Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”

Федір Достоєвський 1812 – 1881

Відкрита книга

РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”

Достоєвський приступив до створення роману “Злочин і кара” в той історичний період, коли після загального піднесення наприкінці 1850-х – на початку 1860-х років Росія увійшла в смугу “тяжких часів”, опинившись у ситуації бездоріжжя й розчарування, що супроводжувалося занепадницькими громадськими настроями й крахом надій та ілюзій. Письменник відчував свою епоху як “перехідну”, порівнюючи її з періодом поразки Великої французької революції,

а дегуманізаційні процеси “залізного” XIX ст. – із занепадом античної цивілізації.

Осмислюючи й аналізуючи у своєму романі кризові явища, Достоєвський якщо не всебічно, то надзвичайно глибоко і яскраво художньо втілив контрасти та суперечності соціального й духовного життя Росії. “Злочин і кара” – перший з великих прозових творів, у якому новий світогляд письменника й нова поетика виявилися найбільш повно.

Проблемний роман Достоєвського не цурається авантюрного сюжету; він і побудований за всіма правилами кримінального роману, де є логічні пастки, несподівані зустрічі, поєдинок злочинця

і слідчого. Однак цей твір не належить до детективної белетристики, а є новим у світовій літературі XIX ст. типом ідеологічного роману, в якому всі лінії розповіді ведуть до розкриття особистості злочинця і тих ідей, під впливом яких він діяв. Тут автор, за його власними словами, задумав винести на суд читача “психологічний звіт одного злочину”, показати, як почуття “роз’єднаності з людством” мучить злочинця.

Філософський пласт твору Достоєвського містить цілий комплекс питань, які хвилювали громадську думку 1860-х років. У монологах і діалогах персонажів відчутний відгомін утопічно-соціалістичного вчення, теорії “розумного егоїзму”, концепції “нової людини”, ідей позитивізму, дарвінізму, теорії британського письменника й філософа Т. Карлейля про “героїв і героїчне” в історії, уявлень німецького філософа М. Штірнера про “сильну особистість” і право “Єдиного” на вседозволеність.

Nota bene. У перекладах іншими мовами оригінальної назви роману – “Преступление и наказание” – втрачаються певні нюанси її змістового навантаження, важливі для розуміння твору. Російське слово “преступление” не просто позначає дію, що порушує закон, а й тісно пов’язане з глибоко особистим, духовним світом людини, з такими поняттями, як “совість”, “честь”, “стид” нарешті. “Преступление” як “переступання” через норму, обмежувальну лінію, перешкоду. “Переступання” як порушення не лише офіційного закону, а й тієї моральної межі, яка існує в душі й свідомості людини споконвічно і регулюється не стільки карним кодексом, скільки людською природою, натурою, життям і розумінням його божественної суті.

Майже всі провідні герої творів Достоєвського, як люди неординарні, “неврівноважені” у своїх пристрастях і моральних шуканнях, “переступають” і внаслідок цього опиняються в стані або катастрофічного падіння, або небаченого піднесення.

Для роману “Злочин і кара” ситуація перебування персонажів “на порозі” прийняття життєво важливих рішень є особливо характерною. Найбільшою мірою мотив “переступання” пов’язаний з учинками, діями й долею головного героя – Родіона Раскольникова.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Відкрита книга РОМАН “ЗЛОЧИН І КАРА”