ВЛАСНОГО ІМЕНІ НЕ ОБИРАЮТЬ, А У ДАРУНОК МАЮТЬ (ім’янаречення)
Чи не найбільш відповідальним після хрещення вважається звичай ім’я наречення. Це пов’язано з переконанням, що вдало обране ім’я має сприяти щастю та добробуту немовляти, саме воно визначатиме його долю.
Інколи кажуть: забути рідну культуру – все одно що втратити своє ім’я. Це непоправна, жахлива втрата.
Слов’яни “стали славними від славлення Богів” – так пояснюється етнонім (назва етносу, народу) у Велесовій книзі. Це загальне ім’я для багатьох сучасних націй, які походять від давніх слов’янських племен
Бог і Рід – святі для українця поняття.
..
Навіть у деяких сучасних
Ніби ми замість імен носимо порядковий номер, який для нас не має ніякого значення.
..
Наші предки вірили, наприклад, що цілителі мусять користуватися у своїх магічних заклинаннях лише справжніми родовими іменами людей, інакше їхнє лікування буде неефективним, бо ім’я людини, перекладене чужою мовою, незрозуміле богам і духам, до яких звертається знахар” Ця мудрість була здавна відома нашим пращурам, адже для слов’ян слово було священним, бо вважалося не просто звуком, а особливим станом світу й людини, коли можливо вести діалог з Богом (людини з космосом).
Саме поєднання слова й часу давало чудодійні результати їхньої магії. Тому при народженні дитини треба було уважно слухати якої сторони світу, з лісу, річки чи з поля й т. ін.), дивитися, під якими зорями (сузір’ями) народилась дитина, а також враховувати багато інших прикмет, які були важливим засобом зрозуміння (передбачення, пророкування) не просто майбутньої долі дитяти, але в першу чергу з’ясування ЇЇ внутрішньої сутності. При такому підході до вибору імен забезпечувався лад (духовний комфорт) людини та її імені, тобто ім’я не суперечило особистісним характеристикам людини.
Якщо ім’я обрано правильно, людина ніколи в подальшому своєму житті не повинна відчути дискомфорт, пов’язаний із ним.
Правильності вибору імені наші пращури надавали величезного значення. Якщо після наречення (називання) дитина плакала, або виявляла інші ознаки невдоволення, то вважали, що ім’я вибране невдало, не відповідає природі новонародженого дитяти, може зашкодити йому в майбутньому. Обряди наречення дитини вважалися обрядами найвищого рівня святості, тому батьки старанно готувалися до них. І досі в народі існує чимало повір’їв, пов’язаних з називанням дітей.
Так, на півдні України вважають, що вибирати ім’я немовляті має наймолодший член сім’ї (бо діти ще не втратили природного зв’язку з космосом), подекуди – навпаки, вважають, що ім’я має давати найстарший член родини (як наймудріший). Звичне для нас нині слово “іменини” означає саме обряд надання імені, який в старі часи називався “нареченням”.
Серед імен язичницької доби знаходимо чимало таких, які вказують на особливості зовнішності (Білян, Боголіп, Гожий, Гладиш, Здоровега, Краса, Прикраса, Синьоока, Світлана, Ясна); особливості характеру (Безсон, Будило, Веселун, Буян, Завид, Жадько, Забава, Лагода, Ладомира, Милоніга, Несміяна, Услада, Шепетуха); час, місце чи погоду при народженні дитини (Годовик – на новий рік, Громовик – під час громобою, Гуляйвітер – у вітряну погоду, Дорога – в дорозі, Дюдько – в холоднечу, Зажинок – перед початком жнив, Квітан – у квітні, Новак – на молодику, Озим – на початку зими, Сніжана – під час снігопаду, Полада – після весняних свят Лади тощо); порядок народжених у сім’ї або кількість дітей (Первак, Одинець, Третяк, Осмак).
