Виклад сюжету роману “Воскресіння”


Десять років Лев Миколайович Толстой працював над романом ” Воскресіння “. Критики називали його самим зрілим добутком письменника. Поштовхом до написання роману послужило оповідання прокурора А. Ф. Коні про обмануту дівчину Розалії.

Однак оповідання Коні послужило лише зерном для створення “Воскресіння”. Добуток у цілому й образи розвивалися на основі особистого життєвого досвіду письменника

Князь Нехлюдов – головний герой роману, побачивши на суді Катюшу Маслову, засуджувану за отруєння купця, згадує першу зустріч

із нею. “Адже я любив її, істинно любив гарною, чистою любов’ю”,- думає він. У молодості він погубив цю дівчину, що щиро полюбила його. Тепер, багато часу через, князь Дмитро Нехлюдов хоче виправити помилку, приведшую Катюшу до такого трагічного фіналу. Почуття раскаянья й бажання надолужити свою провину змушують його шукати засобу допомогти Масловой.

Він звертається у всілякі інстанції з метою виклопотати полегшення вироку…

Нехлюдов виходив всю Росію. Він бачив палаци й великосвітські салони, прийомних князів і в’язниці, побував у сенаті й мужичих хатах і, нарешті, пішов слідом за Катюшею в шлях

по етапі, на каторгу. На цьому шляху він бачить убогість і руйнування селянських господарств. Його очам відкрилися такі людські страждання, знущання над народом таке насильство й зло з боку влади й лицемірство святейшей церкви, що Нехлюдову стало соромно й паскудно за всі, і за себе в першу чергу. Князеві схотілося звільнитися від фальші аристократичного життя, піти зі свого середовища, жити, як живе простий народ.

Все побачене не привело Нехлюдова до бажання політичної й соціальної перебудови дійсності. Йому здається, що дотримання євангельських заповідей, самовдосконалення, всепрощення дасть людям земне щастя. У цьому переконанні він бачить воскресіння своєї душі, самовдосконалення

По-іншому вирішила свою долю Катюша Маслова. На прохання Нехлюдова її перевели з відділення карних до політичного. Знайомство з революціонерами благотворно подіяло на Маслову, відкрило перед нею перспективу нового життя. Уперше в житті Катюша Маслова бачить таких безкорисливих і шляхетних людей.

Вони щиро намагаються допомогти один одному і їй, чужий для них. Катюша знаходить у цьому середовищі щиру й більшу любов. Її душа воскреє до нового світлого життя. Якщо до цього вона стихійно, від образи відмовлялася від жалості князя Нехлюдова, то тепер Катюша починає усвідомлювати себе частиною суспільства.

Вона може пояснити собі й князеві, що їй потрібно в житті, що вона хоче й чекає від майбутнього. Воскреє її душу, з’являється надія на щастя, нехай вбудущем.

Роман Толстого мав величезний успіх, його друкували в Росії й по усьому світі, а офіційна церква домоглася відлучення письменника від церкви за гостру критику. Анафема з письменника не знята дотепер, але це мінус не йому, а церкви

У своєму романі Толстої критикує не Христа і його навчання, а чиновників від церкви, їхнє святенництво й лицемірство

Примітна особливість роману “Воскресіння” складається у відвертій критиці сучасній письменникові капіталістичної дійсно сти. Більше чим де-небудь Толстой виступає в “Воскресінні” і як мораліст, і проповідник. Основна тенденція роману зводиться до проповіді ідеї загальної любові, до виконання євангельської заповіді: “Шукайте царства Божия й правди його, а решта додасться вам”. Але сила роману саме не в цій проповіді, а в тій живій плоті його, що змушувала читача думати про життя й робити політичні висновки.

Добуток це возвещало про неминучий суспільний вибух, про наближення революції. У цьому змісті “Воскресіння” є її дзеркалом, відбиттям її істотних чорт

В останнє десятиліття своєї Творчості Толстой усе більше відчував необхідність приведення власного особистого життя у відповідність із тими ідеями, які він проповідував протягом трьох десятиліть. Трагізм громадського життя підсилювався трагізмом його положення в сім’ї, нерозумінням і недооцінкою того, що він робив і що представлялося йому справою всього його життя. “Усе сильніше й сильніше соромлюся свого положення й усього божевілля миру. Невже це мій обман почуття й думки, що тривати це не може?

Ні, не може”.

У добутках цього періоду, особливо в повісті “Хаджі Мурат”, в оповіданнях “За що?”, “Після балу”, у драмі “Живий труп”, поряд з осудом неправди, насильства й деспотизму Толстой малює ідеал життя вільної, не стиснутої умовностями середовища. Сам він мріє про те, щоб назавжди піти з будинку й оселитися де-небудь на півдні Росії або в Болгарії й наодинці із собою, зі своїми думками дожити залишок життя. Рішення остаточно покинути Ясну Галявину було фатальним: здоров’я восьмидесятидвухлетнего письменника не витримало нелегкі шляхи

Висока оцінка творчості Толстого була дана ще при житті письменника. У добутках письменника проста людина з народу вперше в історії світового мистецтва усвідомив себе духовно й морально як силу, здатну впливати на долі миру. Надзвичайна увага до його психології дозволило поглибити аналіз соціальних протиріч, розширити обсяг оповідання за рахунок такого відкриття, як “потік свідомості”, в основі якого лежать різноманітні зв’язки героя з реальною дійсністю

Толстой проробив величезну роботу на шляху зображення народу як здорової моральної основи життя. Образ “мужицької” Росії в його добутках уперше став у таких величезних масштабах не як алегорія, а у своїх реальних і зримих обрисах. Товстої вдосконалив принцип “плинності” людських характерів, основні форми психологічного аналізу (внутрішній монолог, діалог, психологічний портрет) настільки, що його творчість у цілому народжує відчуття необхідності змін, насильницького викорінювання відживаючих форм життя. Воно знаменувало собою новий етап у розвитку критичного реалізму, зміни усередині цього методу

Неминуща художня цінність творів Толстого очевидна. Він багато зробив для демократизації літератури й вище її призначення бачив у тім, щоб насолоджуватися людиною. Товстої як художник назавжди залишиться зразком вірності життєвій правді, зразком високого служіння свого народу


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Виклад сюжету роману “Воскресіння”