Відповіді до теми: роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”

1. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу, описуючи Петербург?

ГІри описі “серединних вулиць” Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як “у будинку без ква­тирок”. Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мар­меладова (“нікуди піти людині”), символічного сну Раскольникова.

Злочинний світ штовхає людину на злочин проти особистості (доля Сонечки), народжує не­людські теорії. Саме за таких умов могла народитися “ідея” Раскольникова

про право сильної особистості панувати “над всією ницістю дрижачою”. Згущення фарб тримає читача в страшному напруженні.

2. Як народилася в Раскольникова думка про убивство старої? Чи легко він прийняв її?

Зустрічі на вулицях міста, у трактирі, з дівчинкою на бульварі болісно відзива­ються в душі Раскольникова. Його обурює порочність людей, підлість суспільства. Від окремих фактів він іде до узагальнень, переконуючи себе, шо задуманий ним злочин не суперечить людським законам, він морально дозволений.

Тому його за­полонила ідея про право сильної особистості “переступити закон”, тобто

він фі­лософськи обгрунтував своє рішення.

3. Чому Раскольников не зможе жити за лужинським принципом “усе дозволено” ?

Лужин для себе одного готовий переступити через усе. Інші люди для нього – засіб для досягнення своїх егоїстичних цілей. Цс людина абсолютно аморальна, і письменник підкреслює, що в умовах розвитку капіталізму процвітання лужиних гак само неминуче, як і загибель мармеладових. Раскольников не карний злочи­нець, Він не може “возлюбити лише самого себе”, а його самоаналіз показує весь жах вчиненого і неможливість для нього, Раскольникова, “переступити” закони людської моралі.

4. На що розраховує Порфирій Петрович?

На те, що “натура” героя виявиться складнішою і людянішою, ніж його “те­орія”. Цей розрахунок виявився правильним. Так Раскольников прийшов до Со – неччиної правди, до думки про те, шо треба упокоритися і терпіти.

5. У чому відмінність “Злочину і кари” від детективних романів?

Насамперед у тому, що автор досліджує не обставини злочину, а його мотиви, і доходить найглибших філософських висновків, довівши, що ідея права сильної особистості може виникнути тільки на неблагополучному соціальному тлі, в умо­вах несправедливого суспільного укладу, що ця ідея, фашистська за своєю суттю, нелюдська. Головні питання, що ставить роман, не що, не як, а чому.

У детективному романі головне – сюжет, а в “Злочині і карі” – неспокійно пульсуюча думка гуманіста і філософа, що шукає шлях до загальнолюдської правди.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Відповіді до теми: роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”