Слово струменить, як гірський потік, пливе, як річкова течія, ллється, як дощова злива. Саме звідси уявлення про подібність мовлення і річкової течії (порівняємо такі вислови, як “течія розмови”, “розмова протікає”, “плавна мова” тощо). Мовознавці доходять висновку, що старослов’янські “річь” і “ріка” походять з одного кореня. Дуже вірогідно, що найдавніші обряди ім’я наречення первісно здійснювалися біля води. До нас дійшла цікава писемна згадка (Г.
Дяченко) про обряд освячення дитини, під яким слід розуміти наречення з купіллю та введення дитини до віри (показ Богам): “Родився увечір, а утрясь (вранці) Божат забожив його в купелі”. Отже, людина, яка, побожившись (присягнувши), взяла на себе відповідальність за виховання чужої дитини, в язичницькій релігії наших пращурів називалась божат (тобто кум). Як видно, стародавній обряд освячення й наречення дитини був пов’язаний з магічними заклинаннями над водою, що мали здійснюватися на світанку, а також символічною купіллю дитини, після чого здійснювався урочистий показ дитяти Богам – винос на природу до Сонця-Дажбога.
Якими словами супроводжувався цей обряд, нам залишається тільки здогадуватися.
..
З прийняттям християнства обряд ім’ янаречення (відомий також під назвою “йти за іменем” або “йти за молитвою”) здебільшого відбувався наступним чином. Баба-повитуха сама або з кумами чи самі лише куми йшли з подарунками (хлібом, пшоном та куркою) до священика, щоб одержати ім’я. Причому воно обов’язково мало сприяти щастю та добробуту новонародженого, а таким могло бути або ім’я святого, якого мали відзначати найближчим часом, або ім’я відомої людини.
Звичай надання імені відбивав і певні норми моралі та звичаєвого права, наприклад, дитині, яка народжувалася поза шлюбом, давали негарне ім’я. Таке ім’я давалося й у тому разі, коли до церкви йшли без дарунків або коли родина новонародженого чимось завинила перед церквою чи громадою. Іван Нечуй-Левицький у повісті “Микола Джеря” описав таку ситуацію: “Ту дівчину звали Нимидорою. Піп був сердитий на її неслухняного батька й надавав його дітям таких йменнів, що всі люди на селі ніяк не могли убгати їх собі в голову, а баба-повитуха ніколи не могла донести в своїй голові того ймення додому й загубила його на поповому порозі.
Тій дівчині піп дав ймення Минодора, а люди на селі звали її Нимидорою”.
Такі факти відзначали й етнографи. А. Малинка в праці “Родини і хрестини” (1898) писав: “Ім’я дитині зазвичай дається на честь святого, якого пам’ять святкується в цей день; якщо ім’я попадається незручне для вимови, то баба просить перемінити його: “Ой, батюшко, дайте інше яке, а то сього й зроду не донесу”. І дійсно, такі випадки, коли баба не в силах “донести” імені й перебріхує його до невпізнанності, не поодинокі, тому священикам і передписано давати більш вживані серед народу імена”.
Утім, гарне ім’я Молена було й випросити у попа за певне підношення. Якщо в якійсь сім’ї умре перша дитина, друга та третя, то наступній, яка вродилася, обов’язково надавали ім’я батька або матері, бо вірили, що тільки тоді дитина буде годуватися, адже її захищатиме від смерті покровитель батька чи матері. Хай там як, але, повернувшись додому, баба-повитуха поздоровляла батьків з ім’ям і оголошувала про день хрестин.
Нагадаємо й такий звичай, коли людині дуже не таланило в житті, вона робила спробу “обдурити долю”, тобто змінювала ім’я. Існує думка, що й некрасиві, відлякуючи імена виконували роль оберега, захисту від ударів долі: Некрас, Крив, Блуд, Гніваш, Безобраз тощо. Хоча могло бути й просто негативне ім’я чи прізвисько, власник якого цілком заслуговував на нього. Часто дитина “програмувалася” на життєві перемоги, отримуючи славетні імена: Ратибор, Вог-невід, Святослав, Миролюб та ін.
