Володимир Іванович Самійленко
Самійленко народився 22 січня 1884 року з м. Сорочинцях, “у вбогій селянській хаті”, як сам він висловився. Мати йото, Олександра Самійленкова, була на службі в поміщика Івана Лисевича… Пізніше служила Олександра Кіндратівна за домоправительку у пана Трохимовського, в с. Михайлівні. У Трохимовського була багата бібліотека, і там хлопчик рано навчається французької мови, заводить знайомство з творами Руссо, Вольтера та інших французьких класиків, читає античних поетів…
По смерті Трохимовського мати одержує в спадок від нього тридцять
Що, власне, спричинило той перехід до віршування у к-раїнського? Передовсім – дитячі враження, про які каже він у автобіографії. “З дитинства в дідовій хаті між своїми кревними жив оточений українською стихією, слухав бабусині казки “Про трьох братів Кіндратів” та інші, яких вона знала багато, слухав чумацькі пісні, які співав дядько
Дитячі враження, так! Але не обійшлося, певна річ, і без гарячих товариських розмов, і без книжних впливів, у першу чергу, того ж таки Шевченка. Обрати собі за знаряддя поетичної творчості українську мову – за тих часів, в умовах царської Росії,- був серйозний і небезпечний крок.
Це значило рішуче ступити на тернистий шлях.
У 1884 році Самійленко вступив до Київського університету, на історико-філологічний факультет. Неприродно було б, якби він обрав собі інший…
В ті гіркі часи формувалося покоління української інтелігенції, яке визначило новий етап у розвитку української літератури, етап шукання нових обріїв, нових тем, нових художніх засобів’- і до покоління того належав Володимир Самійленко.
Ось як характеризує Самійленка-студента один з його сучасників і товаришів: “Володимир Іванович Самійленко виявив себе як людина спокійної, трохи флегматичної, м’якої вдачі у поводженні з людьми, де в чому безвольна, мало практична, байдужа до шуму й метушні в життєвих стосунках, заглиблена в свої думки, але дуже прихильна до жарту, гумору, смішків…”
За час перебування свого в університеті Володимир Іванович побував… у Галичині й Буковині. З тою подорожжю зв’язане знайомство з Іваном Франком, що полюбив нашого лагідного лівобережця зворушливою любов’ю…
Університету Самійленко не закінчив знов-таки, здається, через флегматичність і неквапливість своєї вдачі,- а далі почалось життя, досить типове для тогочасного українського інтелігента: служба (дрібна, але утяжлива) на київськім телеграфі, секретарювання в чернігівському “Земском сборнике”, робота в російських газетах у ролі фейлетоніста (під псевдонімом), секретарство в Миргородській повітовій земській управі…
Революція 1905 року сколихнула в Сивенькому х ту силу, яку виявляв він ще замолоду,- силу гумору, що переходить у сатиру. Він переселяється з Чернігова, де знов опинився, до Києва і друкує в тодішніх нововідкритих періодичних українських виданнях низку віршованих та й прозаїчних фейлетонів…
…Після поразки революції, яку поет тяжко пережив, він склав іспити на нотаря і десять років працював на цій посаді
В місті Добринка на Чернігівщині.
У другій половині 1917 року Самійленко знову приїхав до Києва. Почався новий спалах творчої активності письменника, зігрітий надією, що століттями поневолений народ здобуде свою національно-державну незалежність, що його мова, культура матимуть своє громадянство.
Вирішення проблем розвитку національної культури було пов’язано з політичними проблемами, які Тимчасовий уряд не здатний був розв’язати. Самійленко-сатирик одразу ж відреагу-вав, що й без монарха бюрократія та панівні верхи не можуть позбутися імперських стереотипів “єдиної і неділимої”, відмовляють “інородцям” у праві на найскромнішу крайову автономію, що не змінилася їхня соціальна природа (“Та й пани ж, не взяв їх кат!”). І латані ще за царя “циркуляри, лихом шиті”, й уряд, і сенат1 – все в своїй суті як за царського режиму (“Над болотом Петрограда”). Давня політика гноблення “інородців” прикривалася тепер словами про волю, рівність, демократію (“Слова і думки”).
