Володимир Бровченко – Бесіди з внучкою про хліб


БЕСІДИ З ВНУЧКОЮ ПРО ХЛІБ

І. НЕДОЖАТА НИВА В серпні не брали ми в руки серпи, Бо руки тримали зброю, Бо наші достиглі пшеничні степи Були тоді полем бою.

Нива – по колосу ходять зайці! Місяць над степом стоїть в караулі. З боку одного – наші бійці, З другого ворог – на відстані кулі. Нібито тихо.

Тривожний ландшафт, Білі хати почорніли від туги. І не змогла гречкосійна душа Стерпіть над хлібом наруги. Вийшов солдат – Степові сват – В ніч із траншеї яруги.

Поповзом ниву розтерзану жав, Праці віддавши і душу і тіло, Місяця

серп йому помагав, Поки на сході задніло… Бачить пришелець, щось тут не те, І не збагнути йому, що за диво: Звечора поле було золоте, Нині ж простерлася вижата нива.

Бачить снопи, як бійці, на стерні, Все те пече його, злостить і муля. Він ще не знав, що в цій стороні

Кожна зернинка – фашистові куля. Бою розкручувалась круговерть, Мов розтревожений улій.

Полем ходила солдатова смерть, Так недалеко, на відстані кулі. Стало на світі більше вдовиць… Хлібові трудно служивши і чесно,

Воїн лежав між снопів горілиць, Стягнутий поясом, як перевеслом. … Хвилі пшеничні біжать вдалину

На тому ж таки, на вічнім

лану. Внучка мені, як маленька царівна: – Що це ти, діду, усе про війну, А про казкове коли, про чарівне? І, примруживши очко,

Намагається глянуть на сонце крізь бублика рум’яного… – Постривай, дочко. Спершу могилку солдатську доглянемо. II.

НЕТИПОВИЙ ВИПАДОК НА МАЙДАНІ Де сніг устелив рівність асфальту – “Футбол” світового масштабу: Хлопчики пороздягали пальта,

Підгилюють хліб. Шайбу! От футболістики, от молодці! Ось-ось заженуть його в ворота.

Не сіячі поки що вони, не женці. Очі горять – пара з рота. Поряд чимало народу снує, Кожен спішить, до “матчу” байдужий.

Підгилюють хліб, як серце моє, Хлопчики спритні і дужі. Булка – п’ятак, майже – за так! – Пас! – вимагає червонощокий хлоп’як. Шайбу!

Шайбу! … Аж тут принесло на майдан бабу. Підкотився хліб старій до ніг, Шукаючи захисту, ліг.

Нагнулась, взяла його в руки, А до хлоп’ят навіть не забалакала. Обтерла булку від снігу й грязюки І – заплакала. Ландшафт – тут: місцевість.

Пришелець – ідеться про фашистів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Володимир Бровченко – Бесіди з внучкою про хліб