Віктор Гюго Із збірки “Кари”
Віктор Гюго Із збірки “КАРИ” Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990
УБИТИМ 4 ГРУДНЯ Вам Цезар дарував утіху супокою. Колись бентежились ви мрією палкою, Облудою надій,
Горіли заздрістю, ненавистю кипіли, I хвилювалися, і спорили, й шуміли, I рвалися до дій. Один однoго ви заледве впізнавали,
Коли по вулицях невтомно ви снували, Стрівались тут і там; Тривожні й гомінкі, як море в час прибою,
Одною ви, проте, журилися журбою, Жили одним життям. Можливо, в вас жило бажання гарячкове
Боїв
Любили ви; у вас боліло серце скуте, Вам душу краяло у тьмі страждання люте З мільйонами гризот, I клекотали ви, мов хвилі океану,
I поривалися у далеч осіянну, До сонячних висот. I хто б ви не були – бездольник чи щасливець, Гарячий фантазер чи мудрий прозорливець, Юнак а чи старик,-
Страстей навала вам спокою не давала: В серцях у вас любов, як буря, бушувала I скорб, як повінь рік. Четверте грудня вам дало нарешті спокій;
Не потривожить вас у ямі
Мовчіть, німуючи, і ви, як домовина! Імперія – це мир. TE DEUM1 1 СІЧНЯ 1852 РОКУ Молебень твій, Сібур,- то розстрілів луна, Містерія блюзнірська.
Позаду тебе смерть, почвара кістяна, Злорадним сміхом пирска. Єпископе! Святі здригають од плачу, Голосить Божа Мати,
Коли в соборі ти запалюєш свічу Запалом од гармати. Таких, як ти, сенат спокушує завжди, Тягни за катом руку. Та хоч благословлять не поспішай, зажди,
Хай змиють кров із бруку. Осанна Геслеру! Хай гине Телль-бунтар! – Ревуть баси тропарні… Єпископе, тобі споруджено вівтар
З кривавих плит трупарні. Коли глаголеш ти: “Хвала тобі, хвала, О Господи всесильний!” – Зливаються в одно густа кадильна мла Й мертвотний дух могильний.
I ніч, і день лунав по місту залпів гук; Хто вийде – кулю в лоба. Над Нотр-Дам шуга вже не орел, а крук… Погуба і жалоба!
Глумись над жертвами і фіміам кади Бандитові-ганебі! Вготована тобі за праведні труди Анафема на небі. Засланці десь пливуть, куди прирік їм суд – В Алжір або в Кайєнну.
Вони вже бачили Наполеона тут, Побачать там гієну. Вони сконають там од каторжних тортур До одного, можливо…
Направо подивись, єпископе Сібур, I подивись наліво; Диякон твій – Розбій, піддячий твій – Розор,
Ти сам – христопродавець… Тож засупонюйся тугіше в омофор I прав, старий плюгавець! В органі Згуби гук гримить: “Огонь з мортир По ворогах корони!”
Регоче Сатана, бо твій святий потир Не од вина червоний. 1Тобі, Господи (латин.) – слова молитви. БАЙКА-БУВАЛЬЩИНА Один худий мавпій амбітну мав натуру
I шкуру левову нап’яв на себе здуру. Лев був, нівроку, злий, мавпій ще зліший був,- Разом із шкурою він право те здобув. З зубовним скреготом репетував він дико: “Я цар над нетрями, я темряви владика!” Цей самозванний цар у чагарях заліг,
Улаштував собі препишний там барліг, Чинив розбій і гвалт, грабунки й плюндрування, Достоту як той звір, чиє носив убрання. Проноза підробляв незгірш левиний рев, Та й шкура не яка – поглянуть, чистий лев.
Розгедзався мавпій, гарчить несамовито: “У мене лігвище скелетами забито,- То докази моїх блискучих перемог. Дивуйтеся!
Тремтіть! Я лев! Я цар! Я Бог!”