Пам’ятаємо, що ім’я людини, як частина її сутності, з давніх часів приховувалося від ворога або просто незнайомої людини. Боялися, що, взнавши ім’я, злий чаклун може наслати хворобу, зурочити, а то й завдати шкоди самому життю людини. Назвати своє ім’я – розкрити таємницю.
Недаремно ж жерці, волхви та інші служителі слов’янських культів часто приховували свої справжні імена, що були відомі тільки вузькому колу посвячених, а решта людей називали їх іншими (дублікатами імен) або епітетами. Імена людей потребують захисту. Негативний вплив на ім’я спричинює шкоду носієві цього імені. Щоб знищити чари недоброго слова, слід сплюнути, до чого ми не раз звертаємось у реальному житті.
Як би смішно це не виглядало сьогодні, мусимо зазначити, що слина, як форма води, здавна використовувалась у лікуванні багатьох хвороб.
Тільки втративши своє природне відання, люди відмовились від таких архаїчних засобів. Ці природні інстинкти має увесь тваринний світ: мати (кицька, собака чи корова) облизує своє маля не тільки з гігієнічною метою, але й охоронною. Слина нейтралізує злу енергію недобрих побажань, зло, спричинене словом.
Сьогодні ми більше керуємося звичайними своїми вподобаннями, але в більшості випадків обираємо ім’я таки з огляду на своїх батьків, дідів, прадідів. І для когось процес обирання імені своєму маляті настільки важливий і непростий, що затягується надовго. Мало хто звертається до служителів Церкви, аби Бог обрав ім’я його немовляті, але майже всі ми знаємо ім’я своєї святої покровительки (покровителя), часто певним чином відзначаємо день іменин – день Наталі, Тетяни, Олени тощо.
..
Велесова книга нагадує нам: “Будете синами своїх Богів, і сила їхня перебуватиме з вами до кінця”. Не слід забувати, що й звичаї наречення слов’янських дітей є нічим іншим як обрядами поєднання з нашими богами, тобто залучення до святинь наших прабатьків. Адже власне ім’я – то не порожній звук: у ньому пам’ять поколінь, неоціненна та незнищенна спадщина минулого, без якого ми не матимемо майбутнього.





Related posts:
- Тайна мого імені – IІ варіант 6 клас II варіант У світі одне, але всім потрібне – так визначила вагу людського імені народна мудрість. Ознайомлення з історією людських імен, з їх таємницями дає багато корисного всім, хто бажає знати більше. Традиція давати людині ім’я ведеться з сивої давнини, мабуть, відтоді, як люди навчилися спілкуватися між собою. У давнину дітей називали на […]...
- Тайна мого імені – IІІ варіант 6 клас III варіант Ім’я людині дається при народженні. Раніше імена давали за святцями. Зараз у батьків більш широкий вибір. Багато імен, якими зараз нарікають дітей, мають іноземне походження. От, наприклад, мене звуть Дмитро. Це ім’я походить від давньогрецького слова “деметрис” – той, що належить Деметрі. В античній міфології Деметра – богиня землі і родючості. […]...
- Краса в імені твоїм Людина не отримує ім’я від батьків випадково. Щось у цьому звичаї вибору імені для дитини є загадкове, таємниче й красиве. Чи то це йде від вибору за церковними святцями, коли ім’я прив’язується до дня якогось святого і ним нарікають дитину, а далі цей святий стає ангелом – охоронцем; чи то від довгого обговорення в колі […]...
- Твір на тему: Краса в імені твоїм Людина не отримує ім’я від батьків випадково. Щось у цьому звичаї вибору імені для дитини є загадкове, таємниче й красиве. Чи то це йде від вибору за церковними святцями, коли ім’я прив’язується до дня якогось святого і ним нарікають дитину, а далі цей святий стає ангелом – охоронцем; чи то від довгого обговорення в колі […]...
