а брат ледь не загинув там од спеки. Тоді сестра відлила його водою й […]...
- Віки Тронна – крилаті вирази Віки Тронна Цитата із “Слова о полку Ігоревім” (XII ст.): “Были вічи (віки) Трояни, минула літа Ярославля…”. На думку більшості дослідників, тут ідеться про епоху римського імператора Марка Ульпія Трояна (53-117 рр. до н. є.), видатного полководця. Згадуючи Трояна і київського князя Ярослава Мудрого, автор “Слова” шкодує за минулою славою переможних воєнних походів. У переносному […]...
- ЛАД ЛАД – бог шлюбу та родинної злагоди й вірності та людської благополучності. Чоловік Лади. Зображувався лише разом з нею. Свято Л. відбувалося з 25 травня по 25 червня. В жертву Л. приносили білого півня (символ подружньої вірності). (За П. Трощиним). ЛАДА – велика давньоукраїнська богиня весни. Свято Л. наставало тоді, коли починав танути сніг, і […]...
- Хата в літній день (твір-опис за картиною) Картина В. Д. Орловського “Хата в літній день” – сільський пейзаж, що має деякі риси жанрового твору. На полотні зображено невелике огороджене тином селянське подвір’я з хаткою. Перше враження від картини – літо. Сонце заливає двір, яскраво біліють в сонячному промінні стіни хати. Це типове українське житло, побілене, під солом’яною стріхою, з невеличкими віконцями. Сонце, […]...