ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА
ВІРШОВАНА ЛІТЕРАТУРА. Випадкові елементи віршування спостерігаються в багатьох зразках паремій – прислів’ях, приказках, загадках, скоромовках, замовляннях, а також у “словах” та “плачах”; віршованими були ритуальні співи календарного циклу, співи до танців і трудових процесів, також і обрядові, епічні віршо-твори, зокрема поезія дружинна й корпоративна, яка з розвитком ставала професійною. Із прийняттям християнства елементи віршованої мови поширювалися через передмови, похвали, молитви й церковні гімни. Однак літературне,
У своїх віршованих творах вони оспівували Україну, її природу, подвиги захисників рідної землі латиною – міжнародною мовою науки
Важливим фактором поширенім віршування є винахід книгодрукування, яке дало змогу розмножувати результати індивідуальної діяльності віршописання і, отже, робити їх загальнодоступними.
Наприкінці XVI – на початку XVII ст. паралельно співіснують дві системи віршування: 1) ізосилабічне, зорієнтоване на візантійський молитвословний вірш; найяскравіші зразки цього віршування – у творах Герасима Смотрицького, анонімній “Просфонимі” та у творах Кирила Транквіліона-Ставровецького, написаних не рівноскладовим віршем із парним римуванням; 2) силабічне віршування, яке набуло поширення в Україні не без впливу польської поезії; в його основі лежить принцип екстраполяції, тобто передбачуваності кількості складів у рядках, ритміки, римування, строфіки; одним із перших силабістів був Андрій Римша, автор “Хронології”. Водночас ці первістки віршованої літератури є й першими друкованими поезіями.
Згодом у граматиках і поетиках було викладено правила версифікації (Лаврентій Зизаній, Мелетій Смотрицький, поетики XVII – XVIII ст. – тут подавалися відомості про роди й види поезії, наводилися зразки різних жанрів, узяті з античної спадщини, здебільшого латинської).
Найпоширенішим розміром у поезії XVI – XVIII ст. був тринадцятискладник. Проте поети писали й іншими розмірами – 12-, 11-, 10-, 9-, 8-, 7-, 6- і 5-складниками.
Строфіка української поезії – дистих, катрен (сапфічна строфа, строфа із кільцевим і перехресним римуванням).
Українська поезія XVI – XVIII ст. характеризується тематичною різноманітністю, неабиякою образністю, формальною вишуканістю – вилив бароко позначився на поезії найбільшою мірою.
У центрі уваги більшості поетів XVI – XVIII ст. перебувають біблійні сюжети, мотиви й образи. Водночас їхні твори насичені античними образами, постатями світової і вітчизняної історії. У результаті поставали вірші, ляменти, панегірики, поеми, пройняті ренесансними ідеями, що зближувало вітчизняну літературу з загальноєвропейською.
Протягом двох століть в українській поезії сформувалася релігійно-філософська, геральдична, панегірична, історична, гумористична, батальна, інтимна, курйозна поезія. Перекладачі успішно справлялися з такими велетенськими творами, як “Звільнений Єрусалим” Торквато Тассо та ін. Набувають поширення пісні літературного походження, любовна медитація та лірика.
Ліг.: Українська поезія. Кінець XVI – початок XVII ст. К., 1978; Аполлонова лютня Київські поети XVII – XVIII ст.
К., 1982; Антологія української поезії: У 6 т. К., 1984. Т. 1; Пісні Купідона. Любовна поезія на Україні
XVI – поч. XIX ст. К., 1984; Українська поезія XVI століття. К., 1987; Марсове поле.
Книга перша. Героїчна поезія на Україні X – першої половини XVII ст. К., 1988; Українська поезія XVII століття (перша половина). К, 1988; Марсове поле. Книга друга.
Героїчна поезія на Україні: Друга половина XVII – поч. XIX століть. К., 1989; Українська поезія.
Середина XVII ст. / Упорядники В. І. Крекотень, М. М. Судима. К., 1992.
М. Судима
Related posts:
- НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА НОВОЛАТИНСЬКА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА. Генеза новолатинської літератури в Україні пов’язана із західними культурними впливами і з переорієнтацією шкільництва на гуманістичну модель західноєвропейських навчальних закладів. Велику роль у цьому відіграв факт перебування українських земель у складі Речі Посполитої. У XVI ст. латиною писали українські уніати й протестанти. З’являється група письменників – вихідців з Руського воєводства Польського королівства, […]...
