Вісті

Related posts:

1. Літературна Україна “Літературна Україна” – щотижнева газета, орган правління СПУ. Заснована 1927 у Києві (в різні часи виходила у Харкові, Луганську, Уфі, Москві) як орган ВУСППУ (до 1934). Мала назву “Літературна газета” (до 1962), друкувалася також під назвою “Література і мистецтво” (1941-45). Обов’язки головного редактора “Л. У.” виконували Б. Коваленко, І. Ле, П. Усенко, І. Кочерга, Л. […]...
2. “Авжеж!” “Авжеж!” – літературно-мистецький журнал (до 1991 – літературно-публіцистичний альманах). Видається в Житомирі з 1990 як незалежний часопис. Сприяв появі творів, що в силу різноманітних обставин не могли бути надруковані в офіційних виданнях “перебудовчого” періоду. На сторінках журналу виступали митці різних напрямів: від традиційних до авангардних (І. Козаченко, В. Цибулько, В. Олейко, В. Кашка, К. Москалець, […]...
3. Таблиця “Літературний процес XX століття” Початок XX ст. (до 1917 року) Ці хронологічні межі визначаються не тільки перебігом революції 1905-1917 рр., а й відходом із життя І. Франка (1916 р.) та М. Коцюбинського й Лесі Українки (обоє померли в 1913 р.). Формування після 1905 р. Києва як літературної столиці України, поширення загальноукраїнської літературної періодики Період революції й національного державотворення Література […]...
4. НОВІТНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА РОЗВИТОК української літератури XX століття – явище досить складне й суперечливе. До якого б періоду ми не звернулися – чи то етапу розстріляного Відродження, чи то часів “відлиги” і притаманних їй оновлення та пожвавлення творчих шукань,- завважуємо потужний вплив на її поступ соціальних зрушень і катаклізмів, на які так багата наша історія. Сталінсько-брежнєвська ідеологія втручалася […]...
5. Новеченто Новеченто (італ. novecento, букв.: новітнє) – літературний рух в Італії другої половини 20-х XX ст. (а також назва однойменного часопису, що виходив 1926-29), протиставлявся панівним уявленням про замкненість італійської літератури, проголошував потребу європеїзму, зокрема залучення до європейського модернізму. В цьому аспекті Н. перегукувалося з настановами “розстріляного відродження” в Україні, проголошеними М. Хвильовим. Найактивніші представники Н. […]...
6. Література і сучасність “Література і сучасність” – щорічний збірник літературно-критичних статей (1968-88, видавництво “Радянський письменник” у Києві). Упорядники: І. Зуб, А. Макаров, В. Мельник, М. Слабошпицький та ін. У рубриках (“Поезія і критика”, “З літературного процесу”, “З дискусійних розмов”, “Світ письменника”) висвітлювався літературний процес, зокрема у статтях Л. Новиченка, І. Дзюби, Г. Сивоконя, М. Ільницького, А. Погрібного, М. […]...
7. Федорак Назар Народився 11 квітня 1974 року, Львів. Кандидат філологічних наук. 1996 року закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. 2000 року захистив кандидатську дисертацію “Поетика Галицько-Волинського літопису” за спеціальністю 10.01.01 – українська література. У колі дослідницьких інтересів проблеми поетики давньої української літератури, зокрема літератури княжої доби; історія світової літератури Середньовіччя та Відродження; сучасний літературний процес в […]...
8. Федорак Назар – Біографія Народився Федорак Назар 11 квітня 1974 року, Львів. Кандидат філологічних наук. 1996 року закінчив Львівський державний університет імені Івана Франка. 2000 року захистив кандидатську дисертацію “Поетика Галицько-Волинського літопису” за спеціальністю 10.01.01 – українська література. У колі дослідницьких інтересів проблеми поетики давньої української літератури, зокрема літератури княжої доби; історія світової літератури Середньовіччя та Відродження; сучасний літературний […]...
9. Відродження літератури: сучасний стан і перспективи У кінці XX століття процес оновлення української літератури набув значної сили. Зміни в суспільному житті країни відбилися й на розвитку літератури. Нове покоління письменників прагнуло вивести мистецтво слова за межі політики, ідеологічних и адміністративних втручань у художню творчість, зробити його естетично самодостатнім. Нова генерація письменників зажадала повнокровного буття української нації, насамперед подолання комплексу меншовартості, підрядної […]...
10. Літературний період, або Літературна доба (епоха) Літературний період, або Літературна доба (епоха) – фрагмент історико-літературного процесу, окреслений певними вирішальними моментами в історії літератури (у зв’язку чи поза зв’язком з епохальними моментами історії краю), котрі виразно відрізняють його від попереднього і наступного (позитивістський, або реалістичний, Л-п. від модерністського тощо). Л-п. – вихідне поняття в історико-літературній періодизації. Характеризують Л-п. його ознаки: літературні напрями […]...
