Відчути себе травинкою (за поезією В. Вітмена)


Рано чи пізно у людини виникає нагальна потреба виговоритися, розповісти про себе. Особливо це властиво письменникам. Гортаю “Пісню про самого себе” Волта Вітмена і дивуюся змістові і новаторству американського поета.

Переді мною розкривається духовний світ поета, споріднений із Космосом. Оте його “Славлю себе!” на початку “Пісні… ” зовсім не означає пихатість і самозакоханість автора, адже він – це частинка, це атом Всесвіту. Те, що є в ньому, є у кожному з нас:

І те, що приймаю я, приймаєш і ти,

Бо кожен атом, належний

мені, так

Само тобі належить.

(Переклад С. Хміля)

Провідною ідеєю поезії Вітмена є ідея солідарності всіх народів і рас. Це вселенське єднання близьке до утопії. Описуючи навколишню природу, подих вітру чи порух травинки, поет відчуває себе не просто складовою природи, він розчиняється у ній: “Мій язик, кожен атом моєї крові створено з цього грунту, з цього повітря”.

Вплив утопічних ідей і романтичних традицій поєднався у творчості Вітмена з реалістичною силою зображення життя й почуттів простого американця:

Віри та школи в занепаді,

Хоч їх не забули,

Вони йдуть назад, бо їм досить

того, що мають.

Я припускаю добро і зло, я дозволяю говорити навмання,

Природа не знає цензури, вона повна первісних сил.

(Переклад С. Хміля)

Блукаючи на лоні природи, поет бачить звичайнісіньку траву. Однак скільки почуттів пробуджують у серці Вітмена зелені списи-паростки, що, пронизавши грунт, тягнуться до сонця. Стільки романтичних роздумів породжують ці травинки, неначе тчуть зелений килим життя.

Спробував уявити собі, що б я відповів маленькій дитині на питання, що таке трава? Зізнаюся, що небагато знайшов би епітетів і метафор, а можливо, просто відповів би: “Трава – це трава”. У Вітмена – все по-іншому, все непередбачувано, все так прекрасно і зрозуміло:

Може, трава й сама – дитина, новонароджене

Малятко рослинне.

Може, це ієрогліф тотожності…

(Переклад С. Хміля)

Тільки справжній поет має хист пояснити людям суть речей – навіть тоді, коли сам сумнівається, коли сам шукає відповіді на питання. За мить ти вже й сам розмірковуєш, бо хочеш збагнути, що таке трава. І уявляєш квітучі зелені луки, і читаєш слова поета, співзвучні з твоїми власними думками:

Може, це прапор зелений вдачі моєї,

Зітканий із різнотрав’я надій.

Може, це хусточка Бога,

Дарунок запашний, на згадку зумисне кинутий…

(Переклад С. Хміля)

Вітмен – поет незвичайний. Він майже не використовує рим, його вірші грунтуються на ритміці, і їхнє ритмічне розмаїття невичерпне. І. Франко високо оцінив творчість Вітмена. І як можна не оцінити таких простих і геніальних істин:

… Кожна зникла хвилинка з’являється знову.

Все прямує тільки вперед і вгору, занепаду не існує…

(Переклад С. Хміля)


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Відчути себе травинкою (за поезією В. Вітмена)