- ПРОЗОВА – ВІРШОВАНА МОВА – РИМА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА СЛОВО ДАВНЄ І СЬОГОЧАСНЕ ПРОЗОВА І ВІРШОВАНА МОВА. РИМА Художні твори можуть бути прозові (написані прозою) та віршовані (написані віршами, віршованою мовою). Наприклад: Прозова мова Хлопчик і дівчинка, жартуючи, Погнали ягнята до води. Коли Хлопчик поглянув на ягнята, то Зрозумів, що вони були чужими. Коли він обернувся на хати, то так Само зрозумів, […]...
- ХУДОЖНЄ МОВЛЕННЯ, ВІРШОВАНА МОВА, РИМА, СТРОФА Художнє мовлення, що є практичним втіленням Художньої мови, має два основні різновиди: поезію (вірш) і прозу. Під Поезією(з грецької – творчість) розуміють ритмічно організоване мовлення, постале на основі конкретно-історичної версифікаційної системи. Термін Вірш(з латинської – повтор, поворот) має кілька значень, одне з них наступне: вірш – це ритмічно організована мова з метою посилення її виразності […]...
- ДІАЛОГ ДІАЛОГ (від грецьк. – розмова, бесіда) – жанр давньої української поезії та прози XVI – XVIII ст. Інша назва – “розмова”, “розмисел”. Розрізняють такі типи діалогічних творів: 1) як різновид драми, побудованої на системі монологів (тут діалог наближається до декламації); 2) як жанр суто літературний, із театром і декламаціями не пов’язаний; 3) як диспути у […]...
- Українська література епохи бароко: історичні умови, чільні представники, найвизначніші набутки Бароко – літературний і загально-мистецький напрям, що зародився в Італії та Іспанії в середині XVI століття, поширився на інші європейські країни, де існував упродовж XVI-XVIII століть. Поетика літературного бароко поєднує різнорідні, протилежні елементи й форми. Бароко гармонійно сполучає трагічне з комічним, піднесене з вульгарним, жахливе з кумедним. Примхливо синтезуються в ньому християнські та язичницькі елементи. […]...
- АНДРІЄВИЧ ДАВИД АНДРІЄВИЧ ДАВИД (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський поет першої половини XVII ст. Належав до Луцького братства. Був ченцем монастиря Василія Великого і, ймовірно, вчителем Луцької братської школи. 1628 р. видрукував у Луцьку “Лямент по святобливо вмерлім… Іоанну Василевичу, презвитерю…”, який призначався для декламації під час похорону Іоанна Василевича. Твір є типовою пам’яткою українського […]...
- ІСТОРІЯ РУСІВ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. ІСТОРІЯ РУСІВ “Історія русів” – літературно-публіцистична пам’ятка кінця XVIII – початку XIX ст. Авторство твору не встановлене. “Історія русів” – це розповідь про події, що відбувалися в Україні від давнини до 1769 р. Виклад подій виразно тенденційний. Вони осмислюються з позиції українського патріотизму. Основна увага приділяється змалюванню самовідданої […]...
- Література українського романтизму УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ХРЕСТОМАТІЯ для 9 класу Література українського романтизму Романтизм – це художній напрям у літературі й мистецтві, який виник наприкінці XVIII ст. майже одночасно в країнах Західної Європи, а в Східній Європі розвинувся на початку XIX ст. Особливе місце в українській літературі належить Харківській школі романтиків: І. Срезневський, Л. Боровиковський, А. Метлинський, М. Костомаров, […]...
- ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО ПОПОВИЧ-ГУЧЕНСЬКИЙ ПЕТРО (друга половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет. Походив, очевидно, з с. Гучкова на Поділлі. Судячи з його віршів, можна напевне стверджувати, що був учителем у сільській школі. Один із майстрів так званого нищинського вірша. Його поезія – це своєрідне поєднання трагічного і комічного, вона уреальнює суто барокове замилування несталістю, мінливістю навколишнього світу. Мова […]...
- Загальна характеристика – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. Загальна характеристика Розвиток українського письменства значною мірою залежав від історичних обставин. На середину XIV ст. більша частина українських земель увійшла до складу Литовського князівства та Польського королівства, а в XVI ст. усі ці території опинились у складі Польської держави. Доленосним моментом української історії стала середина XVII ст., на […]...