- Тайна мого імені – I варіант 6 клас I варіант Ім’я має велике значення у житті кожного з нас, воно супроводить людину, мов вірний друг. Імена людей, як і різні, зокрема географічні назви, складають цілий розділ мовлення, який називається ономастика. Власні імена та назви є до того ж своєрідним дзеркалом, у якому відбиваються певні риси історії, життя й культури народу. Наприклад, […]...
- Записки наукового товариства імені Шевченка “Записки наукового товариства імені Шевченка”, або “ЗНТШ” – унікальні видання Наукового товариства імені Шевченка у : Львові, з 1897 – орган його історико-філософської та філологічної секцій. Вийшло всього 155 томів за редакцією Ю. Целевича, О. Барвінського, М. Грушевського, І. Крип’якевича, К. Студинського, В. Сімовича та ін. Перший том з’явився 1892. До 1895 у “ЗНТШ” активно […]...
- Тайна мого імені Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише ім’я, можна уявити собі походження […]...
- Тайна мого імені – IV варіант 6 клас І V варіант Мене звуть Людмила – мила людям. Це ім’я мені дали на честь бабусі, у якої була нелегка, але цікава доля. Моя матуся трохи вірить у містику, тому вважає, Що все гарне, що було у житті бабусі, обов’язково перейде до мене. Взагалі ім’я несе в собі інформацію про людину. Знаючи лише […]...
- Вітчизну і матір не обирають Вітчизну і матір не обирають. Можливо, саме тому ці два слова часто вживаються поруч. Адже Вітчизну ми теж називаємо матір’ю. Кожний із нас під словом Вітчизна уявляє рідні обличчя батьків, друзів, рідних. І, захищаючи Вітчизну, кожний захищає найдорожче. Для моєї сім’ї День захисників Вітчизни – не просто дата в календарі, а одне з найвизначніших свят. […]...
- ДАРУНОК ДОЛІ (за твором І. Липи “Близнята”) 5 КЛАС ДАРУНОК ДОЛІ (за твором І. Липи “Близнята”) ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Доля людини – вибір на все життя. 2. Відповідальність за долю дитини й за долю країни. 3. Кожен дарунок долі – велика відповідальність. Варіант 2 1. Материнське побажання. 2. Дві долі – два шляхи. 3. Моя доля – доля мого […]...
- НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (НТШ) НАУКОВЕ ТОВАРИСТВО ІМЕНІ ШЕВЧЕНКА (НТШ) – найдавніша українська наукова організація. Засноване 1873 р. у Львові як Літературне товариство ім. Шевченка, що ставило за мету “вспомогати розвій” української словесності. З 1892 р. перетворене в Наукове товариство ім. Шевченка. З 90-х років стало плекати й розвивати науку і мистецтво, збирати й зберігати пам’ятки давнини. Ініціатори створення НТШ […]...
- Физкульт – привіт (твір – оповідання із власного досвіду) Мені на день народження подарували двох папуг. Це були птаха з різнобарвним оперенням і, як мені сказали, уміли наслідувати людської мови. Імен їм я поки що не придумав. Всією сім’єю обмірковували, як назвати папуг, але нічого складного так і не знайшли. Хотілося щось оригінальне, але що? Допоміг випадок До мене часто після уроків заходив мій […]...
- Значення й граматичні ознаки імені прикметника Ім’я прикметник – частина мови, що позначає ознаку предмета й відповідає на питання який? чий?: Дзвіночки мої, квіточки степові! Що дивитеся на мене, темно-блакитні? І про що дзенькаєте ви в день веселий травня, серед некошеної трави головою качаючи? (А. К. Толстой.) З якої сторони ми підійшли, де саме мисливська хатинка (М. Пришвін.) Під ознакою в […]...
- “Воля – найцінніший дарунок долі” Багато людей хочуть бути багатими, здоровими, сильними та успішними. Але мало хто всерйоз замислюється про те, чому будь-яке з цих благ стає досяжним. Ніхто не бажає розуміти, що найголовніше для досягнення будь-якої мети – це не сама мета, а процес по досягненню і його властивості. Основною властивістю будь-якого процесу з досягнення успіху є наявність волі. […]...