Так Самійленко-сатирик створив літопис політики Тимчасового уряду…
Небагато змінилося і в особистій долі письменника,,. Замість літературної праці знову була канцелярщина по різних міністерствах і департаментах… Не вистачало на харчі, на одяг, не мав за що і тютюну купити.
Ось яким бачила його в ті часи Марія Грінченко: “Вигляд мав вельми нужденний, убрання на ньому було старе, а на голові знову шапка-бирка з діркою. Жив він тоді в Михайлівському монастирі”.
Та не злидні й поневіряння були для Самійленка найтяжчим лихом – з ними він не розлучався все життя. &;#8216;Як найбільшу особисту трагедію він переживав громадянські^ війну, початок якої викликав у поета почуття розпачу, гніву, гострого болю… Київ переходив із рук в руки, кожен раз з новими жертвами. Восени 1919 року. денікінська контррозвідка спорядила спеціальну експедицію для розправи над діячами української культури. її очолив Б. Будилович.
Самійленко був у списку новоявленого інквізитора, а його твори підлягали спаленню.
Взимку 1921 року Самійленко виїхав у Галичину. Як іронія долі, саме тоді громадськість відзначала 35-ліття його літературної праці і саме тоді він з родиною найбільше голодував.
Громадськість Галичини врятувала Самійленка від загрози голодної смерті. Наприкінці липня 1922 року він з дружиною і молодшою дочкою дістав притулок у садівничо-господарській школі львівської “Просвіти” х в с. Милованне на Прикарпатті. Викладав літературу, географію, писав спогади, перекладав драматичні твори з інших літератур.
Хоч матеріальні умови поліпшилися, поет клопочеться про дозвіл повернутися на Україну. 20 травня 1924 р. Самійленко одержав евакуаційне свідоцтво, а 2 червня у Києві – радянське громадянство.
Дуже хворого письменника матеріально підтримували науковці з Академії наук, працівники видавництв, прихильники його таланту серед інтелігенції, робітників, службовців, а також з далекої Праги.
В останні роки життя Самійленко був очевидцем того, як омріяну вільну і соборну Україну розшматували не один, як колись, а чотири штучні кордони, яку страшну трагедію у війнах пережив народ. Проте він не занепав духом. У Києві він був свідком і учасником (на жаль, не довгого) відродження України: широким фронтом здійснювалася українізація, працювали національні школи, видавництва, Академія наук, творчі спілки, друкувалася масовими тиражами періодика тощо.
Кажучи рядками з творів поета, свідомість того “що не потоне народ наш без сліду в народностях інших” сповнила його надії “на кращий час, на вороття Вкраїні кращого життя”.
Однак хвороба брала своє… Помер Самійленко 12 серпня 1925 року у Боярці під Києвом. Громада Боярки поховала поета на своєму цвинтарі за козацьким звичаєм – з козацьким поясом попереду, з червоною китайкою на домовині, з хрестом з берези…
Самійленко прожив життя як послідовний гуманіст, як безмежно відданий своєму народові син, який не розміняв золота своєї душі на “п’ятаки мідних правд” і збагатив скарбницю української літератури тривкими художніми цінностями; його творчий досвід став у пригоді багатьом письменникам пізнішого часу.
1. Розкажіть про основні факти життя В. Самійленка.
2. Коли й під впливом яких обставин Самійленко почав писати українською мовою?
3. Як вплинули на нього революційні події 1905 року?
4. Пригадайте, які події відбувалися на Україні в 1917-1920 роках. Що змусило Самійленка емігрувати?
5. Яке значення має творчість поета для розвитку української літератури?
6. Які мрії письменника почали збуватися в наш час?
Related posts:
- Самійленко Володимир Іванович Володимир Іванович Самійленко народився 3 лютого 1864 р. в містечку Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині. Мати, Олександра Самійленко, була колишньою кріпачкою, батько, Іван Лисевич, поміщиком. Виховувався хлопець у маєтку поміщика О. Трохимовського, де мати служила управителькою. У 1875-1884 рр. навчався в Полтавській гімназії. Пробував писати вірші російською мовою, займався перекладами. У 1884 р. вступає […]...
- ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач, В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним підходом до традиційних тем. Народився Володимир Іванович Самійленко 3 лютого 1864 р. в с. Великі Сорочинці на Полтавщині. Батько його був поміщик Іван Лисевич, а мати – колишня […]...
- Самійленко Володимир – Біографія Самійленко Володимир Іванович ( 22 січня (3 лютого) 1864, с. Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині – 12 серпня 1925,Боярка) – український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач. Його батьком був поміщик Іван Лисевич, а мати – колишня кріпачка Олександра Самійленко. Початкову освіту майбутній письменник здобув у дяка, згодом у Миргородській початковій школі. В 1875 році […]...
- Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії “Українська мова” – IІІ варіант ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО 8 клас III варіант В. Самійленка з дитинства оточувала українська атмосфера: бабуся розповідала йому казки, у хаті лунали пісні та українська мова. Великий вплив на майбутнього поета мав Шевченко. Роздуми в поезіях В. Самійленка – це переважно думка про смертність людини, про її безсилля супроти вічності, про безсмертя поезії. У своїй творчості він приділяє увагу […]...
- Володимир Самійленко – Біографія Самі́йленко Володимир Іванович (22 січня (3 лютого) 1864, с. Великі Сорочинці Миргородського повіту на Полтавщині – 12 серпня 1925, Боярка) – український поет-лірик, сатирик, драматург і перекладач. Поет-лірик, сатирик, драматург, перекладач – В. Самійленко в усіх жанрах творчості виявив себе як митець з тонким відчуттям слова, своїми темами, своєю неповторною манерою письма, зі своїм оригінальним […]...
- Роздуми поета над тим, що таке справжній патріотизм (за поезією “Патріоти”) ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО 8 клас Вболівання поета щодо тяжкої долі поневоленої України примусили В. Самійленка замислитись над тим, що таке справжній патріотизм. Розуміючи, що тільки щиро віддані Батьківщині громадяни можуть відродити державу, поет змальовує образ справжнього патріота в однойменному вірші. Письменник зображує розмову двох хлопців “про долю своєї землі”. Один з них промовляє на захист народних прав, доводить […]...
- Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії “Українська мова” – I варіант ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО 8 клас I варіант Темою поетичної творчості В. Самійленка ще в гімназії стала українська мова. В умовах царської Росії це був серйозний і навіть небезпечний крок. Однак юнак рішуче ступив на тернистий шлях, бо не міг зрадити мови свого народу. Відзначаючи її значення для суспільства, український інтелігент не міг не сказати про величезну історичну заслугу […]...
- Заклик берегти, шанувати рідну мову в поезії “Українська мова” – IІ варіант ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО 8 клас II варіант Твори Володимира Самійленка сповнені почуттям любові до Батьківщини – прекрасної, мальовничої, але страждаючої в неволі. У них – біль за народ, а ще надія на те, що здобуде він врешті-решт і незалежність, і право на розвиток своєї культури і спілкування рідною мовою. Українська мова… Ніжна, лагідна, мелодійна. Заборонена, покріпачена, розіп’ята. Здається […]...
- Патріоти – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Скорочено Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі. Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, – Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив. […]...
- Патріоти (скорочено) – Самійленко Володимир Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі. Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, – Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив. […]...
- Самійленко та Російська імперія Там за правду щира дяка – Батогами, батогами. В. Самійленко Один з найкращих в українській літературі сатириків Володимир Самійленко не боявся батогів, не пом’якшував гостроти свого слівця, і від того поезія його жива, наповнена гумором і змістом, одночасно весела й жорстко соціальна. Гротескне зображення дійсності пронизує вірш “Ельдорадо”. У поєднанні іронічної назви, саркастичного змісту та […]...
- Ельдорадо – ВОЛОДИМИР САМІЙЛЕНКО Скорочено Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда. Кожний там живе щасливо – Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю. Всяк її шука по змозі І про неї розмовляє – У острозі, у острозі. Там усяк говорить правду Непідкупними устами. Там за правду щира дяка – Батогами, батогами. – Там неправді та злочинству Не вважають […]...
- КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ 8 КЛАС УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Український гумор та сатира. В. Самійленко, О. Чорногуз, Остап Вишня “ 1.Коли було написано вірш “Патріоти” В. Самійленка? 2.Визначте ідею вірша В. Самійленко “Патріоти”. Справжній патріот той, хто не сидить склавши руки, а бореться за краще […]...