Всі тварі перед ним покірно гнули карки… Де взявсь приборкувач, схопив його за барки, Здер із пройдисвіта перевдяг захисний
I показав усім: – Дивіться, це ж мавпій! ЧВАРИ В СЕРАЛІ Було колись – гуляв свободи вихор рвійний, Було колись – ревли страшні великі війни, Нагальний ураган;
Було колись – цвіли Маренго і Ваграми, Осліп би, гледючи на велич панорами, Сам Таціт-стариган; Було колись – гули вантози і фрімери, Чий подих вuзвольний розвіяв зла химери,
Старого мотлох змів; Було колись – немов безглузді забобони, Впрах розсипалися Бастілії й Бурбони
Від реготу громів; Було колись – ішли народжені добою Титани-велетні проти богів до бою, Нестримано-палкі; Було колись – пливли в безкрай віків широкий
Між хвиль Республіки буремно-грізні роки, Мов чудища морські; Було колись – росли Сен-Жюсти і Дантони… А нині Франція в зловонній твані тоне, Над нею цар-мікроб;
I дивиться вона некліпаючим оком, Як в крапельці води бацила б’ється з коком – Два збудники хвороб! Ганьба! Куди не йди, то тільки й поговору – Хто в повелителя добудеться фавору: Мопа а чи Морні?
Заслуги в них обох перед двором окремі; Хто ж дужчий? В одного є спільники в гаремі, В другого – між двірні. ІМПЕРАТОР БАВИТЬСЯ
Пісня Помруть бунтівники-вигнанці В чужому краї без пори… Ти ж, принце, знай бенкети й танці, Ганяй за сарнами уранці
I за жінками в вечори. Рим шле тобі благословіння, I братом зве тебе вже цар… Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння,
А завтра на пожар! Всім чесним – муки невтоленні: Домівку кинь, в Алжірі гинь… Ти ж, принце, бавишся в Комп’єні, Там синь озер, гаї зелені,
На стінах зал – краса богинь; Вакханки пристрасні і звинні Несуть до уст п’янкий нектар…
Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння, А завтра на пожарі Хай каторжани, скуті в пари, Над морем десь мурують мур… Гуджга!
Гуджга! Ріжки, фанфари! Мигоче місяць із-за хмари, По гаю рине рокіт бур;
Ось чути оленя ревіння, Що від хортів тіка в чагар… Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння,
А завтра на пожар! Хай батько мучиться в Кайєнні, Без хліба мре мале дитя… Вовк налива вина гієні; В цивільнім одязі воєнний
Справляє гульби без пуття; В садовім гроті з-під склепіння У фавнів очі – наче жар… Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння,
А завтра на пожар! Примари вбитих – в серці рани – Понад Монмартром устають… В двірці паштети, марципани, Шиплять шартрези і шампани,
Красуні за героя п’ють; В них перса – хвильне шумовиння, В них усміх – витончений чар… Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння, А завтра на пожар!
Конайте, в’язні, без відчаю – По смерті буде спокій вам! А після страви, після чаю, На ніжних губках, по звичаю,
Цілунок в’ється ластів’ям; Несуть тобі легкі створіння Щонайсолодші ласки в дар…
Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння, А завтра на пожар! Гвіана вміє убивати,
Жарка, як пекло, та тюрма… Лягай, де спав Луї пихатий, Наполеон і Карл Десятий, Лягай, усе тобі дарма; Під гул облесного хваління
Засни, щасливий володар… Бий, дзвоне з Нотр-Дам, сьогодні на подзвіння, А завтра на пожар! Бандит кинджалом із-за рогу
Убив майбутнє наповал.
Related posts:
- Образ Собору (за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”) – ВІКТОР ГЮГО ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 9 клас (за романом В. Гюго “Собор Паризької Богоматері”) Собор Паризької Богоматері, або Нотр-Дам де Парі, є, мабуть, однією з найвідоміших монументальних споруд середньовіччя. Такій значній популярності Собор не в останню чергу має завдячувати Вікторові Гюго. Сучасники письменника пригадують, як Гюго, вказуючи на Собор, неодноразово зауважував, що вигляд цієї споруди нагадує першу букву його прізвища, […]...
- ДО НАРОДУ – ВІКТОР ГЮГО ВІКТОР ГЮГО ДО НАРОДУ На тебе схожий він: то мирний, то жахливий, Під небом він прославсь, величний і красивий; У ньому вічний рух, якого не спинить. Під сонцем сяє він, од вітру клекотить, То весь гармонія, то дикий рик звіриний. Чудовиська його заселюють глибини; В нім бурі родяться; безодні має він, Де люди сміливі знаходять […]...
- Оповідання, уривки з повістей. Віктор Гюго “Козетта” ЗАРУБІЖНА ЛІТЕРАТУРА 2-4 класи 3 КЛАС ТАКІ ВОНИ, ДІТИ СВІТУ Урок 19 Тема. Оповідання, уривки з повістей. Віктор Гюго “Козетта” Мета: ознайомити учнів з романом французького письменника про важку працю, злигодні та поневіряння дітей-сиріт; вчити висловлювати оцінні судження морального й етичного характеру про події, вчинки персонажів; розвивати вміння словесно малювати героїв; виховувати бажання більше дізнатися […]...
