Віктор Забіла – Голуб


ГОЛУБ Ой застогнав голуб У темній дуброві На гольї сухенькій; Ой заплакав тяжко Гіркими сльозами Козак молоденький. Ой застогнав голуб У темній дуброві, Неначе в неволі; Ой плакав тяжко Козак молоденький По нещасній долі. Ой застогнав голуб Аж лунь застогнала У темній дуброві; Ой заплакав тяжко Козак молоденький Да ще й кучерявий. \”Ой чого ж ти, голуб, Да так тяжко стогнеш?\” – Козак попитався.

\”Того, козаченьку, Того, курчавенький, Що я спарувався. Да не пожив літа З сизою своєю – Яструби убили; І діток придбали Двойко малюсеньких

– Згодовать не вспіли. Погинули й дітки За сизою скоро, Я стогнать остався – І воля не мила.

Нема уже більше, Ким я утішався, Милої немає. Лунь зі мною стогне, – Се моя утіха У лютому горі, В нещасній годині, Стогне, хоч без лиха\”. – \”Чого ж ти у лісі, Голубчику сизий? Ти б летів у поле, Ти тут один сидиш, Там би найшов стадо, Може б, прогнав горе\”. – \”Що стадо поможе Мені, бідоласі? Там усі чужії.

Одняли у мене Вірную і рідних Вороги лихії. Коли суха вітка, Котра підо мною, Знов зазеленіє, Тоді сиза буде З рідними до мене І серце зрадіє\”. Да й застогнав дуже, Ізплеснув крилами, Аж лист стрепенувся,

Полетів по пущі, Більш на тую вітку Він і не вернувся. … … … … … … … … … Тоді юнак сказав: \”Треба забувати, Котру я кохаю; Бо й мені так буде, Що жінку із дітьми В місті поховаю.

Бо я без худоби, Може, дітки будуть; Хто їх нагодує?\” Козак той у світі, Як голуб в дуброві, Стогне да сумує!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Віктор Забіла – Голуб