- ЛІТЕРАТУРА ПРОСВІТНИЦТВА ЛІТЕРАТУРА ПРОСВІТНИЦТВА Література епохи Просвітництва, її представники Просвітництво – це ідейний та інтелектуальний рух, що виник внаслідок боротьби буржуазії (або 3-го стану) з феодалізмом, абсолютизмом і духівництвом (церквою), це період з кінця XVII до кінця XVIII століття. Ознаменувався державним переворотом в Англії (1688-1689 pp.), кінець пов’язують з Великою Французькою буржуазною революцією (1789-1794 pp.). Ознаки Просвітництва: […]...
- СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН СЛОМИНСЬКИЙ (СЛОНИМСЬКИЙ) ГЕДЕОН (р. і м. нар. невід. – 1772 р., м. Київ) – церковний та освітній діяч. Навчався в Києво-Могилянській академії, де його вчителем був Симон Тодорський. У 1745 р. – професор поетики, а згодом – професор філософії Києво-Могилянської академії. У 1747 р. за викликом Синоду виїхав до Петербурга з дорученням перевірити правильність перекладу […]...
- ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА (від часів Київської Русі до XVIII ст.) ДАВНЯ українська література бере свій початок від часів давньоруської феодальної держави – Київської Русі. За вісім століть своєї історії пройшла кілька якісних етапів розвитку. Перший – становлення і розквіт літератури часів Київської Русі, або давньоруської літератури. Виникла вона на грунті усної народної словесності, слов’янської міфології, засвоєння (після запровадження 988 р. християнства) візантійсько-болгарського літературного досвіду. До […]...
- ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ ГОРКА ЛАВРЕНТІЙ (1671 р., м. Львів – 21.04.1737, м. Вятка, Росія) – драматург, теоретик поезії, церковний діяч. Народився в сім’ї козака. По закінченні Київської академії працював у ній викладачем. З 1713 р. – ігумен Видубицького монастиря в Києві. З 1721 р. проживав за межами України. Л. Горка – автор курсу поетики “Idea artis poeseos” (“Образ […]...
- ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Українська література 6 клас ПРИКМЕТИ ВЕСНИ ВІРШОВІ РОЗМІРИ ЯМБ. ХОРЕЙ Основна ознака віршованої мови – це ритм. Він створюється завдяки чергуванням наголошених і ненаголошених складів. Розглянемо, як розміщені наголоси у поезії Максима Рильського “Пісні”. Для цього наголошений склад позначимо рискою зі знаком наголосу Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах, мені здається, що збираю […]...
- Паломницька література (Ходіння) Паломницька література (Ходіння) – своєрідні путівники, які містили найнеобхіднішу інформацію про “святі місця”, відомості про природні багатства. їх зміст формувався під впливом релігійних, апокрифічних легенд, доповнювався розповідями проповідників, монахів. П. л. розвивалася в українському письменстві як літературний жанр з XII по XVIII ст. Поява П. л. була зумовлена прагненням молодої церкви Київської Русі зміцнитися шляхом […]...
- МИТУРА ОЛЕКСАНДР МИТУРА ОЛЕКСАНДР (кінець XVI – перша половина XVII ст.) – давньоукраїнський поет, видавець, культурний і освітній діяч. Належав до Києво-Печерського науково-літературного гуртка, який утворився на початку XVII ст. при Києво-Печерському монастирі. Тут довкола його архімандрита Єлисея Плетенецького об’єдналися поети, перекладачі, видавці, теологи (Іов Борецький, Захарія Копистенський, Гаврило Дорофейович та ін.), які прагнули піднести роль і […]...
- Література зрілого і пізнього Відродження. Поезія. Роман. Драма 20.Література зрілого і пізнього Відродження. Поезія. Роман. Драма Відбувається інтенсивний розвиток філософської думки, найвищим досягненням якої стала філософська система основоположника англійського матеріалізму Френсіса Бекона, швидко розвивається гуманістична література, збагачуючись різноманітним змістом та ідеями, новими жанрами й поетичними формами. Такий стан, однак, тривав не довго. Уже в першому десятилітті XVII ст. історичні умови значно змінюються: різко […]...
- Давня українська література (XIV – XVIII ст.) 9 клас ІІ. Старе українське письменство Давня українська література (XIV – XVIII ст.) Література XIV – XV ст. Період переписування давніх творів та укладання книг-зводів (“Літопис руський”, “Києво-Печерський патерик”, “Литовський літопис”, “Короткий київський літопис”, “Хождєнія Данила Паломника” тощо). Оригінальна література: послання, повчання митрополита Фотія, Григорія Цяблака, Перекладна література з грецької, сербської, болгарської мов, наприклад, сербська […]...
- СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) СИМОН СИМОНІД (ШИМОНОВИЧ) – (1558 – 05.05.1629, Львів) – українсько-польський поет, філолог, освітній діяч. Народився у Львові в міщанській родині. За походженням – вірменин. Від 1575 р. навчався в Краківському університеті, пізніше – у Бельгії та Франції, де вдосконалював знання з грецької і латинської мов. Учителював у Львові, був одним із організаторів Замостської академії, брав […]...
- КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ Козацькі літописи – історичні й літературні пам’ятки, що розповідають про події в Україні XV-XVIII ст. Авторами літописів були світські особи, нерідко представники козацької старшини. Головною історичною силою в літописах виступає козацтво. Найбільший інтерес з літературного погляду становлять літописи Самовидця, Григорія Грабянки й Самійла Величка. У них […]...
- Куртуазна література Куртуазна література (фр. courtois – ввічливий, чемний) – світська, лицарська література європейського середньовіччя з мотивами культу дами (в ліриці) або пригод рицарів (епічні твори), почасти з елементами фантастичності. Одним із відомих представників К. л. вважається французький епік К. де Труа (друга половина XII ст.) – засновник “артурівського роману”, автор роману про Трістана (втрачений), а також […]...
- Райошник Райошник – одна з форм давнього тонічного речитативного віршування, що має фольклорну основу. Метрична та ритмічна організація для Р. не обов’язкова. Рядки в ньому переважно нерівні, з парним римуванням, здебільшого дієслівним. Ці принципи закладені й у багатьох інших формах речитативного віршування. З огляду на це Р. називають ще “фразовиком” або “римованою прозою”. У писемній літературі […]...
- Давня українська література Давня українська література – література українського народу XI-XVIII ст. Належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. Вона, постійно розвиваючись, змінювалася, виробляла свою жанрову систему, зумовлену характером тогочасного мислення як авторів, так і читачів, а також нерозривним зв’язком її з історією, релігією, філософією, великою залежністю стилю твору від жанру. Тільки д. у. л. властиві жанри: […]...
- ЛІТЕРАТУРА І ДІЙСНІСТЬ. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО І ЛІТЕРАТУРА Українська література 6 клас КРОКУЄ ОСІНЬ ЗОЛОТА ЛІТЕРАТУРА І ДІЙСНІСТЬ. ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО І ЛІТЕРАТУРА Мистецтво слова якісно відрізняється від інших видів мистецтва – малярства, скульптури, музики та інших, передусім тим, що його матеріалом є художнє слово, поетичний образ, створений письменником, а не палітра фарб, камінь чи звуки музики. Живописне мистецтво і мистецтво словесне дуже тісно […]...
- АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С АНИСІЯ ПАРФЕНІВНА С. – поетеса. Її ім’я збереглося в кількох варіантах вірша “Із болестію серца вопію до Бога” через акровірш. Перший варіант надрукував В. Гнатюк, тут читається частина акровірша: “Інокиня Анисія”, в другому варіанті, надрукованому М. Возняком, читається: “Парфюновна С.”, у третьому, надрукованому В. Перетцом, – “Інокиня Анисія Павфуновпа”. Жила, ймовірно, на зламі XVII-XVIII чи […]...
- Мадригал Мадригал (італ. madrigale – пісня рідною, материнською мовою, від лат. mater – мати ) – в епоху раннього Відродження – лірична пісня італійською мовою, на відміну від тих, які складалися латиною. Тексти для таких музичних М. писали Ф. Петрарка, Дж. Боккаччо, Ф. Саккеті. Музичну форму М. розробляли композитори П. Казелла і Ф. Ландіно. В літературі […]...
- Силабічне віршування Силабічне віршування (грецьк. syllаbe – склад) – система віршування, в основу якої покладена рівна кількість складів (часто – 13, рідше – 11) при невпорядкованому вільному розташуванні наголошених та ненаголошених. С в. характеризується також парним римуванням, переважно паракситонним, метричною константою, тобто коли наголос припадає на клаузулу та на відповідний склад перед цезурою, котра ділить, віршовий рядок […]...
- СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ СЕДОВСЬКИЙ ЯКІВ (рр. нар. і см. невід.) – давньоукраїнський письменник. Родом із Львівщини. Освіту здобув у Падуанському університеті. Автор панегіричного твору “Анатима тис тімис” (“Дарунок пошани”), виданого в Венеції 1641 р. Твір написано з нагоди присвоєння ступеня доктора філософії випускникові Падуанського університету львів’янину Григорію Кирницькому. Мета твору – прославити тих, хто ніколи не зрікається “святок […]...