- Віктор Марі Гюго Ернани Іспанія, 1519 р. Палац герцога Руй Гомеса де Сильва в Сарагосі. Пізній вечір. Старця немає будинку. Дена Сіль, його племінниця й наречена, чекає свого улюбленого Ернани – сьогодні повинна зважитися їхня доля. Дуенья, почувши стукіт у двері, відкриває й бачить замість Ернани незнайомця в плащі й капелюсі із широкими полями. Це король дон Карлос: воспилав […]...
- Віктор Гюго – французький романтик РЕФЕРАТ На тему: “Віктор Гюго – французький романтик” Віктор Гюго – найавторитетніший з французьких романтиків, вождь французького романтизму і його теоретик. Він народився у досить дивній родині: батько, селянин за походженням, під час революційних подій став наполеонівським генералом, мати походили з давнього аристократичного роду. Батьки розлучилися, коли Віктор був дитиною. Мати виховала сина у дусі […]...
- ВІКТОР ГЮГО (1802-1885) Французьку літературу XIX століття неможливо уявити без Віктора Гюго. Творчість Гюго, найвидатнішого французького романтика, вождя французького романтизму, його теоретика, вражаюче багатогранна й розмаїта: він великий поет, прозаїк, драматург, до того ж літературний критик і бойовий, темпераментний публіцист. Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 року в Безансоні. Батько Гюго, котрий народився в сім’ї майстра столярного […]...
- ДЖИНИ – ВІКТОР ГЮГО ВІКТОР ГЮГО ДЖИНИ Як журавлі в час осені глухої Летять з піснями в сонячну країну, Так, вирок долі кленучи лихої, Кружляють скорбні тіні… Данте Поснули Шпилі. Здрімнули Жалі. Мов хворе, Спить море Просторе В імлі. Що це? Шепіт Зусібіч, Млосний трепет – Дише ніч, Мов тремтяче Дух чий плаче, З пекла наче Рветься пріч. Цить! […]...
- Біографія Віктор Гюго Французьку літературу XІX століття неможливо уявити без Віктора Гюго. Творчість Гюго, найвидатнішого французького романтика, вождя французького романтизму, його теоретика, вражаюче багатогранна й розмаїта: він великий поет, прозаїк, драматург, до того ж літературний критик і бойовий, темпераментний публіцист. Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 року в Безансоні. Батько Гюго, котрий народився в сім’ї майстра столярного цеху, […]...
- Віктор Гюго Біографія ВІКТОР ГЮГО (1802-1885) Французьку літературу XIX століття неможливо уявити без Віктора Гюго. Творчість Гюго, найвидатнішого французького романтика, вождя французького романтизму, його теоретика, вражаюче багатогранна й розмаїта: він великий поет, прозаїк, драматург, до того ж літературний критик і бойовий, темпераментний публіцист. Віктор Гюго народився 26 лютого 1802 року в Безансоні. Батько Гюго, котрий народився в сім’ї […]...
- Віктор Гюго як центральна постать літератури французького романтизму Чи не найвиразнішим взірцем французького романтизму досі залишається роман Віктора Гюго “Собор Паризької Богоматері”. Яскраві картини життя далекого минулого, незвичайний сюжет, драматичні долі героїв – все це робить шедевр Гюго популярним і сьогодні. У ньому є і перебільшення, і гротеск, і безліч виняткових ситуацій у сюжеті. Сутність образів розкривається у Гюго не стільки на основі […]...
- Віктор Марі Гюго Дев’яносто третій рік В останніх числах травня солдати й маркітантка паризького батальйону “Червона шапка” натикаються в Содрейськом лісу на бретонську селянку із трьома дітьми – грудною дівчинкою й двома хлопчиками ледве постарше. У Мішель Флешар убили чоловіка й спалили хатину – залишившись без шматка хліба, нещасна бреде куди ока дивляться. За пропозицією сержанта Радуба батальйон усиновляє Жоржетту, Рене-Жана […]...
- Розкрийте історію створення збірки “Листя трави”. Висвітліть основні мотиви та композицію збірки Розкрийте історію створення збірки “Листя трави”. Висвітліть основні мотиви та композицію збірки. Збірка Уолта Уїтмена “Листя трави” посіла важливе місце серед поетичних надбань світової літератури. Творчий доробок поета приваблював читачів різноманітністю тематики, оригінальністю стилю, широким жанровим діапазоном. Вірші, поеми, які ввійшли до збірки, не мали традиційного сюжету. Л. Герасимчук слушно зазначив: “…Циклічність (народження – праця […]...