- Аналіз вірша В. Самійленка “Патріоти” В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ 8 КЛАС УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ Аналіз вірша В. Самійленка “Патріоти” Особливу сторінку творчої спадщини Самійленка становлять сатиричні та гумористичні поезії, в яких поет висміює негативні риси земляків-українців, їх неробство та боягузтво, псевдопатріотичне базікання про “високі матерії”. До такої тематичної групи належить і його вірш “Патріоти” (1899). Сюжет його […]...
- Універсальна модель тоталітарної держави, змальована у творі В. Самійленка “Ельдорадо” В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ 8 КЛАС УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ Універсальна модель тоталітарної держави, змальована у творі В. Самійленка “Ельдорадо” Гумористи стверджують, що в них завжди будуть теми для написання творів, тому що ані вади характеру, ані недоліки суспільні, на жаль, не зникнуть ніколи. Так само як і тоталітарні режими. Про тоталітарну державу […]...
- Володимир Самійленко – Патріоти ПАТРІОТИ Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури,- Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, […]...
- Володимир Самійленко – Над руїнами НАД РУЇНАМИ I О, плачте, ви, хто сльози ма в очах, О, плачте над руїнами святині! Нехай побачу я ще в тих сльозах, Що в вас душа ще досі не в руїні. Але ні краплі сліз в очах ясних! І погляд мов чужий усім стражданням… І чую я один веселий сміх В краю, де треба […]...
- Володимир Самійленко – Українська мова УКРАЇНСЬКА МОВА Пам’яті Т. Г. Шевченка Діамант дорогий на дорозі лежав,- Тим великим шляхом люд усякий минав, І ніхто не пізнав діаманта того. Йшли багато людей і топтали його. Але раз тим шляхом хтось чудовний ішов, І в пилу на шляху діамант він найшов. Камінець дорогий він одразу пізнав, І додому приніс, і гарненько, як […]...
- Володимир Самійленко – Патріота Іван ПАТРІОТА ІВАН Що за славний патріота Наш Іван, якби хто знав! Тільки що роззявить рота, Про народ уже й почав; А казать промову стане, То й не жди, щоб був кінець. Патріоте наш Іване! Ти, їй-богу, молодець! В його дух зовсім народний: Не пізніш як за сім рік Стане він (хоч благородний) Говорити, як мужик; […]...
- Володимир Самійленко – Слова і думки СЛОВА І ДУМКИ Ми бажаєм волю дати Всім народам і народцям. (Краще б дулю, а не волю Дати нашим інородцям). Отже, в нас усі народи Будуть рівними братами. (Можна легко їх і швидко Порівняти нагаями). Ми на лихо дуже добрі; Всіх ми любим на дурницю. (Українці, віддавайте ж За любов свою пшеницю). Інородці, ви нам […]...
- Володимир Самійленко – Дещо про свободу ДЕЩО ПРО СВОБОДУ “Самовизначення для всіх Народів світу – наше гасло”,- Антанта каже, і мені Та мова, як по серцю масло. І ще б пак: бо чи ж я не син Свободолюбного народу? Спасибі ж тіточці, вона Готує, певно, й нам свободу. Ми всіх,- так тьотя прорекла,- Озброїм проти большовизму, Щоб од народів одвести Страшну […]...
- Володимир Самійленко – Сміливий чоловік СМІЛИВИЙ ЧОЛОВІК Я дуже сміливий: я не боюсь нікого Слабого; За правду битися готов я до загину З-за тину. Недавно я почав писать у всі газети Памфлети. Я лаю сміло в них, не жалуючи шкури, Турнюри. Я сміло всім кажу, що нам пора усім старатись Навчатись, Що навіть темному народу просвітиться Годиться. Оце я помістив […]...
- Ельдорадо скорочено – Володимир Самійленко Десь далеко єсть країна Пишна, вільна, щастям горда, Кожний там живе щасливо – Держиморда, держиморда. В тій країні люблять волю, Всяк її шука по змозі І про неї розмовляє – У острозі, у острозі. Там усяк говорить правду, за яку дяка – батогами. Там неправді та злочинству Не вважають і на волос, Там злочинних зараз […]...
