ВІК
“ВІК” – тритомна антологія української літератури, приурочена до 100-річчя виходу в світ “Енеїди” І. Котляревського.
Упорядкована В. Доманицьким та С. Єфремовим. Виходила в 1900 – 1902 рр. Перший том умістив поезію Т. Шевченка, Ю. Федьковича, І. Франка, Лесі Українки, Є. Гребінки, Я. Щоголева, П. Куліша, М. Петренка та ін. Наступні томи складалися з оповідань, новел, нарисів, уривків із повістей 35 прозаїків як відомих, так і менш знаних: Г. Квітки-Основ’яненка, В. Стефаника, М. Черемшини, Марка Вовчка, П. Куліша, Б. Лєпкого, О. Маковея, В. Леонтовича, Дніпрової Чайки та ін. Вміщено також біографічні довідки про письменників, їхні портрети.
Це видання високо поцінували І. Франко, В. Морфілл. Під час підготовки до видання антології цензура заборонила друкувати деякі твори І. Франка, Лесі Українки.
Р. Мовчан
Related posts:
- Досвітні вогні “Досвітні вогні” – літературно-художній збірник творів українських письменників, упорядкований Б. Грінченком, виданий 1906 у Києві М. Череповським. Відкривався однойменним віршем Лесі Українки. Тут були надруковані поезії Т. Шевченка, І. Франка, Ю. Федьковича, П. Грабовського, О. Маковея, М, Чернявського, М. Вороного та ін., прозові твори Г. Квітки-Основ’яненка (“Підбрехач”), І. Нечуя-Левицького (“Благосло-віть бабі Палажці скоропостижно вмерти”), Ольги […]...
- Дубове листя “Дубове листя” – альманах на згадку про П. Куліша. Упорядкували М. Чернявський, М. Коцюбинський та Б. Грінченко. Вийшов 1903 у Києві в друкарні П. Барського. Вміщено поезії Лесі Українки, М. Вороного, В. Самійленка, А. Кримського, М. Чернявського, П. Грабовського, оповідання Панаса Мирного (“Серед степів”), М. Коцюбинського (“Лялечка”), О. Маковея (“Самота”), Наталі Кобринської (“Очі”), Ольги Кобилянської […]...
- Киевская старина “Киевская старина” – щомісячний історико-етнографічний літературно-художній часопис, виходив у Києві 1882-1906 (1907 – під назвою “Україна”), орган історичного товариства Нестора-літописця та “Старої громади”. Видавцями і редакторами в різні часи виступали Ф. Лебединцев, О. Лашкевич, К. Гамалей, Є. Кивлицький, В. Науменко. З 1890 видання здійснювалося під наглядом редакційного комітету (О. Лазаревский, П. Житецький, В. Антонович, Ор. […]...
- Збірник історично-філологічного відділу “Збірник історично-філологічного відділу” – книжкове видання з історії, літературознавства, мовознавства, етнографії, митецтвознавства, фольклористики, що виходило у Києві (1921-31, ВУАН) у вигляді окремих монографій, Всього з’явилося 106 чисел. Серед наукових студій, що стосувалися історії української літератури, були дослідження В. Перетца “Слова про Ігорів похід”, М. Зерова, В. Петрова, П. Филиповича, М. Марковського – творчості Т. Шевченка, […]...
- Житє і слово “Житє і слово” – літературно-художній та громадсько-політичний часопис, що виходив у Львові (1894-97) за редакцією І. Франка, спочатку раз на два місяці, а з липня 1896 – щомісяця, перетворившись із “Вісника літератури, історії і фольклору” на осердя громадського життя Галичини. Мав розділи: “Белетристика”, “Статті наукові та етнографічні”, “Критика і бібліографія”, “Хроніка”. Авторський колектив “Ж. і […]...
- Українське слово “Українське слово” – громадсько-культурний двотижневик, орган української еміграції, які підтримували гетьмана П. Скоропадського. Виходив 1921-22 у Берліні. Мав своїм завданням об’єднання емігрантів у Німеччині навколо концепції Української держави, виробленої за часів Гетьманату, орієнтувався на підтримку українського національно-визвольного руху німецьким урядом. Публікував хроніку українського життя у Німеччині, діяльності державних установ, товариств в еміграції, інформував про події […]...
- Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка “Акорди. Антологія української лірики від смерті Шевченка” – антологічне видання поезії другої половини XIX ст., упорядковане І. Франком і видане 1903 у Львові Українсько-руською видавничою спілкою. Засвідчувало єдність українського літературного процесу, його художній прогрес, жанрове і стильове розмаїття. Містить вибрані твори провідних поетів того часу: П. Куліша, Ю. Федьковича, Л. Глібова, С. Руданського, М. Старицького, […]...
- ДЗВІНОК “ДЗВІНОК” – ілюстрований художньо-педагогічний журнал для дітей і молоді. Виходив у 1890-1914 рр. у Львові двічі на місяць. Мав підзаголовок “Письмо ілюстроване для дітей і молодіжі”. Друкувався за етимологічним, а з 1893 р. – фонетичним правописом. У 1890-1892 рр. виходив за редакцією О. Барвінського й В. Шухевича. З 1893 р. стає органом Руського (з 1912 […]...
- Хата “Хата” – український літературний альманах, виданий двома випусками 1860 у Петербурзі П. Кулішем за допомогою Т. Шевченка. Відкривався великою програмною статтею П. Куліша “Переднє слово до громади” з оглядом тодішнього стану, визначенням перспектив розвитку української літератури. Тут надруковано добірку поезій Т. Шевченка під загальною назвою “Кобзарський гостинець” (“Калина”, “Пустка”, “Наріздво”, “Козацька доля” ,”На Вкраїну”, “Хатина”, […]...
- Вік. 1798-1808 “Вік. 1798-1808” – тритомна антологія української літератури, присвячена 100-річчю виходу в світ перших трьох частин “Енеїди” І. Котляревського. Упорядкували В. Доманицький та С. Єфремов. 1-й том (поезія) вийшов 1900 (перевидано 1902), 2-й і 3-й (проза) – 1902. Чимало творів (Т. Шевченка, І. Франка та ін.) через цензурні перешкоди не могли потрапити до видання, а деякі […]...
- Відповіді до теми: творчість Марка Вовчка 1. Які чинники вплинули на становлення Марка Вовчка як письменниці? Марія Олександрівна Вілінська народилася на Орловщині, тобто на території Росії, але її життя склалося так, що болі українського народу стали для неї рідними. Чоловік письменниці Опанас Маркович дуже захоплювався українськими звичаями та народною творчістю. Молоде подружжя здебільшого жило в Україні. Збираючи по українських селах фольклор, […]...
- Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922 “Струни. Антологія української поезії. Частина І-II. Берлін, 1922″ – літературно-художня ілюстрована антологія-хрестоматія “від найдавніших до нинішніх часів”, споряджена “для вжитку школи й хати” Б. Лепким, випущена “Українською народною бібліотекою” і “Українським словом” – берлінськими видавництвами. Перша частина обіймає фрагменти переспівів “Слова о полку Ігоревім” (Т. Шевченка, В. Щурата, Б. Лепкого), великий розділ народних пісень (календарного […]...
- Дністрянка “Дністрянка” – літературно-художній альманах з календарем на 1887, виданий накладом студентського товариства “Академический кружок” у Львові з ініціативи І. Белея, І. Франка, А. Дольницького та В. Левицького. Складається з двох частин – календарної та художньої. Під псевдонімом Джеджалик та під власним прізвищем тут вперше надруковані вірш І. Франка “Хрест Чигиринський” та оповідання з народного життя […]...
- З-над хмар і з долин “З-над хмар і з долин” – літературно-художній альманах. Упорядкував і видав М. Вороний 1903 в Одесі. Репрезентував поетів і прозаїків Галичини, Буковини та Наддніпрянщини кінця XIX – початку XX ст., які належали до різних течій і напрямків. Відкривався віршем І. Франка “Миколі Вороному”, за яким ішла відповідь М. Вороного “Іванові Франкові”. Розмаїті погляди на мистецтво, […]...