- СУЧАСНА ЗОРОВА ПОЕЗІЯ Будь-яка творча діяльність завжди пов’язана з пошуками нових виражальних засобів і форм. Щоб вплинути на читача, здивувати, вразити його уяву, митці слова часто зверталися до художніх експериментів. В українській поезії до експериментальних явищ належать візуальні (зорові) Твори. їх нерідко визначають також як фігурні вірші. Візуальна (зорова) поезія – вірші, які поєднують зорові й літературні елементи […]...
- Відповіді до теми: “Прадавня українська література” 1. Що є джерелом виникнення писемної літератури? Прадавня українська література виникла з фольклору, тобто з усної народної творчості та системи народних вірувань. 2. Що таке народний епос? Які основні жанри народного епосу ви знаєте? Народний епос – це специфічний народно-поетичний різновид розповідних творів у прозі та віршах. Основні жанри народного епосу – це казка, легенда, […]...
- ЛІТЕРАТУРА СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ Напрями та жанри в літературі середньовіччя Хронологічно межі доби середньовіччя визначені таким чином: від V (476 рік – падіння Риму, Західної імперії) до XV століття (падіння Візантії; географічні відкриття, зокрема Америки; винахід книгодрукування). У ХІ-ХП ст. сформувався героїчний епос. Найбільш відомим твором цього жанру у Франції стала “Пісня про Роланда”. Задля свого сеньйора головний герой […]...
- Сучасна українська література, її особливості Сучасна українська література побудована на фундаменті вікових традицій і водночас це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подолати “провінційність”, “окремішність” нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто неоднозначні, іноді діаметрально […]...
- АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ АНДРІЙ СКУЛЬСЬКИЙ (р. нар. невід. – 1651) – давньоукраїнський друкар, письменник. Навчався у Львівській братській школі, пізніше з власною друкарнею мандрував по Молдавії. 1628 р. повернувся до Львова, де згодом (1638) об’єднав свою друкарню з друкарнею Михайла Сльозки. У 1641- 1643 рр. – управитель і складач друкарні Львівського братства. З 1643 р. працював у друкарні […]...
- Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
- Література в Західній Україні (до 1939 року) – Українська література за межами України Підручник Українська література 11 клас Сучасна українська література Українська література за межами України Література в Західній Україні (до 1939 року) За підтримки Антанти в 1919 році Польща окупувала Західну Україну, Румунія – Буковину і Бессарабію, Чехо – Словаччина – Закарпатську Україну. Уряд Речі Посполитої прагнув асимілювати українців: закривалися українські школи, у Львівському університеті були ліквідовані […]...
- Силабо-тонічне віршування Силабо-тонічне віршування (грецьк. syllаbe – склад і tonos – наголос) – система віршування, в основу якої покладено принцип вирівнювання наголошених та ненаголошених складів, їх чергування, кількість та місце розташування ритмічних акцентів у віршовому рядку. В українській поезії С.-т. в. з’явилося у XIX ст., прийшовши з російської поезії, витіснивши силабічну систему та співіснуючи з національним коломийковим […]...
- Українська література 1940 – 1950 років Лірика воєнних часів На початку 40-х років в Україні пожвавилося літературно-мистецьке життя. Друга світова війна “вивільнила притлумлені більшовизмом сили української літератури, попустила пута народного духу, що один тільки й міг зарадити в цій трагедії”. Поезія першою з-поміж інших літературних жанрів стала виразником народного духу в один із найтяжчих періодів нашої історії. І кров, і сльози […]...
- Гейне й українська література Давно помічено, що долі великих поетів в іншомовних літературах дуже не схожі між собою. Одні такі поети проходять осторонь певних літератур, істотно їх не зачепивши, а пієтет до них носить переважно умоглядний характер, бо створюється він не перекладачами, а критиками й літературознавцями. Для української літератури в минулому столітті такими поетами лишилися ІНеллі й Кітс, Гюго […]...
- Іван Котляревський – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ. УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА КІНЦЯ XVIII – 90-Х РР. XIX СТ. Іван Котляревський (1769-1838) Іван Петрович Котляревський народився 29 серпня 1769 р. в Полтаві в сім’ї канцеляриста. Навчався в духовній семінарії, працював канцеляристом, домашнім учителем. Майже дванадцять років перебував на військовій службі. Повернувшись до Полтави, працював наглядачем (завідувачем) Будинку виховання […]...