Володимир Бровченко – В зеніт криваво плив двадцятий вік


В ЗЕНІТ КРИВАВО ПЛИВ ДВАДЦЯТИЙ ВІК

В зеніт криваво плив двадцятий вік. Мене згубила на базарі мати. Тоді когось ловили. Хтось утік. Ловці доконче мали упіймати.

Заходила облава від ріки, Стріляли й не по-нашому кричали Нещадні іноземні вояки І найманці – домашні яничари. Тоді я ще допетрати не вмів, Що серед нас, забитих і сумирних,

Не злодіїв, не вбивць, не гендлярів – Одвічно ловлять тільки непокірних. Тікали. І вівчарок гавкіт злий, Здавалося, котився лиш за мною, Коли я, переляканий, малий,

В церковицю забивсь разом з юрмою. Тікали в храм, в убогий той чертог, Святим прикритись прагли омофором.

З-над вівтаря, з ікони, строгий Бог Пронизував усіх палючим зором. В зеніт криваво плив двадцятий вік…

Мені й тепер, мов короговки, мають Слова, що таємничо Хтось прорік: – Не бійсь, дитино, правди не спіймають.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Володимир Бровченко – В зеніт криваво плив двадцятий вік