Вільям Шекспір Монолог Улісса з драми “Троїл і Крессіда”
Вільям Шекспір Монолог Улісса з драми “Троїл і Крессіда” Перекладач: Микола Лукаш Джерело: З книги: Від Бокаччо до Аполлінера/Переклади/ К.:Дніпро,1990
Агамемноне, Великий вождь, міцна підпоро греків, Ти наше серце, і душа, і дух, Якому всі ми мусимо коритись I мислю, й ділом, – вислухай Улісса. Я схвалюю цілком промови ваші,
Твою, найстаршого у нашім війську, Й твою, найстаршого між нами віком. Повинна б Греція слова вождя
У мідь чи бронзу вкарбувать навіки, А Нестерове слово срібнолите Хай ланцюгом незримим, та кріпким, Немов та вісь
Проречисті уста до грецьких вух. А все ж і ти, великий, і ти, мудрий, Послухайте, що скаже вам Улісс.
Твердині Трої вже давно упали б, I меч у Гектора із рук би випав, Якби у нас був лад.
На жаль, немає єдності у греків. Погляньте: в полі неладом стоять Намети наші, і такий же нелад
У нас в думках. Коли круг ватажка Не скупимось, як бджоли коло матки, Який там буде лад? Як вождь у масці,
Ти розбереш, хто вождь, а хто підлеглий? Недаром же і небо, і земля, I всі планети зберігають лад, Порядок, ступінь, форму, послідовність,
I поведінку, й звичай, і закон. Отож і сонце в величі пишає На сяйнім троні
Мов цар який, добра і зла пильнує. Якби ж планети із орбіт зірвались I шкеребеть пішли – то скільки лих
I знамень в світі сталось би, які б Пішли бунти, потопи, землетруси, Які жахи й страхіття, урагани, Гвалтовні переміни й потрясіння Основ ладу і спокою в державах! Коли щаблі зламаються в драбині
Високих задумів – пропало діло! Чи то ж устоять без щаблів порядку Громади, школи, братства у містах, Торгівля супокійна із замор’ям, Родинне право, право первородства,
Повага віку, скіпетри й корони,- Чи все оте устоїть без ладу? Розбий оті щаблі, розладь ті струни – Настане дисгармонія як стій. В тім сум’ятті розбурханії хвилі Заллють весь суходіл, перетворивши
В гамулу цю міцну одвіку твердь; З недомислом з’єднається насильство, I нелюд-син уб’є свого вітця; Скрізь правом стане сила; правда й кривда, Що їх судити має правосуддя,
Змішаються, і щезне справедливість. Тож сила стане всім, вона перейде В сваволю, а сваволя у жадобу;
Жадоба ж, той усежерущий вовк, За допомогою сваволі й сили Світ пожере, вкінці й себе саму…
Великий Агамемноне, коли Порядок занедбаєм, прийде Хаос. Де б уперед іти, а ми, як раки, Назадгузь ліземо.
Коли вождя Не слухає його заступник перший, А того нижчий чин, того ще нижчий,-
Ми маємо загальний вже непослух, Що шириться, немов лихая пошесть, Мов лихоманка та, нас трусить розбрат, Труять нас завидки. Оця ж хвороба
Рятує Трою. Хто винен в тім, що Троя й досі ціла? То неміч наша, а не їхня сила.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)