11. Взаємовплив Взаємовплив – обопільна дія двох або декількох явищ, яка спричиняє в кожному з них певні зміни, грунтується на взаємодії (див.: дія, Літературний вплив). У літературознавстві В. має два аспекти: 1) свідоме або мимовільне засвоєння інформації митцями-сучасниками один від одного в процесі спілкування. Такий процес, будучи контактним, діалогічним, обопільним, стає В.’ якщо в духовному світі його […]...
12. Репресії проти митців XX ст. в Україні Щоб придушити вільну думку, викликати страх, укріпити покору, сталінський режим розгорнув масові репресії. У сучасну публіцистику, наукову літературу увійшов образ “розстріляного відродження”. У 1930 р. був організований судовий процес над Спілкою визволення України, яка нібито була створена для відділення України від СРСР. Головні обвинувачення були висунені проти віце-президента Всеукраїнської Академії наук С. Єфремова. Перед судом […]...
13. Буря і натиск “Буря і натиск” (“Sturm und Drang” ) – літературний рух 70 – початку 80-х XVIII ст. у Німеччині, зумовлений бурхливим несприйняттям канонів класицизму та Просвітництва з їхнім культом розуму. Названий за однойменною драмою Ф.-М. Клінгера. Франкфурт, Страсбург і Геттінген – осередки.”Б. і н.”, що найвиразніше позначився на творчості Й.-Г. Гердера, Ф.-М. Клінгера, Ф. Мюллера, молодого […]...
14. Напередодні “Напередодні” – ілюстрований літературно-мистецький і науковий двотижневик націоналістичного спрямування, виходив у Львові в жовтні-листопаді 1937, січні-березні 1938, вересні-грудні 1938. Видавав і редагував “Н.” Б. Кравців. Часопис мав відділи: “Поезія”, “Проза”, “Публіцистика”, “Література-мистецтво”, “Хроніка”, “Стружки”, “Гльосси” і “Бібліографія”. У виданні друкувалися М. Андрусяк, Дарія Віконська, В. Габрусевич, Катря Гриневичева, О. Грицай, Д. Гуцул,. Г. Козак, І. […]...
15. Діло “Діло” – газета, орган “народовців”, виходила 1880-1939 з різною періодичністю, іноді – під різними назвами (“Громадська думка”, “Громадський вісник”, “Українська думка”, “Український вісник”, “Свобода”). Обов’язки редакторів виконували В. Барвінський, Д. Гладилович, Ю. Романчук, І. Белей та ін. Свого часу (1880 та 1883-85) тут працював І. Франко. Попри те, що газета широко висвітлювала громадсько-політичне та національне […]...
16. Українські літературні стилі та напрями – Визначення Літературний процес – безперервний, надзвичайно складний, іноді суперечливий, іноді регресивний розвиток літератури, який визначається всією сукупністю явищ і фактів (він включає літературно-художні видання, літературну критику, розвиток течій, напрямів, стилів, родів, видів, жанрів, епістолярну літературу, мемуари), спричинених як єдиними нормами загальнолітературного світового розвитку, так і його національними особливостями. Стиль – сукупність ознак, які характеризують твори певного […]...
17. Елітарне мистецтво Елітарне мистецтво (фр. elite – краще, добірне, вибране) – художня творчість духовного авангарду суспільства, нації, розрахована на витончене естетичне сприйняття. Е. м. далеко випереджує рівень художнього розвитку широких верств публіки, не визнає утилітаризму в мистецтві, відбиває. прагнення людини до духовного вдосконалення, активізує художнє життя, задаючи високі взірці для наслідування, спонукає змагальність талантів. Елітарні тенденції в […]...
18. Життя літературне Життя літературне – сукупність суспільних явищ, що зумовлюють певну літературну епоху. Ж. л. охоплює всі суспільні Інституції літературної епохи, котрі є підгрунтям творчої діяльності й спілкування письменників, критиків, видавців, читачів. Ж. л. визначає рівень літературної культури епохи, панівні в даному середовищі смаки, уподобання, вартості, суспільне становище письменника, підтримку його з боку суспільних організацій, приватних осіб […]...
19. Молода Україна “Молода Україна” – громадсько-політичний рух у Галичині 1870-90, ініційований І. Франком. Протистояв “москвофільству” та “народовству”. Представники “М. У.” репрезентували свої радикальні погляди на сторінках часописів “Друг”, “Громадський друг”, “Молот”, “Світ”, “Житє і слово”, “Народ”, прагнули європеїзації української культури, дотримувалися позитивістських поглядів на мистецтво, обстоювали міметичні принципи художньої творчості. Під такою назвою впродовж 1900-26 виходили періодичні […]...