- Твір-роздум: “Воля – найцінніший дарунок долі” Багато людей хочуть бути багатими, здоровими, сильними та успішними. Але мало хто всерйоз замислюється про те, чому будь-яке з цих благ стає досяжним. Ніхто не бажає розуміти, що найголовніше для досягнення будь-якої мети – це не сама мета, а процес по досягненню і його властивості. Основною властивістю будь-якого процесу з досягнення успіху є наявність волі. […]...
- ДАРУНОК ДОЛІ ТА ВМІННЯ НИМ СКОРИСТАТИСЯ ЯК ОСНОВНА ДУМКА КАЗКИ. ПОВЕДІНКА БРАТІВ-БЛИЗНЮКІВ Тема уроку: Дарунок долі та вміння ним скористатися як основна думка казки. Поведінка братів-близнюків – різні життєві шляхи, взірці власного вибору. Прозова мова. Мета уроку: навчальна – навчати учнів переказувати фрагменти казки, звертаючи увагу на особ- Ливість авторської оповіді, простежити за текстом, як дарунки Долі персонажі викори- Стали в житті; Виховна – формувати активну життєву […]...
- Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом “Тигролови”) “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”. – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний. автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й добра. І природні стихії, і свавілля тоталітарного режиму, і лють […]...
- “Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка” Одним з найстаріших театрів в Україні є Харківський державний академічний драматичний театр імені Тараса Шевченка. Він заснований 31 березня 1922 в Києві. Та, як не дивно це звучить, але харківський театр імені Т. Г. Шевченко має київське коріння. Засновником театру був видатний театральний діяч, режисер, народний артист УРСР Лесь Курбас. Саме він дав першу назву […]...
- КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА КИЇВСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА – національний університет зі статусом самоврядного (автономного) державного вищого навчального закладу, провідний, один із найстаріших і найбільших наукових, культурно-освітніх центрів країни. Заснований царським указом від 8 листопада (за старим стилем) 1833 р. на основі Кременецького (Волинського) ліцею з м. Кременець у складі двох факультетів – філософського (з двома відділеннями – […]...
- Бережіть наш безцінний дарунок – мовлення! (міркування) Спочатку було Слово… Так починається книга книг – Біблія. Саме в слові бере весь свій початок. Сьогодні ми не надаємо слову такого великого значення, як у стародавності. Людина мало стурбована тим, як він говорить. Йому важливіше те, що він говорить. Важливо передати в слові побільше інформації. Наше мовлення стало одноманітної, неемоційної, у ній багато вульгаризмів, […]...
- Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Чи завжди сміливі мають щастя? (за романом Івана Багряного “Тигролови”) “Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи”, – ось життєве кредо сильної людини. Таким постає перед нами зі сторінок вражаючого пригодницького роману “Тигролови” Григорій Многогрішний. Іван Багряний, автор цього твору, переконує читачів, що за будь-яких обставин людина повинна залишатися людиною, бо вона народжена для щастя й […]...
- Твір-опис Державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка Державна наукова бібліотека імені В. Г. Короленка була заснована в 1886 році і вважається однією з найбагатших книжкових скарбниць держави. Тут зберігається близько семи мільйонів томів, зібрана література з усіх галузей знань. Будинок бібліотеки створено в стилі ренесансу в 1901 році за проектом архітектора О. М. Бекетова. Над головним входом з провулка Короленка на другому […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Сміливі завжди мають щастя (за романом Івана Багряного “Тигролови”) Щоб навчитися цінувати людську мудрість, виховати у собі віру в незнищенність духовних почуттів нашого народу, варто звернутися до неординарної постаті в нашій літературі – Івана Багряного та його творчості, зокрема до роману “Тигролови”. Трапляється, що часом епоха не цінує геніїв за життя. Якась жорстока закономірність: час […]...