- Патріоти скорочено – Володимир Самійленко Два хлопці укупі стояли, А третій дививсь оддалі, Як ті гаряче розмовляли Про долю своєї землі. Один у широкій промові Народні права боронив; Він докази всі наукові По пунктах як слід розложив. Народну окремість натури, І склад особливий думок, І давність своєї культури, – Довів він усе те з книжок. А другий про теє доводив, […]...
- Там за правду щира дяка: Батогами, батогами. В. Самійленко Один з найкращих в українській літературі сатириків Володимир Самійленко не боявся батогів, не пом’якшував гостроти свого слівця, і від того поезія його жива, наповнена гумором і змістом, одночасно весела й жорстко соціальна. Гротескне зображення дійсності пронизує вірш “Ельдорадо”. У поєднанні іронічної назви, саркастичного змісту та ідейної цілісності неабияка заслуга автора. Поезія має яскравий викривальний характер. […]...
- УКРАЇНСЬКІ ГУМОР І САТИРА (В. Самійленко, Є. Дудар) 8 КЛАС УКРАЇНСЬКІ ГУМОР І САТИРА (В. Самійленко, Є. Дудар) ПРИКЛАДИ ПЛАНІВ ТВОРІВ Варіант 1 1. Природа гумору й сатири, 2. Творчість українських гумористів: А) В. Самійленко; Б) Є. Дудар. 3. Повчальна сила сатиричних творів. Варіант 2 1. Роль гумору й сатири у викоріненні людських недоліків. 2. Розвиток різних жанрів гумору й сатири в українській […]...
- Надії і розчарування Володимира Самійленка Володимир Самійленко почав писати дуже рано. Навчаючись у Полтавській гімназії, він віршує російською мовою, але ближче познайомившись із творчістю Шевченка, захоплюється українською літературою і переходить на українську мову. Це сталося в часи, коли рідна мова в царській Росії зазнавала величезних утисків, і тому рішучий крок молодого поета можна сприймати як намагання стати на нелегкий і […]...
- Життєствердна сила поетичного слова (за віршем В. Самійленна “Не вмре поезія”) І. Творчість В. Самійленка. (Володимир Самійленко – видатний український митець, який працював у багатьох жанрах. Його творча спадщина включає інтимну і пейзажну лірику, гостру політичну сатиру, громадянську поезію. Створив митець чудові драми, драматизовані гуморески – “Драма без горілки”, “Дядькова хвороба”. Дуже важливою як у творчості поета, так і в українській літературі взагалі стала драма “Чураївна”, […]...
- ПЛАН – В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ 8 КЛАС УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ ПЛАН Зразок нового гумористичного жанру – “Мисливські усмішки” Остапа Вишні I. Остап Вишня – творець нового жанру – усмішки. (Остап Вишня – письменник-гуморист. Упродовж життя написав близько двох з половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі […]...
- Патріотична нота в поезії В. Самійленка Володимир Самійленко ввійшов в українську літературу як усебічно обдарований автор. Він відомий як драматург, перекладач, фейлетоніст, сатирик, а також як талановитий лірик. Самійленка оточувала плеяда великих сучасників – Іван Франко, Павло Грабовський, Леся Українка, але й на цьому тлі Володимир Самійленко виглядає непересічно й цікаво. У центрі інтересів Самійленка – Україна та її стражденний народ. […]...
- Фейлетон О. Чорногуза “Як вибрати ім’я” як осуд рабського поклоніння чужому В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ 8 КЛАС УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА САТИРА В. САМІЙЛЕНКО, О. ЧОРНОГУЗ, ОСТАП ВИШНЯ Фейлетон О. Чорногуза “Як вибрати ім’я” як осуд рабського поклоніння чужому “Мені зараз хочеться написати твір про рабів тіней, тіней вчорашнього дня Відомо ж – раби бояться всього, навіть власної тіні, яка раптом під сонячним промінням їм, не доведи, Боже, випрямить спину і […]...