20. Поетика Поетика (грецьк. poietike – майстерність творення} – один із найдавніших термінів літературознавства, який постійно зазнавав внутрішньої змістової переакцентації у зв’язку із еволюцією художньої літератури. В античну добу П. називалось учення про художню літературу взагалі (“Про поетичне мистецтво” Аристотеля, “Послання до Пізонів” Горація та ін.). Згодом проблеми сутності мистецтва перейшли до філософії та естетики, лишивши для […]...
21. Балада Балада (фр. ballade, від Прованс, ballar – танцювати) – жанр ліро-епічної поезії фантастичного, історико-героїчного або соціально-побутового гатунку з драматичним сюжетом. Зазнала посутніх змін від початків свого існування (ХІІ-ХІІІ ст.), коли вживалася як любовна пісня до танцю, поширювалася у Провансі. Невдовзі в Італії, зокрема у доробку данте Аліг’єрі, під впливом канцони втратила свій танечний рефрен. У […]...
22. Нова хата “Нова хата” – літературно-мистецький ілюстрований щомісячний журнал “для плекання домашньої культури”. Виходив у Львові протягом 1925-39 за редагуванням Марії Громницької. Видавець – кооператив “Українське народне мистецтво”. Художнє оформлення обкладинки М. Бутовича. Орієнтувався на освічені кола читачів, передусім – жіноцтво. Містив художні твори, статті, зокрема, поезії в прозі Дніпрової Чайки, Уляни Кравченко, оповідання О. Грицая, повість […]...
23. Рідна школа “Рідна школа” – орган педагогічного товариства “Рідна школа”, ілюстрований освітньо-педагогічний “часопис для всіх”, виходив у Львові щотижня протягом 1932-39 за редакцією 1. Герасимовича, М. Струтинського та ін. Присвячений справам виховання і освіти. Обстоював право українців на національну освіту, знайомив з новими досягненнями в галузі дидактики, белетристичними творами з патріотичного та естетичного виховання. В умовах наступу […]...
24. Літературне хуторянство Літературне хуторянство – примітивне, провінційне розуміння завдань та специфіки літератури, відсторонення її від магістральних ліній світового письменства, втілення хворобливої меншовартості українства. Для нього властиве зловживання літературними штампами, версифікаторство, епігонство, протистояння оновлювальним віянням у мистецтві. Небезпідставно Леся Українка назвала такі безпереспективні тенденції “дикою бурсаччиною”. Л. х. заперечували власною творчою практикою представники “Молодої музи” та “Української хати”, […]...
25. Бароко Бароко (італ. barocco – дивний, химерний) – напрям у мистецтві та літературі XVII-XVIII ст., якому належить важливе місце у поступі європейської культури. Б. прийшло на зміну Відродженню, але не було його запереченням. Художня система Б. надзвичайно складна, їй властиві мінливість, поліфонічність, ускладнена форма. Література Б. характеризується поєднанням релігійних і світських мотивів, образів, тяжінням до різних […]...
26. Періодизація української літератури (за історико-хронологічним принципом) І. Прадавня українська література (до XIV Ст.) “Велесова книга” – найдавніша пам’ятка V – IX ст., скрижалі буття українського народу в прадавні часи. У прадавній українській літературі слід розрізняти дві основні форми: усну народну творчість (пісні, легенди, казки, прислів’я тощо) і книжне письменство (літописи, сказання, повчання, зводи літописів). Остромирове Євангеліє (1056 – 1057), найстаріша книга, […]...
27. Послання оріян хозарам, або Рукопис Войнича “Послання оріян хозарам”, або “Рукопис Войнича” – найдавніша праукраїнська літературно-публіцистична пам’ятка, зразок давнього українського письма. У цьому творі, не переінакшеному пізнішими переписувачами на церковнослов’янську мову, у поетичній формі обстоювались основи язичницької віри наших предків. Він зберігався у фраскатській школі єзуїтів “Мондраган”, успадкований нею з правлячого дому Парми. При манускрипті був лист від 19 серпня 1666 […]...
28. Митці “Розстріляного Відродження” Проголошення державної незалежності України зумовило великі зміни в духовному житті, розвитку національної культури, літератури та мистецтва, в пробудженні історичної пам’яті народу. Ліквідовано багато “білих плям” в історії української літератури – повернено імена письменників, що були закатовані у сталінських таборах, тих, чия творчість оголошувалась ворожою, націоналістичною. “Розстріляне Відродження” – так називають митців 20-30 років XX століття, […]...
29. За марксо-ленінську критику “За марксо-ленінську критику” – критично-літературний журнал, що виходив у Харкові (1932-34) замість свого попередника – часопису “Критика” як видання ДВОУ за редакцією В. Коряка. З 1934 і впродовж 1935 – орган СРПУ (редактор С. Щупак). Публікував нариси про творчість М. Коцюбинського, П. Грабовського, А. Головка, П. Панча, І. Микитенка та ін., рецензії на твори П. […]...
