ВИТІВНИКИ – МИКОЛА НОСОВ

Літературне читання 3 клас

СВІТ ГУМОРИСТИЧНИХ ТВОРІВ

ГУМОР У ДИТЯЧІЙ ЛІТЕРАТУРІ

МИКОЛА НОСОВ

Російський письменник Микола Носов народився в Києві, у сім’ї актора. Зберігши родинну традицію, він працював режисером, створив чимало мультиплікаційних, навчальних і наукових фільмів.

Однак відомим його зробили збірки гумористичних оповідань “Пригоди Незнайка та його друзів” і “Фантазери”. Герої цих творів – дотепні, кмітливі мрійники й вигадники.

ВИТІВНИКИ

Ми з Валею витівники. Ми завжди витіваємо якісь

забави.

Одного разу ми читали казку “Троє поросят”. А тоді почали забавлятися. Спочатку ми бігали по кімнаті, стрибали і кричали:

– А я вовка не боюсь!

Потім мама пішла до крамниці, а Валя сказала:

– Давай, Петрику, зробимо собі хатку, як у тих поросят, що в казці.

Ми стягли з ліжка ковдру й завісили нею стіл. Ось і вийшла хатка. Ми залізли в неї, а там темно-темно!

Валя говорить:

– От і добре, що в нас своя хатка! Ми завжди будемо тут жити й нікого до себе не пустимо; а якщо сірий вовк прийде, ми його проженемо.

Я кажу:

– Шкода, що в нас у хатці нема вікон, дуже темно!

– Нічого,

– мовить Валя. – Адже в поросят хатки бувають без вікон.

Я питаю:

– А ти мене бачиш?

– Ні. А ти мене?

– І я, – кажу, – ні. Я навіть себе не бачу.

Раптом мене хтось як схопить за ногу. Я як закричу!

Вискочив з-під столу, а Валя за мною.

– Чого ти? – питає.

– Мене, – кажу, – хтось схопив за ногу. Може, сірий вовк?

Валя злякалась і бігом з кімнати. Я – за нею. Вибігли в коридор і двері зачинили.

– Давай, – говорю, – двері тримати, щоб він не одчинив.

Тримали ми двері, тримали.

Валя й каже:

– Може, там нікого нема?

Я питаю:

– А хто ж тоді мене за ногу торкав?

– Це я, – відповідає Валя, – я хотіла знати, де ти.

– Чого ж ти раніше не сказала?

– Я, – каже, – злякалась. Ти мене злякав.

Відчинили двері. У кімнаті нікого нема. А до столу підійти однак боїмося: а що як з-під нього сірий вовк вилізе!

Я говорю:

– Піди зніми ковдру.

А Валя мовить:

– Ні, ти піди!

Я кажу:

– Там же нікого нема.

– А може, є!

Я підкрався навшпиньках до столу, смикнув за край ковдри і бігом до дверей. Ковдра впала, а під столом нікого нема. Ми зраділи. Хотіли полагодити хатку, тільки Валя каже:

– А що як знову хтось за ногу схопить?

Так і не гралися більше в “троє поросят”.

Переклад Івана Сподаренка

– У яку казку гралися Петрик і Валя? Про що в ній ідеться?

– Про що розмовляли діти, коли залізли в хатку?

– Розкажи, що трапилося потім. Що з описаного викликає сміх?

– Знайдіть в оповіданні діалоги. Прочитайте їх в особах, передаючи інтонації героїв.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ВИТІВНИКИ – МИКОЛА НОСОВ