ВОЛКОВИЧ ІОАНИКІЙ
ВОЛКОВИЧ ІОАНИКІЙ (рр. нар. і см. невід.) – діяч Львівського братства.
У 1630 – 1631 рр. священик і проповідник у Львівській братській церкві Успіння Богородиці, вчитель школи Львівського братства. Автор декламації “Розмышлян є о муцє Христа, Спасителя нашего” (“Смугаыи трєны в смугньш день страстей Христа, спасителя нашего” і “Bєpшє на радостный день воскресенія Христа, Спасителя нашего”), виданої 1631 р. “Розмышлян є…” посідає особливе місце в історії української літератури та театру. Це – перша відома українська
Матеріальну підтримку спектаклю, ймовірно, забезпечував купець Гаврило Маркович Лантиш (це прізвище бачимо й серед виконавців “Розмышлян я…”; мабуть, ідеться про сина мецената, який міг у той час навчатися в Ставропігійській школі; інші виконавці – Георгієвич і Буневський).
На думку дослідників Іоаникій Волкович, працюючи над “Розммшлян єм…” орієнтувався на відому візантійську драму “Христос пасхон” (“Христос-страстотерпець”,
Замість них виступали алегоричні персонажі – Сила Божа, Милість Божа та ін. (існували довідники з описами алегоричних персонажів, що ними користувалися в XVII – XVIII ст. постановники спектаклів).
У драмі Іоаникія Волковича діють Душі побожні, Вісники, Милість Божа, Ангел, Радость церкви, Милосердіє Боже, Розум, Пам’ять, Воля, Звитязтво, Тріумф, Хрест, Спис, Тростина, Гвіздки, якими був прибитий до хреста Ісус, Отрочата. Драматичної дії в “Розмышлян і…” мало (у зв’язку з цим твір часто називають декламацією). Всі події відбуваються за сценою, а про їх перебіг ми дізнаємося з розповідей Вісників: один оповідає, що “зв’язаного Ісуса до Аннаша порвали”, інший – що “пред Кіафою Ісус предстоит: где Петр смєлый учителя ся своєю запираєт”, потім іде розповідь, що “Ісуса юж до Пілата отдано”, що “иж с пана ся насмєвают” та ін.
Душа побожная відтворює “плач Пречистои панны”.
Друга частина “Розмышлян я…” присвячена тріумфу з нагоди воскресіння Сина Божого. З бароковою пишнотою та вишуканістю розповідається про знаряддя тортур Ісуса Христа: хрест, на якому розіп’ято Сина Божого, подається як драбина на небо, як міст, яким ми будемо введені до землі обітованої, як древо, що нас возвеличило; спис пробив у тілі Ісуса Христа отвір, крізь який можемо “латво оглядати, якою милостю пан рачил к нам палати”; гвіздок стає зброєю, якою можуть захищатися християни, та ін.
“Розмышлян є…” демонструє неабияку версифікаційну вправність Іоаникія Волковича: тут і тринадцятискладник, і сапфічна строфа, що, звичайно ж, урізноманітнювало ритмічний малюнок драматичного тексту під час виконання його перед аудиторією. Цінними в цьому плані є випадки членування одного рядка на дрібніші відрізки, які вимовлялися різними виконавцями, що також увиразнювало звучання тексту зі сцени.
Літ.: Возняк М. Діалог Йоаникія Волковича з 1631 р. // ЗНТШ. 1920. Т. 129; Рєзанов В. І. Драма українська. 1. Старовинний театр український. К., 1926.
Вип. 1; Українська поезія XVII ст. (перша половина). К., 1988.
М. Судима
(1 votes, average: 5.00 out of 5)