- Сяйво “Сяйво” – хрестоматія художніх творів (поезія, мала проза), упорядкована М. Зеровим і випущена видавництвом “Сяйво” у Києві 1924. Призначалася для читців-декламаторів. Порівняно з аналогічним виданням 1923 у хрестоматії повніше представлено найновішу поезію. Художнє оформлення книжки належить Г. Пустовойтовій. Поетичні та прозові тексти подаються під рубриками: “Епічні уривки” (твори грецьких поетів, фрагменти з “Іліади” Гомера, творів […]...
- Видання Видання – твір друку, який має самостійне поліграфічне оформлення, встановлені вихідні дані і призначений для поширення вміщеної в ньому інформації. У випадку відсутності даних про автора чи вихідної інформації В. кваліфікується як анонімне або безвихідне. За редакцією тексту В. може бути 2-е, 3-є і т. д., а також доповнене, виправлене. Особливим чином оформлюваними є В. […]...
- Хронологія Хронологія (грецьк. chrоnos – час і logos – слово, наука) – допоміжна історична дисципліна, що встановлює точні дати історичних подій, документів, фактів літературного життя, творчої і видавничої історії літературних творів. І. Франко надавав великого значення точному датуванню навіть окремих поезій Лесі Українки, щоб якомога адекватніше простежити розвиток таланту, зміну тематики, еволюцію авторської свідомості. Для істотних […]...
- Дніпрова Чайка (1861-1927) Українська література 6 клас ЗИМОВІ ВІЗЕРУНКИ Дніпрова Чайка (1861-1927) Твори Дніпрової Чайки для дітей Пройняті ідеями гуманізму, Сповнені вірою в торжество добра над злом. Надія Вишневська Дніпрова Чайка (справжнє прізвище та ім’я – Людмила Басилевська) народились 20 жовтня 1861 року в селі Карлівка (тепер Зелений Яр) Миколаївської області в сім’ї священика. Вчилася в початковій школі […]...
- НАРОД “НАРОД” – громадсько-політичний і науково-популярний журнал. Виходив у 1890 – 1895 рр. поперемінно у Львові та Коломиї раз на два тижні за редакцією І. Франка й М. Павлика. Протягом 1890 – 1893 рр. був органом русько-української радикальної партії. Журнал уміщував матеріали про тяжке становище селянства Галичини, викривав угодовство політичних партій, подавав огляди міжнародного робітничого та […]...
- Авторське мовлення Авторське мовлення – на відміну від мовлення літературних персонажів чи дійових осіб (власне прямого мовлення) – текст, в якому автор безпосередньо характеризує зображувані події та відповідні образи. У більшості епічних та ліро-епічних творів авторське мовлення здійснюється від третьої особи, іноді – від першої (оповідання Марка Вовчка). У драматичних творах авторське мовлення зводиться до ремарок, часто […]...
- Народність творів письменниці Марка Вовчка Народність творів письменниці Марка Вовчка I. Марко Вовчок (Марія Олександрівна Вілінська) – видатна українська письменниця другої половини XIX століття. II. Життя селянства за часів панщини у творах Марка Вовчка. 1. Популярність творів Марка Вовчка (піднесення питань боротьби проти кріпацтва; створення реалістичних оповідань і повістей; широке використання антикріпосницької народної поезії). 2. Динаміка образу кріпака-селянина в творах […]...
- Карикатура Карикатура (італ. caricatura, від сагісаге – перевантажувати, перебільшувати ) – сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру; переносно-смішне наслідування, перекручування оригіналу. У літературі може реалізуватися в жанрі пародії – комічного наслідування твору певного автора або літературного напряму. Пародійно-карикатурне загострення характерне для роману М. де Сервантеса “Дон Кіхот”, творів І. Котляревського, (“Енеїда”), П. Куліша (“Куліш у […]...
- КЛИМКОВИЧ КСЕНОФОНТ КЛИМКОВИЧ КСЕНОФОНТ (псевд – Іван Хмара, Галичанин русин, Ксенофонт, ін., 12.02.1835, с. Хотимир, тепер Тлумацького р-ну Івано-Франківської обл. – 07.05.1881, Львів) – письменник, журналіст, видавець, громадсько-культурний діяч. Походив із родини священика. Здобув гімназіальну освіту в м. Станіславові (тепер Івано-Франківськ), служив чиновником. У 1862 р. переїхав до Львова. Невдовзі прилучився до народовського руху, став одним із […]...
