Вірша А. С. Пушкіна про любов

Любовна лірика Пушкіна виконана ніжних і світлих почуттів до жінки. Ліричного героя віршів про любов відрізняють самовідданість, шляхетність, глибина й сила почуття. Тема любові, що розкриває широку палітру переживань людини, відбита у віршах “Згасло денне світило…” (1820), “Я пережив свої желанья…” (1821), “Зберігай мене, мій талісман…” (1825), “ДО***” (“Я пам’ятаю дивовижне мгновенье…”, 1825), “На пагорбах Грузії лежить нічна імла…” (1829), “Я вас любив: любов ще, бути може…” (1829) і ін.

Любов і дружба

– головні почуття, зображувані Пушкіним. Герой лірики Пушкіна прекрасний у всім – тому що чесно й вимогливий до себе.

Любов у лірику Пушкіна – це здатність піднятися над дрібним і випадковим. Висока шляхетність, щирість і чистота любовного переживання з геніальною простотою й глибиною передано у вірші “Я вас любив…” (1829). Це вірш – зразок абсолютної поетичної досконалості. Воно побудовано на простому й вічно новому визнанні: “Я вас любив”.

Воно повторюється три рази, але щораз у новому контексті, з новою інтонацією, що передає й переживання ліричного героя, і драматичну історію любові,

і здатність піднятися над своїм болем заради щастя улюбленої жінки. Загадковість цих віршів – у їх повної безыскусственности, оголеній простоті й у той же час неймовірної ємності й глибині людського емоційного змісту. Вражає властиве далеко не всім безкорисливість любовного почуття, искреннее бажання не просте щастя не люблячого автора жінці, але нової, щасливої любові для неї.

Практично всі слова вжиті поетом у своєму прямому значенні, єдине виключення – дієслово “згасла” стосовно любові, і те ця метафоричность не виглядає якимось “виразним прийомом”. Величезну роль грають паралелі й повтори однотипних конструкцій: “безмовно, безнадійно”; “те боязкістю, то ревнощами”; “так искренно, так ніжно”. Ці повтори створюють енергію й одночасно елегійну наповненість поетичного монологу, що закінчується геніальною пушкінською знахідкою – сповідь переміняється жагучим і прощальним побажанням: “…Як дай вам Бог улюбленої бути іншим”.

До речі, сполучення “дай вам Бог” часто використовується в контексті прощання.

Гармонічн і музичної робить цю елегію й п’ятистопний ямб, і точні, прості рими, і відсутність переносів, збіг синтаксичної структури словосполучень і речень із віршованим рядком. І звичайно, зовсім чарівливо обіграний звук “л” в останньому чотиривірші.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Вірша А. С. Пушкіна про любов