- Забіла Віктор Миколайович До коня Що, мій коню, що, мій добрий, Годі гарцювати, По байракам через рови Годі вже стрибати, Як, було, колись стрибаєш, Як, було, гарцюєш, Хропеш, іржеш, під собою І землі не чуєш. Шовкова твоя грива З вітром розмовляла, Удила в зубах скрипіли, Збруя вся тріщала. Не заржеш уже тепер так, Не пирнеш ніздрями, Не вириєш у коліно […]...
- Із збірки “Творець” (1960) ШЛЯХЕТНИЙ СУПРОТИВНИК – Хорхе Луїс Борхес Із збірки “Творець” (1960) ШЛЯХЕТНИЙ СУПРОТИВНИК Магнус Барфод 1102 року розпочав вирішальне завоювання королівства Ірландія; кажуть, що в переддень смерті він отримав таке привітання від Мюрхертаха, дублінського короля: “Нехай у твоїх військах битиметься золото і буря, Магнусе Барфоде. Нехай завтра на просторах мого королівства буде щасливою твоя битва. Нехай твої королівські руки тчуть страхітливу тканину […]...
- Жорстокість смертної кари (за твором Коцюбинського “Подарунок на іменини”) Скільки існує людство, цивілізоване суспільство, – будуть точитися дискусії щодо смертної кари. Як би ми не прикрашали, як би ми не вбирали учасників дійства під назвою “винесення смертного вироку”, воно залишиться вбивством. І не матиме значення, хто це вчинив: чи то найманий кимось вбивця для усунення суперника, чи той же вбивця, якого найняла держава, і […]...
- Доктор Серафікус – ВІКТОР ДОМОНТОВИЧ – Віктор Платонович Петров Скорочено Роман Доктор Комаха, як завжди, напрацювавшись у бібліотеці, зупиняється відпочити у сквері. До нього підбігає п’ятилітня Ірця. Дівчинка розглядає малюнки в його книжках, розпитує про них, А Комаха серйозно відповідає, уживаючи всі наукові терміни. Коли вони познайомилися з Ірцею, дівчинка вирішила, що раз він Комаха, значить, комаха, а раз великий, то комашиний тато. Сама вона […]...
- Із збірки “Сад божественних пісень” – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА 6-9 класи ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Із збірки “Сад божественних пісень” Всякому місту – звичай і права Всякому місту – звичай і права, Всяка тримає свій ум голова; Всякому серцю – любов і тепло, Всякеє горло свій смак віднайшло. Я ж у полоні нав’язливих дум: Лише одне непокоїть мій ум. Панські Петро для чинів тре кутки, Федір-купець […]...
- Забіла Віктор Миколайович “Сидів я над річкою…” Сидів я над річкою Да й дивився в воду; Чому радощей ніколи Я не бачив зроду? Думав, гадав: за що б долі Так мене карати? Чи я хотів кого вбити, Або що б одняти Худобу в кого чужую Або що б украсти? Мабуть, прийдеться нещасним Мені вже й пропасти. Хвиля була превелика, Вітер так і […]...
- Забіла Віктор Миколайович До невірної Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А тобі як новенький, Зараз тобі і миленький: Мене зараз покидаєш, Мене зовсім забуваєш. А божилася й клялася, Що зовсім вже оддалася Мені серцем і душею І що будеш вік моєю! Ти ніколи не кохала Мене […]...
- Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Проблема злочину й кари не випадково зазначена вже у назві роману, бо саме її дослідженню присвятив Ф. Достоєвський свою розповідь. Уперше письменник розповідає про історію злочину, подаючи її з боку злочинця. Навіщо? Аби викликати співчуття до вбивці? Тут дещо складніше. Родіон Раскольников не банальний […]...
- Віктор Забіла – До коня ДО КОНЯ Що, мій коню, що, мій добрий, Годі гарцювати, По байракам через рови Годі вже стрибати, Як, було, колись стрибаєш, Як, було, гарцюєш, Хропеш, іржеш, під собою І землі не чуєш. Шовкова твоя грива З вітром розмовляла, Удила в зубах скрипіли, Збруя вся тріщала. Не заржеш уже тепер так, Не пирнеш ніздрями, Не вириєш […]...
- Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОК № 28 Тема. Співвідношення “злочину” і “кари”, семантика й символіка назви роману “Злочин і кара” Ф. Достоєвського Мета: систематизувати й узагальнити вивчене; простежити пошуки ідеалу автором роману та його героями; показати значення роману як філософсько-психологічного, поліфонічного твору; розвивати […]...
- Забіла Віктор Миколайович Кохання Світить місяць, да не гріє, Мороз пече, вітер віє, Дме хтось трійкою такий До дівчини, що кохає, – Хтось такий того не знає, Що милая не його. Коні добрі орчикові Крешуть огонь об підкови, Морди тягнуть по землі; На аршин повитягали, У каблучку позгинались, Біжать, летять, як стріла. Корінний дзвіночком дзвонить, Машталір його погонить, Сани […]...
- Проблема злочину і кари в романі П. Мироного “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Вершиною критичного реалізму Панаса Мирного є його роман “Хіба ревуть воли, як ясла повні?” Працюючи в суді, письменник часто здійснював подорожі по Полтавськой губернії. Під час однієї з таких поїздок від Полтави до Гадяча він почув від візника сумну розповідь про розбійника Василя Гнидку, засудженого до каторги. Ця правдива і проста історія глибоко схвилювала Панаса […]...
- Оригінальний образ Собору як символу перехідної доби (за романом Гюго “Собор Паризької Богоматері”) (1 варіант) Сьогодні собор Паризької Богоматері є, напевно, однією з найвідоміших монументальних пам’яток середньовічної архітектури. Такої широкої популярності Собор набув, не в останню чергу, завдяки Віктору Гюго, який зробив давній храм повноправною діючою особою однойменного твору, присвятивши йому стільки натхненних сторінок, зробивши оригінальний образ Собору справжнім символом перехідної доби. Лишилося багато свідчень особливого ставлення письменника до цієї […]...
- Трагічне кохання поета І. Франка (за мотивами збірки “Зів’яле листя”) (2 варіант) До недавнього часу І. Франко був відомий у першу чергу як письменник і громадський діяч. Уважалося, що ніжні почуття були не властиві цій людині із залізною силою волі. Робота, робота й тільки робота. Твори І. Франка видавалися сотні разів в Україні і за кордоном, зокрема в наш час вийшли 20- і 50-томні видання. Та спадщина […]...
- Символічність назви збірки В. Стуса “Палімпсести” Збірка “Палімпсести” – це четверта книга поезій Василя Стуса, яку, за іронією долі, уклав не автор, а слідчі Київського КДБ. Це вони заарештували поета і забрали твори, які були записані на різноманітних зшитках паперу. Назву “Палімпсести” Василь Стус дав збірці уже потім. Палімпсести – це тексти, які пишуться на не вибіленому від попередніх написів пергаменті […]...
- Забіла Віктор Миколайович Палій Іде військо запорозьке, Під небо куріє. Куди ведеш, отамане, Козаків, Паліє? “Де старшина звелить мені Ворогів рубати, Там і будем, бо за віру Не страшно вмирати. Я присягнув, я поклявся Царю з козаками До послідньой каплі крові Биться з ворогами. Покидаєм жінок своїх, Діток, батьків рідних, Ми вже себе не жалуєм, Нам їх жалко, бідних”. […]...
- Віктор Забіла – Сидів я над річкою Сидів я над річкою Да й дивився в воду; Чому радощей ніколи Я не бачив зроду? Думав, гадав: за що б долі Так мене карати? Чи я хотів кого вбити, Або що б одняти Худобу в кого чужую Або що б украсти? Мабуть, прийдеться нещасним Мені вже й пропасти. Хвиля була превелика, Вітер так і […]...
- Віктор Забіла – До невірної ДО НЕВІРНОЇ Було б шануваться, З другими не знаться, Жили б, жили бі ми з тобою, Як би серце із душою. А тобі як новенький, Зараз тобі і миленький: Мене зараз покидаєш, Мене зовсім забуваєш. А божилася й клялася, Що зовсім вже оддалася Мені серцем і душею І що будеш вік моєю! Ти ніколи не […]...
- Із збірки “Байки харківські” – ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА 6-9 класи ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА Із збірки “Байки харківські” БДЖОЛА ТА ШЕРШЕНЬ – Скажи мені, Бджоло, чого ти така дурна? Чи знаєш ти, що плоди твоєї праці не стільки тобі самій, як людям корисні, а тобі часто і шкодять, приносячи замість нагороди смерть; одначе не перестаєш через дурість свою збирати мед. Багато у вас голів, але […]...