- Книги мають свою долю – ІІ варіант 9 клас II варіант Долю книги можна порівняти із долею людини. Адже спочатку задум майбутньої книги зароджується у голові автора, потім він занотовує її на папері і нарешті до справи береться видавництво. Книжки виходять звідти незаймано чисті. Якась виглядає простенькою, але виявляється дуже мудрою. Інша – гарна і велика, але сповнена глупоти. Як би там […]...
- Сміливі завжди мають щастя Люди звикли говорити про себе, що вони щасливі або нещасні. Але у розумінні кожного, щастя неоднакове. А деякі люди взагалі вважають себе нещасними все життя, тому що так і не визначились, що для них є щастям. На мою думку, сміливі люди завжди щасливі. Аргументами на користь моєї думки може бути те, що сміливі люди чітко […]...
- Звертання від імені Хемінгуєя до сучасного читача Шановний читачу! Я звертаюся сьогодні до тебе з надією, що ти не залишиш поза увагою моє звертання, яке я спрямовую до ваших юних сердець. Життя, яке простягається перед тобою, – нелегке, сповнене безлічі випробувань, труднощів, що трапляються повсякчас на шляху людини. Але не піддавайся всім тим незгодам, які чекають на тебе в бурхливому коловороті днів. […]...
- Оповідання від імені собаки У тварин немає назви, Хто ним зватися повелів? Рівномірне страждання – Їх невидима доля Н. Заболоцкий Привіт! Мене кличуть Лінда. Я собака породи ротвейлер. Я живу в сім’ї, де самий головний – тато. Якщо я що-небудь накою, всі відразу йому ябедничають. А” потім… потім – ременем. Мама теж іноді мене лає, але після цього годує […]...
- Книги мають свою долю “Зимові дерева”. Цю книгу було видано в 1970 році в Брюсселі. Її автором був Василь Семенович Стус. Вираз “книги мають свою долю” належав ще давнім римлянам. Вже тоді люди знали, що чималу роль у долі літературного твору відіграють певні зовнішні обставини, які зрештою і формують подальше його існування, а якоюсь мірою і долю автора твору. […]...
- Сміливі завжди мають щастя (за романом І. Багряного “Тигролови”) Ці слова, що несуть у собі мудрість багатьох віків, рефреном звучать упродовж усього роману Івана Багряного “Тигролови”. Спочатку їх вимовляє стара Сірчиха, потім повторює головний герой, і, нарешті, саме цими словами завершується роман. А чи справді у сміливих завжди є щастя? Чи здобув щастя Григорій Многогрішний? З перших рядків нас приваблює образ Григорія Многогрішного, непримиренного […]...
- “Розповідь від імені жителя Риму” Я громадянин Стародавньої Римської імперії і зараз спробую розповісти вам про своє життя. Треба сказати, що у мої часи Рим володів високим рівнем цивілізації, тому вам буде особливо цікаво познайомитися з повсякденним життям його мешканців. Вважаю, що треба почати з того, яким чином ми обирали місце для нових поселень і будівель. Перш за все, ми […]...
- Підтримайте або спростуйте думку: “Сміливі завжди мають щастя” (І. Багряний) Як на мене, аксіомою можна вважати твердження про те, що кожна людина прагне бути щасливою. На жаль, не кожна може цього досягти. Причини можуть бути надзвичайно різноманітними. Однією ж із головних, гадаю, є людське боягузтво: боячись нашкодити, людина припиняє будь-що робити задля руху в напрямку власного щастя. Інші ж, – сміливіші, – навіть наражаючись на […]...
- Теорія Родіона Раскольникова: “тварини тремтячі” і “право що мають” Твір по роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”. Ф. М. Достоєвський – великий російський письменник, неперевершений художник-реаліст, анатом людської душі, жагучий поборник ідей гуманізму і справедливості. Говорячи про незаперечну геніальність Достоєвського, М. Горький порівнював його по силі зображальності і таланту із Шекспіром. Його романи відрізняються пильним інтересом до інтелектуального і психологічного життя героїв, розкриттям […]...