30. Всесвіт “Всесвіт” – щомісячний літературно-мистецький та громадсько-політичний журнал, заснований 1925 у Харкові (як ілюстроване двотижневе видання), виходив до 1934. Відновлений 1954 у Києві як орган Спілки письменників України, Українського товариства дружби й культурних зв’язків із зарубіжними країнами (з 1976 – Українського комітету захисту миру). В. Еллан (Блакитний) – перший головний редактор “В.” У харківський період на […]...
31. ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ДИСЦИПЛІН Теорія літератури, історія літератури та літературна критика як основні літературознавчі дисципліни тісно між собою пов’язані. Кожна з них неодмінно використовує здобутки інших двох дисциплін. Теорія літератури розвивається завдяки узагальненню та філософсько-естетичному осмисленню фактів і відомостей про окремі художні твори, діяльність письменників, зміну літературних течій і напрямів. Стан розробки теоретичних проблем може бути задовільним лише тоді, […]...
32. Ліричний герой ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ – образ того героя в ліричному добутку, переживання, думки й почуття якого в ньому відбиті. Ліричний герой не ототожнюється з образом автора. На основі образа ліричного героя створюється подання про творчість поета, але не про його особистість. ЛІРИЧНИЙ ВІДСТУП – висловлення автором своїх почуттів і думок у зв’язку із зображуваним у добутку. (Ліричні […]...
33. Трагічне Трагічне – одна з естетичних категорій, яка характеризуй ту грань освоєння світу, що викликається сприйняттям глибоких страждань і навіть загибелі людей, котрі втілюють у собі суспільний естетичний ідеал. Т. тісно пов’язане з величним, оскільки виявляє гідність і велич людини, здатної до самопожертви (Яків у романі У. Самчука “Чого не гоїть вогонь”, Калнишевський у романі Р. […]...
34. Димінутив Димінутив (грецьк. di – двічі, лат. minutio – зменшення) – здрібнілі, зменшені форми певних слів. Вони досить поширені у фольклорі, відбивають ліричні риси української ментальності: “Іди, іди, дощику, / Зварим тобі борщику… “, “Копав-копав криниченьку / Неділеньку-дві. / Любив-любив дівчиноньку / Людям – не собі” та ін. д. має у своїй основі, як і аугментатив, […]...
35. Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – 30-х рр. XX ст. в Україні Розстріляне відродження – літературно-мистецьке покоління 20-х – початку 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори в галузі літератури, живопису, музики, театру і яке було знищене тоталітарним сталінським режимом. Термін “розстріляне відродження” вперше запропонував діаспорний літературознавець Юрій Лавріненко, уживши його як назву збірника найкращих текстів поезії та прози 1920-1930-х рр. За це десятиліття […]...
36. Аркадій Любченко – Біографія Аркадій Панасович Лю́бченко (19 березня 1899, Старий Животів, Київщина – 25 лютого 1945, Бад-Кісінген Німеччина) – український письменник, редактор. Активіст літературних об’єднань “Гарт”, ВАПЛІТЕ, Пролітфронт. Автор ряду збірок оповідань, повістей, п’єс, рецензій на фільми “Злива”, “Коліївщина”, “Богдан Хмельницький” та інших на шпальтах видань “Радянська література” тощо. У Харкові мешкав у будинку “Слово”, у Києві – […]...
37. Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
38. Деідеологізація Деідеологізація – процес вивільнення громадського життя, гуманітарних наук, літератури та мистецтва з-під засилля ідеології. Теорія Д. має сенс, якщо ідеологію розуміють як сукупність ідей, вигідних певним групам людей, панівним верствам, як засіб маніпуляції масами, або в тому разі, коли насильно нав’язують людям якусь одну систему ідей, переслідуючи ідейних опонентів. Особливої шкоди було завдано українському письменству […]...
39. ЛІТЕРАТУРОЗНАВСТВО Й МИСТЕЦТВОЗНАВСТВО Предметом літературознавства є художня література, яка у свою чергу є частиною мистецтва, дослідженням якого займається мистецтвознавство. Отож, літературознавство і мистецтвознавство мають багато спільного. Насамперед обидві ці науки вивчають літературні твори, які образно відображають дійсність. Однак мистецтвознавець звертається, крім літературних, ще й до творів живопису, скульптури, архітектури, музичного мистецтва, яким також притаманне образне відображення дійсності. Живопис, […]...
40. Значення літератури в житті людини – І варіант 6 клас І варіант Художня література… Всього два слова, але який величезний зміст несуть вони в собі. До художньої літератури належать різні твори: і оповідання, і повісті, і п’єси, і вірші… В цих творах розповідається про життя, працю, боротьбу людей, їх почуття, внутрішній світ, описується природа. Цілої книжки буде замало, щоб охопити все, про що […]...