- ХРОНОЛОГІЧНА КАНВА українського літературного життя XIX – початку XX століть Підручник Українська література 10 клас ХРОНОЛОГІЧНА КАНВА українського літературного життя XIX – початку XX століть 1798 Вихід у світ перших трьох частин “Енеїди” Івана Котляревського. 1805 Відкриття Харківського університету. 1812 Перші вистави Харківського професійного театру. 1816-1819 Видання у Харкові журналу “Украинский вестник”, в якому були надруковані твори Петра Гулака – Артемовського та Григорія Квітки-Основ’яненка. 1817 […]...
- Черемшина Марко – Біографія Марко Черемшина, (справжнє ім’я: Іван Семанюк ) (13 червня 1874, Кобаки – 25 квітня 1927, Снятин) – український письменник і громадський діяч, адвокат, доктор права. Народився в селі Кобаки Косівського повіту (Галичина). Закінчив Віденський Університет (1906) і працював адвокатським помічником у делятині, а з 1912 адвокатом у Снятині, де активно займався громадсько-політичною, літературною і культурно-просвітницькою […]...
- НОМИС НОМИС (спр. прізв. – Симонов Матвій, псевд. – В. П. Білокопитенко; 29.11.1823, с. Заріч, тепер Оржицького р-ну Полтавської обл. – 08.01.1901, м. Лубни, Полтавської обл.) – фольклорист, етнограф, письменник і педагог. Освіту здобув у Київському університеті (1848), працював учителем словесності у Ніжинській і Немирівській гімназіях. Служив чиновником у Петербурзі, Катеринославі, Житомирі. З 1873 р. – […]...
- Куліш – біограф і видавець творів Гоголя В 1856 і 1857 роках П. Куліш після довгої перепідготовчої праці видав книгу в 2-х томах “Записки о жизни Гоголя”. Тоді ж таки Гоголева мати попросила Куліпіа, щоб він випустив твори Гоголя. Впорядкувавши рукописи, Куліш поробив коментарі, приготував до публікації листи і видав Гоголеві твори в шести томах. Заробіток з цього видання (3 тис. крб.) […]...
- Розмовна мова Розмовна мова – різновид літературної мови, вживаний у повсякденному спілкуванні, у неофіційних життєвих ситуаціях, відмінний від книжної літературної мови. Характеризується спонтанністю висловлювань без попереднього відбору мовного матеріалу. Форма функціонування Р. м. переважно усна, діалогічна. Порозуміння за допомогою засобів Р. м. полегшується використанням інтонації та допоміжних позамовних комунікативних засобів – міміки, жестів, урахуванням реакції співрозмовника. Р. […]...
- Яка роль необов’язкових елементів сюжету? Необов’язковими елементами сюжету є пролог та епілог. Наявність їх зумовлюється не законами побудови твору, а конкретними ідейно-художніми завданнями. Пролог – це вступна частина, в якій автор або розповідає дії, що передують основній колізії і мотивують її (“Лісова пісня” Лесі Українки, “Мойсей” І. Франка), або ж розкриває свій задум. Так, пролог у “Лісовій пісні” Лесі Українки […]...
- Жіноча доля “Жіноча доля” – громадсько-літературний ілюстрований щомісячник, що виходив у Коломиї 1925-39 за редакцією Олени Кисілевської. Крім інформації загальнополітичного та громадського життя, друкував твори українських класиків (Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Ольги Кобилянської, С. Руданського, Уляни Кравченко та ін.) та сучасників (Марійки Підгірянки, П. Тичини, Остапа Вишні, Олени Журливої та ін.). Ірина Вільде, працюючи в […]...
- СОСНА – МАРКО ВОВЧОК Літературне читання 4 клас – О. В. Науменко – Генеза 2015 КРАСА СВІТУ В ХУДОЖНЬОМУ ТВОРІ ЛІРИКА Пейзажна лірика МАРКО ВОВЧОК Справжнє ім’я Марка Вовчка (1833-1907) – Марія Олександрівна Вілінська. Народилася письменниця в Орловській губернії. Навчалася в жіночому пансіонаті в Харкові. Після одруження разом із чоловіком виїхала в Україну, займалася фольклористикою, вивчила українську мову, звичаї […]...
