Веселі вигадки двох друзів (за твором В. Нестайка “Тореадори з Васюківни”)


Дитинство – щаслива й весела пора. Навіть маленькі пригоди в дитинстві здаються великими й значними. Читав книгу “Тореадори з Васюківки” і по-доброму заздрив двом друзям – Павлуші Завгородньому та Іванові Реню. їм ніколи скаржитися на нудне життя у селі. У них не виникає питання, куди себе діти під час канікул.

Хлопчики постійно щось вигадують. Вони не сидять на місці. їхній мозок весь час напружено працює над тим, яку б “штуку утнути”. І ті “штуки” у них добре виходять. Взяти хоча б намір друзів провести у Васюківці метро

зі справжніми станціями “Клуня”, “Крива груша” тощо. І це не лише мрії.

Енергійні винахідники взялися копати тунель, який проліг саме під свинарником. Однак підземних робіт не витримала п’ятипудова плямиста свиня Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту яму.

Та й ця катастрофа не змусила друзів забути про вигадки.

Павлуша і Ява (Ваня) вирішили стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая відкинули відразу. Бугая боявся навіть колгоспний зоотехнік. Цап Жора виглядав для кориди несерйозно (за його меканням і аплодисментів не почуєш).

Друзі зупинилися на корові зі смішним іменем

– Контрибуція. Тореадори довго по черзі махали перед носом корови червоним килимком – дарма. Не реагувала тварина і на те, що її штовхали чи тягали за вуха.

Вона не ставала до бою. Ява розізлився і боляче вдарив ногою корову по губі. Тоді й розпочалася справжня корида. Контрибуція миттєво відреагувала, і Ява високо злетів над землею. А за мить обидва тореадори щодуху тікали від корови.

Не зчулися вони, як опинилися у болоті. Ще й довелося чекати, поки розлючена корова заспокоїться.

Та не лише вигадками та клопотом для дорослих обмежувалося дозвілля двох непосидючих друзів. Вони були сміливими і добрими хлопчиками. Почувши, як у колодязі скиглить цуценя, друзі кинулися рятувати тварину.

Неможливо описати всіх пригод Яви та Павлуші, а також їх однокласників, але від прочитаного лишилися світлі і незабутні враження. Вся книга наповнена тонким гумором, добром, дитячими фантазіями. Схоже, що у самого автора було веселе і незабутнє дитинство.

Адже тільки та людина, яка зберегла у пам’яті миттєвості дитинства, могла написати книгу “Тореадори з Васюківки”. Цей твір 1979 року рішенням Міжнародної Ради з дитячої та юнацької літератури занесено до “Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена”.



Веселі вигадки двох друзів (за твором В. Нестайка “Тореадори з Васюківни”)