- “Не вмре поезія” – програмний вірш В. Самійленка Володимир Самійленко презентував себе в літературі як справжній патріот, тонкий лірик, залюблений у неньку Україну. Коли 1906 року Іван Франко разом з Михайлом Мочульським зібрали друковані й недруковані твори В. Самійленка, написані ним упродовж останніх двадцяти років, вони були вражені творчим доробком свого побратима по перу. Більшість поезій була присвячена Україні. Тож видавці вирішили назвати […]...
- У чому справжній патріотизм (за віршем В. Самійленка “Патріоти”) У чому справжній патріотизм (за віршем В. Самійленка “Патріоти”) В. Самійленко – український поет, який у своїх віршах закликав берегти, шанувати і збагачувати нашу мову. Ліричний герой поезій сповнений, як і поет, любов’ю до України, до свого народу. У поезії “Патріоти” В. Самійленко порушує тему патріотизму та засуджує тих балакунів-псевдопатріотів, які лише на словах виявляють […]...
- Сосюра Володимир Миколайович Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (тепер Донецької області). Його дитячі роки минули у селищі Третя Рота біля Дінця. З одинадцяти років хлопець почав працювати у бондарному цеху содового заводу, потім був телефоністом, чорноробом. Початкову освіту дав йому батько, крім того, Володимир багато читав, особливо захоплюючись пригодницькою літературою. У 1911 […]...
- Майстерне зображення пір року у віршах – І варіант – ВОЛОДИМИР СОСЮРА ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР СОСЮРА I Варіант У своїх віршах Володимир Сосюра дуже майстерно зобразив такі пори року, як зима та весна. У його поетичному творі “Зима” ця пора року постає, ніби дівчина, яка сипле білим снігом, закручує хуги на полях, малює на шибках квіти морозу. Явища зими, які змальовані у вірші, яскравими картинами […]...
- Фединишинець Володимир Фединишинець Володимир Степанович народився 9 травня 1945 року в с. Репинний Волівецького району Закарпатської області. Закінчив філологічний факультет Ужгородського державного університету. Пише українською та російською мовами. Автор збірок поезій “Білий камінь”, “Секунди серця”, “Сині серпантини”, “Симетрія”, “Едельвейси”, “Срібні силуети”; повістей та оповідань “Свято білої музейної ворони”; роману “Бранці лісу”; книг для дітей “Михайликові голуби”, “Хитрун […]...
- Глібов Леонід Іванович Леонід Іванович Глібов народився 5 березня 1827 р. в с. Веселий Поділ Хорольського повіту на Полтавщині. Батько його служив управителем у місцевих панів Родзянків. З часом родина переїхала разом зі своїм паном до села Горби Кременчуцького повіту. Початкову освіту хлопець отримав удома, навчала його мати, Орина Гаврилівна, яка була знайома з родиною Миколи Гоголя. У […]...
- Левко Іванович Боровиковський – ЛІТЕРАТУРНИЙ ПРОЦЕС (кінця XVIII – перших десятиліть XIX ст. (1798-1840 pp.) Левко Іванович Боровиковський (1808-1889 pp.) Один із найяскравіших представників українського романтизму цього періоду – Левко Іванович Боровиковський. Близький до гуртка Срезневського, він захоплювався фольклористикою, обробляв народні сюжети у своїх віршах та баладах. Велику увагу Л. Боровиковський приділяв перекладанню творів польських та російських поетів (О. Пушкіна, А. Міцкевича, І. Красіцького). Злет творчості Л. Боровиковського припадає на […]...
- Іван Іванович Пільгук Іван Іванович Пільгук народився 20 грудня 1899 року в селі Решетилівці на Полтавщині в селянській родині. Освіту здобув у початковій та вищепочатковій школах, у 1917 році закінчив педагогічні курси в Полтаві. Брав активну участь у громадянській війні, в партизанському загоні боровся з німецькими окупантами та з денікінцями. Згодом – учителював, співробітничав у газетах, почав писати […]...
- Панченко Володимир – Біографія Володимир Євгенович Панченко народився 02.09.1954 року, в с. демидівці Любашівського району Кіровоградської області в селянській родині. Освіта вища, викладач української мови і літератури (Одеський державний університет імені І. І. Мечникова.) 1979 року захистив кандидатську дисертацію, 1998 – докторську. З 1979 року член Спілки письменників України. З 1984 до 2001 р. мешкав у Кіровограді. Працював доцентом, […]...