Виклад змісту добутку “И знову?”
Весняним ранком 1965 р. житель Дубліна, журналіст Янгер, якому в цей день виконується шістдесят п’ять років, одержує дивне послання. Його автори. Небожителі з Олімпу, що перебувають у Вічності, повідомляють йому, що вони обрали його в якості “піддослідного учасника експерименту”, що надає йому можливість прожити життя заново. Небожителі зупинили свій вибір на Янгере тому, що він – “незначна особа” і в силу цього не доставить їм ніяких турбот. Янгеру натякають, що якщо він відмовиться брати участь в експерименті, то через годину
У той же час Небожителі вказують йому на те, що вони, як надприродні істоти, передбачають його рішення й заздалегідь поздоровляють його. При цьому вони ставлять Янгеру дві умови його “другого пришестя”:
Не втрачаючи повноти свого життєвого досвіду, він забуде майже все, що пережив, а даровані йому шістдесят п’ять років проживе у зворотному порядку, неухильно молодіючи, поки його “у зрілому нульовому віці” не затягне назад “материнська утроба Часу”.
Янгер виходить на вулицю, щоб “перевірити”, чи дійсно йому загрожує смерть, передвіщена Небожителями.
Він обурений підступництвом Небожителів, які спритно зіграли на його малодушності й фактично позбавили його можливості вибору. Янгер думає, що “людина нездатна вирішувати вільно, якщо він не знає, що він за людина”. Однак у передчутті нового життя Янгер швидко утішається й намагається хоча б в основних рисах відновити своє колишнє життя
Частина 1-я. AHA. 1965-1970 гг.
Його стара коханка Ана Френч (їй, як і йому, у цей день виконується шістдесят п’ять років), що він пояснює, що страждає амнезією, допомагає йому згадати все, що пов’язане з їхнім давнім романом. Ана розповідає йому вкрай заплутану історію їхніх відносин, про те, як зложився “любовний трикутник”, у виникненні якого її чоловік, гінеколог, запеклий спортсмен, кар’єрист і, до речі сказати, імпотент, зіграв не останню роль. Проходить п’ять років.
Янгер поступово добирає смаку відпущеної йому “другої” життя й, продовжуючи любити Ану, захоплюється її дочкою, художницею Анадионой, чоловік якої, скульптор Лесли Лонгфилд, також був коханцем Ани. Ана вмирає, а Янгер підбиває підсумок п’яти рокам життя, прожитої “у зворотному порядку”: він зрозумів, що всякий вибір означає “безтурботну покірність долі”, і хоче пережити всі заново. На паях з Лесли Лонгфилдом Янгер відкриває маленьку художню галерею, що служить йому зручною ширмою для його зв’язку Санадионой.
Частина 2-я. АНАДИОНА. 1970-1990 гг.
Янгер зустрічається з католицьким священиком Дезом Мораном, з яким був знаком багато років тому. Той довідається Янгера й зізнається йому, що, коли він був ще юним студентом-богословом, у нього був любовний зв’язок з Аной і він упевнений у тім, що Анадиона – його дочка. Янгер довідається, що Лесли на виставці своїх робіт у Філадельфії познайомився з літнім чоловіком по імені Джимми Янгер, що вважає себе сином відомого журналіста Роберта Янгера. Янгер, що продовжує невблаганно молодіти, уражений тим, що в нього є син, що вже годиться йому в батьки. Крім того, виявляється, що Джимми, що хлопчиськом потрапив в Америку, опікував брат Янгера, Стивен, про яке він теж нічого не пам’ятає.
Більше того, Янгер довідається, що в Джимми є син, названий Бобом у його честь. Янгер усе більше заплутується в лабіринті свого минулого. Анадионе вже п’ятдесят чотири роки, а її дочки Нане – сімнадцять.
Янгер фліртує з дівчиною, що старіє Анадиона страждає від ревнощів. Лесли вмирає в результаті безглуздого нещасного випадку. Янгер стає коханцем Нани, а Анадиона незабаром умирає.
Янгер довідається, що перед своєю кончиною Лесли, що догадувався про зв’язок Янгера з Наной і перехоплював їхні любовні послання, віддав всі листи Янгера до Нане й Анадионе Дезу, а той показав їх Нане. Це приводить до сварки між Наной і Янгером. У цей момент у будинок є онук Янгера Боб, що приїхав з Америки, щоб розшукати всіх Янгеров, які зуміє знайти, тому що його глибоко хвилює минуле його героїчного роду, що вирізнився в ірландському повстанні
Частина 3-я. НАНА. 1990-2024 гг.