- Джеймс Олдрідж Ю. Янковський. Передмова до збірки творів Джеймс Олдрідж Ю. Янковський. Передмова до збірки творів Видавництво ЦК ЛКСМУ “МОЛОДЬ”, Київ, 1974 OCR і редакція Dauphin, 31 жовтня 2004 р. Вперше цей твір було опубліковано на http://www. ukrcenter. com Ім’я сучасного англійського письменника Джеймса Олдріджа здобуло широке визнання. Вже перші його романи – “Справа честі” та “Морський орел”, що з’явились у роки другої […]...
- Мої думки і почуття, викликані творами збірки. І. Франка “Зів’яле листя” Збірка “Зів’яле листя” – велике досягнення в скарбниці української літератури. І. Франко писав її більше десяти років, давши їй підзаголовок “Лірична драма”. Збірка вийшла в 1896 році. То були найтяжчі роки в житті поета. Він зазнав пекучих ударів з боку шляхти, урядових сил. До того ж І. Франко не мав і особистого щастя. Обставини розлучили […]...
- Ідейно-тематичне багатство збірки П. Тичини “Сонячні кларнети” Сум серце тисне: сонце” пісне! – В душі я ставлю – вас я славлю. П. Тичина Народна мудрість вчить: людина народжується двічі: перший раз – коли появляється на світ, другий – коли вона стає трудівником. Павло Тичина я митець народився в 1918 році збіркою “Сонячні кларнети”, яка принесла йому славу і визнання. Вона ознаменувала появу […]...
- Оптимістична тональність поезій збірки “Сонячні кларнети” П. Тичини За природою свого таланту Павло Тичина належав європейському символізму з його прагненням до найтіснішого зв’язку поезії з музикою. Збагативши філософсько-естетичні основи цього символізму дивосвітом українського фольклору, він став одним з найяскравіших представників слов’янського модернізму. Сп’яніння від життя, універсальність і глибина мислення, розмах і динаміка національного піднесення – усе це притаманне поезіям збірки “Сонячні кларнети”, яка […]...
- Внутрішня логіка романтичного мистецтва приводить Гюго Віктор Гюго – син наполеонівського генерала, глава прогресивних романтиків, пер Франції, великий гуманіст, один із учасників і правдивих істориків бурхливих і стрімких подій XIX століття. Шлях Гюго-поета, драматурга, прозаїка, теоретика романтизму і суспільного діяча охоплює більш, ніж півстоліття, і дотепер надихає на справедливі і розумні справи. Його мистецтво насичене такими думками, що вічно хвилюють душу […]...
- Своєрідність образів першої збірки творів В. Винниченка “Краса і сила” В. Винниченка подарувала нам Кіровоградшина, про яку сам письменник згадує, як про край розлогих степів і неквапливих людей, які повагом пересуваються степовими дорогами на возах, погейкуючи на волів. Саме цей край наснажив митця вітром свободи, героїчним духом минулого, що позначився і на його долі, і на його творчості. Уже першими своїми творами В. Винниченко заявив […]...
- Образ ліричного героя в поезіях збірки “Зів’яле листя” І. Я. Франка В українській літературі постать Івана Яковича Франка є однією з найпомітніших. Він – успішний письменник, поет, драматург, критик, громадський діяч. Але в особистому житті Франкові не пощастило: тричі він любив, і тричі його кохання відкидали. Перша любов – Ольга Рожкевич, якій батько заборонив зустрічатися з політичним в’язнем, друга – Юзефа Дзвонковська, що відмовила Франкові й […]...
- Віктор Забіла – Два вже літа скоро пройде Два вже літа скоро пройде, Як я закохався; Якби знав я своє горе, Лучче б був не знався Я з тобою, дівчинонько, То б не знав і муки, Не знав би я, як то любить, Не знав би і скуки. Як не бачу тебе тиждень, То за год щитаю; А побачу, і то тяжко, Що […]...
- Віктор Забіла – Кохання КОХАННЯ Світить місяць, да не гріє, Мороз пече, вітер віє, Дме хтось трійкою такий До дівчини, що кохає, – Хтось такий того не знає, Що милая не його. Коні добрі орчикові Крешуть огонь об підкови, Морди тягнуть по землі; На аршин повитягали, У каблучку позгинались, Біжать, летять, як стріла. Корінний дзвіночком дзвонить, Машталір його погонить, […]...