- Книги мають свою долю – І варіант 9 клас І варіант Усім відома фраза одного з героїв роману “Майстер і Маргарита” М. Булгакова: “Рукописи не горять”. У цьому вислові, що, до речі, став крилатим, письменник ствердив думку про те, що кожна книга має своє призначення, свою долю, що не може вона безслідно зникнути, бо устами митця промовляє сам Бог. Книги мають свою […]...
- “Горе від розуму, розповідь від імені героя (від Софії)” При створенні п’єси “Горе від розуму” О. С. Грибоєдову вдалося гармонійно поєднати в одному творі трагічні і комічні події з новаторськими ідеями. Саме тому багато дослідників творчості видатного російського письменника називають цей твір трагікомедією або “високої комедією”. Серед головних дійових осіб п’єси можна побачити безліч позитивних і негативних героїв, наділених письменником складними характерами. Це і […]...
- Чому, оповідання в “Капітанській дочці” ведеться від імені Гринева Простим, людяним, хоча й не позбавленим складності й навіть таємничості, встає Пугачов зі сторінок книги мемуариста, пов’язаного з ним колись своєрідною дружбою. Вибір фігури оповідача не випадковий. Відома тривала робота Пушкіна над варіантами повести, зв’язана, між іншим, і з визначенням кута зору на дійсність. Прагнучи до вірогідності й об’єктивності оповідання, поет зрештою зупинився на фігурі […]...
- Смiливi завжди мають щастя (за романом Iвана Багряного “Тигролови”) Щоб навчитися цiнувати людську мудрiсть, виховати у собi вiру в незнищеннiсть духовних почуттiв нашого народу, варто звернутися до неординарної постатi в нашiй лiтературi – Iвана Багряного та його творчостi, зокрема до роману “Тигролови”. Трапляється, що часом епоха не цiнує генiїв за життя. Якась жорстока закономiрнiсть: час нищить генiя невблаганними вироками, а коли збагне, що сам […]...
- Твір на тему: “Сміливі завжди мають щастя. За романом Івана Багряного “Тигролови” У своєму романі Іван Багряний описує цікаву історію людини і суспільства. Автор показує, яким чином може поводити себе людина, яка опиняється в надзвичайно екстремальних умовах, що вона відчуває, чим мотивується і які у неї основні життєві цілі і намагання. Українська історія дійсно мала період, описаний в романі, тому він цікавий також і з історичної точки […]...
- Яке значення для сучасних людей мають давні перекази й міфи? 6 клас МІФ І ЛІТЕРАТУРА Яке значення для сучасних людей мають давні перекази й міфи? З давніх-давен існували оповідання, що намагалися пояснити явища природи, складності людського життя. Часто в них було багато фантастичного, дивовижного. Фантастичні й напівфантастичні розповіді передують тому, що можна назвати історією. Оповідки мали різну тематику: про виникнення світу, народження богів, появу людей […]...
- “Моя подорож з батьком до Червоного моря” (розповідь від імені Деві) Сказати по правді, думка про спільну подорож із батьком не уявлялась мені занадто радісною чи щасливою, оскільки вже доволі багато часу минуло відтоді, як я усвідомив, що ані йому, ані матері немає до мене геть ніякого діла. Не можна сказати, що я нещасна дитина абощо, просто з батьком у нас банально немає узагалі ніяких спільних […]...
- Якими мають бути стосунки між хлопцем і дівчиною? Мені здається, на це запитання кожне покоління відповіло б по-своєму. І час, і моральні норми цйого часу, і суспільний лад – усе це відкладало відбиток на стосунки між хлопцем і дівчиною. Та існують споконвічно єдині вимоги, які керують цими стосунками. Вони не старіють з часом, на них не впливають суспільні зміни, бо вони народжені загальнонародними […]...