- Воскресла Україна “Воскресла Україна” – збірка художніх творів, видана 1907 заходом товариства “Просвіта” у Львові. Назву дано за однойменним віршем О. Маковея, яким відкривається видання. У збірку увійшло оповідання з народного життя Б. Лепкого “За що?”, етнографічно-побутова оповідь “Сільські знахарі та баби-шептухи” (за М. Левицьким подав Е. О.; справжнє прізвище не встановлено), вірш А. Бобенка “Отаман” та […]...
- Досвітні вогні – крилаті вирази Досвітні вогні Назва поезії Лесі Українки (1892): Досвітні вогні, переможні, урочі, Прорізали темряву ночі, Ще сонячні промені сплять,- Досвітні огні вже горять, То світять їх люди робочі. Створений поетесою образ “досвітніх огнів” зустрічаємо і в інших поетів. Якщо твоя зігнеться спина Під гранітовим тягарем, Що піднімала жінка квола, Неси його в чужі світи – Похилені […]...
- Мотив землі у повісті “Земля” Мотив землі, питання залежності селянина від землі, вперше порушені в новелі “Банк рустикальнии”, ширше висвітлення знайдуть у нарисі “На полях”, а глибоке і всебічне – у повісті “Земля”. Важливо відмітити, що саме в 1895 році О. Кобилянська почала писати “Землю”, про що говорить у листі до Ф. Ржегоржа. “В році 1895 розпо-чала-м довшу повість з […]...
- ДНІПРОВА ЧАЙКА ДНІПРОВА ЧАЙКА (спр. – Василевська Людмила Олексіївна; 01.11.1861, с. Карлівка, тепер Зелений Яр Доманівського р-ну Миколаївської обл. – 13.03.1927, с. Германівка Обухівського р-ну Київської обл.) – письменниця, перекладач. Народилася в сім’ї священика, закінчила приватну жіночу гімназію в Одесі (1879), вчителювала. Пізніше активно працювала у київській “Просвіті”. За пропаганду антиурядової літератури та допомогу політичним в’язням 1905 […]...
- Фабула Фабула (лат. fabula – байка, розповідь, переказ, казка, історія) – один із невід’ємних чинників сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних творах, на відміну від самих подій – сюжету твору. Ф. виникає в конкретному сюжеті як продукт творчості митця. Основу її складають […]...
- Драматична поема Драматична поема – невеликий за обсягом віршований твір, в якому поєднуються жанрові форми драми та ліро-епічної поеми. В основу Д. п. закладається внутрішній динамічний сюжет – власне, конфлікт світоглядних та моральних принципів при відсутності панорамного тла зовнішніх подій, перевазі ліричних чинників над епічними та драматичними. У світовій літературі Д. п. відома з творів Й.-В. Гете […]...
- Вульгаризм Вульгаризм (лат. vulgaris – брутальний, простий) – у стилістиці художнього мовлення – не прийняте національною літературною мовою, неправильне, грубо побутове або іномовне слово чи вираз. Часто вживається письменниками задля надання творові особливого побутового колориту чи характеристики низького культурного рівня зображених у ньому персонажів (“Енеїда” І. Котляревського, “Кайдашева сім’я” І. Нечуя-Левицького, “Між двох сил” В. Винниченка, […]...
- Антипод Антипод (грецьк. antipodes – протилежний) – художній образ, який своїм змістом, поглядами, рисами характеру, моральними якостями тощо контрастний, протилежний іншому. Наприклад, у народних казках яскравими образами-антиподами є персонажі-добротворці і злотворці; в українській бароковій літературі XVII-XVIII ст. – Божа Любов і Вражда; Надія, Спокій, Покора і Ненависть, Лють, Злоба (своєрідні персонажі-символи). У новітній літературі, з поглибленням […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – ЛЕСЯ УКРАЇНКА 10 КЛАС УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ ЛЕСЯ УКРАЇНКА КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Жанрова різноманітність творчої спадщини Лесі Українки” 1.У яких жанрах працювала Леся Українка? Драматична поема, драма-феєрія, лірика, ліро-епос, літературна критика. 2.Якою постає лірична героїня громадянської лірики Лесі Українки? Лірична героїня – патріот, мужня та незламна, яку не […]...