У розмові з Бобом, що завзято випитує в нього відомості про брата свого діда, Янгеру доводиться видати себе за власного батька й зробитися власним сином. Бобу й Нану тягне до один одному, Нана стає його секретарем, вивчає сімейні архіви й знайомить зі знавцем генеалогії Эми Пойнсет. Нана доходить висновку, що фізичне існування Янгера неможливо підтвердити ніякими документами. Вона розповідає Янгеру, що Боб насправді приїхав для того, щоб з’ясувати, чи не залишилося в Ірландії родичів, які можуть претендувати на велику спадщину: справа в тому, що батько Боба вмер, не залишивши заповіту. Розуміючи, що Янгер щось приховує від її й не хоче відкритися їй, вона їде в Париж вивчати філософію, але Янгер приїжджає туди й розкриває їй свою таємницю.
Вони стають чоловіком і дружиною й в 1994 р. у них народжується дочка, Ана. Дівчинку відправляють учитися в інтернат, а Нана в сорок один років одержує ступінь доктора філософії, але стає болісно чутливої до різниці їхнього років. Коли Янгер молодіє настільки, що виглядає моложе своєї дочки, Нана вмовляє його виїхати
Частина 4-я. КРИСТАБЕЛ. 2010-2015 гг.
Янгер зустрічає в Бостоні Боба Янгера, представляється власним сином і гостює в його маєтку в Техасі. Він закохується в шістнадцятирічну дочку Боба, що назвали Кристабел на честь прабаби, тобто першої дружини Янгера. Він стає її першим коханцем, але їй далекий романтичний склад його душі, і вона незабаром кидає його, щоб вийти заміж за єврея Білла Мейстера, що у два рази старше її, хоча батько Кристабел у жаху від такого сполучника. У маєток Боба приїжджає Эми Пойнсет і викриває Янгера, що, за її словами, самозванець і ошуканець.
Розігрується сімейний скандал, і Кристабел, вистріливши в батька з револьвера, ранить його, після чого разом з Янгером рятується втечею. Через якийсь час Янгер довідається, що Кристабел підкорилася волі батька й відмовилася від шлюбу з Біллом Мейстером. Янгер, якому незабаром здійсниться тринадцять років, нудьгує по Нане й через два роки благає її в листі, щоб вона дозволила йому повернутися
Частина 5-я. ПРОЩАЛЬНА. 2030 г.
Нана звільняється з університету, де вона читала лекції по філософії, ні з ким не бачиться й цілком присвячує своє життя Янгеру. Тепер вона сама веде записи в його зошиті, відзначаючи вікові метаморфози свого чоловіка, що перетворюється в чарівне маля. Один раз однорічна дитина Янгер, якому вдається доповзти до свого зошита, залишає в ній прощальний запис. Якщо колись, на самому початку своєї “другого життя”, він лише догадувався, що знову прожити целую життя неможливо, то тепер він у цьому впевнений.
Однак Янгер вдячний богам за цей подарунок, а Нане – за її любов, завдяки якій він, Янгер, у коханій розпізнав риси матері, за те, що побачив у вигляді Нани “результат свого життя, сполучення кінців і почав”. Янгер дякує Нану за те, що вона відкрила йому його минуле й пішла разом з ним на програш. Останній запис у зошиті зроблений рукою Нани. Вона пише про те, як Янгер зменшувався до розмірів шовковичного хробака, а потім зник. Її спантеличує питання, з якою метою боги провели цей експеримент, якщо їм свідомо було ясно, що, скільки не додавай людині життєвого досвіду, вона однаково нічому не навчиться.
У Нани виникає відчуття, що боги просто забули про меті своєї жорстокої гри, і вона не виключає можливість того, що і їй буде запропоновано молодіти, а Янгер, що десь поруч, крихітний, як моль, знову буде рости й взрослеть. Міркуючи над цією можливістю, вона усвідомить, що з радістю погодиться на всі, аби тільки бути з ним, із хлопчиком, дорослим, старим. “Знову й знову й знову й…”
В. В. Ринкевич
Джерело: Всі шедеври світової літератури в короткому викладі. Сюжети й характери. Закордонна Література XX століття.
М.: “Олімп”; ТОВ “Видавництво ACT”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)