Вільгельм Мейстер – герой романів Гете “Театральне покликання Вільгельма Мейстера”

Прізвище героя походить від нім. “Der Meister” – майстер, творець. Образ В. М. дуже важливий у творчості Гете: історія героя повинна була стати прикладом становлення особистості, зразком вибору життєвого шляху. Від роману до роману особистість В. М. зазнає змін, хоча деякі риси характеру залишаються незмінними: інтерес до життя, доброта, уміння поводитися з людьми, чесність і безпосередність, любов до мистецтва.

Образ В. М. пов’язаний з двома жанрами європейської романістики XVIII “Шв. – “Романом подорожі” і “романом виховання”.

Герой

Гете – інтелігентний молодий бюргер, яка шукає своє місце в житті, що прагне визначити життєву мету, обравши для цього найбільш відповідну його прагненням і корисну людям професію. В. М. відкидає пропозицію свого друга дитинства Вернера зайнятися комерційними справами; молодої людини привертає мистецтво, театр, сцена, що пов’язано з його першим серйозним любовним захопленням актриса Маріана. В. М. зазнає краху в любові і іде з дому, приєднавшись до мандрівної театральній трупі; в ньому виявляється акторський талант, “театральне покликання”.

Він пише п’єси, режисує, міркує про Шекспіра:

Гете вкладає в уста героя свої власні думки про англійського драматурга. Особливу увагу В. М. привертає шекспірівський “Гамлет”. Зігравши роль Гамлета, В. М. приходить до думки, що не наділений великим акторським даром, так як переважно грає самого себе. Після коливань В. М. вирішує кинути театр і зайнятися іншим родом діяльності.

В. М. зауважує, що за ним постійно спостерігає якийсь таємничий незнайомець: символічно, що цей незнайомець грає роль Примари в “Гамлеті”. Це абат, член таємного “Товариства вежі”.

Члени товариства спостерігають за В. М. і, бачивши його непересічність, прагнуть звернути юнака на шлях служіння людям. Набути себе В. М. допомагає зустрінута випадково невідома дівчина – “прекрасна душа” Наталя, з якою той пов’язує свою долю. Нові фарби образу додає історія загадкового арфіста і його дочки Міньйон, чарівної й талановитої дівчинки, зворушливою дитячою любов’ю люблячої В. М., який в свою чергу чуйно і дбайливо відноситься до своєї маленької подружці.

В історії відносин В. М. з акторами, Арфіст, Міньйон його образ набуває схожість з персонажами романтичної літератури. Підсумком життєвих шукань В. М. стає прилучення до “Педагогічної провінції”, більш таємничому й масштабного об’єднання, ніж “Суспільство вежі”. В. М. вирішує стати хірургом, врачева-телем людей.

Утопічною картиною набуття мети завершується історія В. М., який погодився на зречення від суєтності життя заради служіння людям, заради допомоги кожній окремій людині. У фіналі герой усвідомлює також, що немає сенсу прагнути до нескінченного – мета повинна бути знайдена на землі, серед людей.

Цикл романів Гете і образ В. М. по-різному оцінювалися в різні епохи. Філософ Ф. Шлегель вважав, що в герої виявилися “найбільші тенденції епохи”. У 40-ті роки XIX століття на хвилі антігетевскіх настроїв фігуру В. М. розцінили як слабку копію персонажів Руссо.

Філологічна думка XX століття бачить в образі В. М. цілком реалістічес кий портрет людини XVIII століття, яка прагне знайти своє місце у світі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вільгельм Мейстер – герой романів Гете “Театральне покликання Вільгельма Мейстера”