Вінграновський Микола Степанович Мерані

З Ніколоза Бараташвілі

Без дороги-сліду мчить мене Мерані. Сивий ворон карка в чорному тумані. Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані, Сині мої думи ворону не знані.

Крилатий коню мій! по скелях, по яругах, Крізь хвилі й смерчі скороти мені Ці дні дороги, нетерплячі дні, І не жалій за втому свого друга.

Нехай свою Вітчизну я покину І друзів, батька-матір і кохану, – Де мла застане, чи де світ застане, Нехай мій дім там буде до загину.

Та лиш би зорям серце розповісти, Його таїну й стогін передчасний. Любові залишок віддати водам чистим,

На Їхній плин віддатися прекрасний.

Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані, Сині мої думи ворону не знані.

Хай не ввійду я у Вітчизну милу, Хай серед предків не спочину в снах, І ворон мені викопа могилу, І вихор з плачем мій засипле прах,

Не сльози любої мені омиють груди – Дощі і роси випадуть з імли. І не скорбота рідних, а орли По мені клекіт клекотати будуть, –

Мчи ж мене, Мерані, за кордони долі, Сивий ворон карка у порожнім полі. Вершник твій, Мерані, ще не був в полоні, А рабом не стане навіть і на сконі.

Хай, роком проклятий, загину я від нього, Але не забоюсь меча його старого. Мчи ж мене, Мерані, в чорному

тумані, Сині мої думи ворону не знані.

Не щезне, ні, духовний вічний дім, Пробудуть вічно хай початі мною гони, Будущний брат мій шляхом цим моїм, Зрівнявшись з долею, коня її обгонить.

Без дороги-сліду мчить мене Мерані, Сивий ворон карка в чорному тумані. Мчи ж мене, Мерані, в чорному тумані, Сині мої думи ворону не знані.

1980.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вінграновський Микола Степанович Мерані