Володимир Маяковський Хмарина в штанах
Володимир Маяковський Хмарина в штанах Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах.
Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Пролог Вашу мисль,
Що на мозку замріялась раптом, Як вигодований лакей на канапці бридкій, Дратуватиму серце скривавленим клаптем,
Донесхочу виглумлю, нахабний та їдкий. У мене в душі – жодного сивого волосу, Немає ніжності старечих літ в ній! Світ огро? мивши міццю голосу, Іду – вродливий, Двадцятидвохлітній.
Ніжні! Ви кохання на скрипки вкладаєте. Грубіяни кладуть його на
Ідіть-но учитись – В батисти віталень захована, Поважна чиновнице ангельської ліги! І котра губи перегортає розмірковано, Немов куховарка сторінки куховарської книги.
Хочете – Стану від м’яса скажений, – і, мов небо, міняючись в тонах,- Хочете – Стану ніжний достеменно, Не чоловік, а – хмарина в штанах!
Не вірю, що Ніцци існують прегарні! Славити знову схотів я Чоловіків, залежаних, як лікарня, І жінок, заяложених, як прислів’я. 1 Ви гадаєте, це маячня малярії? Було це, Було в Одесі.
“Прийду о четвертій”,-
В нічну каламуть Пішов од вікон,- Згрудневілий,
Насуплений. Всі канделябри регочуть та іржуть В спину щуплу. Зараз не впізнать мене, здоровила:
Жилаве громадище Стогне, Корчиться. Що може хотіти отакенна брила? А брилі багато хочеться!
Адже здоровайлові байдуже І те, що з бронзи він, І те, що серце – залізко відточене. Вночі хочеться свій передзвін Сховати в м’яке,
В жіноче. І ось, Велетенський,
Горблюсь у вікні, Лобом до шибки розтопленої тулюся. Буде любов чи ні?
Яка – Велика чи малюсінька? Звідки велика в такого тіла? Мабуть, маленьке, Сумирне любеня, Воно шарахає від автомобіля.
Любить, коли коночки дзвенять. Іще й іще, Припавши до дощу,
Лицем до лиця обоє, Жду й тремчу, Обризканий громом міського прибою. Північ, взявши ніж на скін, Наздогнала,
Зарізала,- Ото вам його! Упало дванадцять годин, Як з плахи голова закатованого.
На шибках дощовики сірі Зіскавчались, Плазують низкою,
Наче виють химерні звірі Собору богоматері Паризької. Проклята! Що ж, замале іще горе? Скоро криком перерветься рот.
Чую: Нишком, Наче з ліжка хворий, Сплигнув нерв.
І от,- Спершу почвалав Трохи-трохи, Згодом забігав Стурбовано
Й чітко. Один, потім вдвох і втрьох Вибивають одчайдушну чечітку. Звалилось на нижньому поверсі щось. Нерви
Великі, Маленькі, Всілякі! – Стрибають скажені, І ось Вже у нервів ноги заклякли!
А ніч по кімнаті тванюку простеле,- Із твані не витягтись обважнілому оку. Двері зраз залящали, Неначе в готелі
Щелепів чути цокіт. Увійшла ти, Різка, мов “нате!”,
Мордуючи рукавичок замшу; Промовила: “Знаєте – Я виходжу заміж”. Що ж, виходьте. Гаразд. Покріплюсь.
Бачите – спокійний який! Наче пульс Покійників.
Пам’ятаєте? “Гроші, Любов, Джек Лондон”, – Так ви казали часто,
Я ж тільки й бачив: Ви – Джіоконда1, Яку треба вкрасти! І вкрали.
Знову іду стрівати закохання вихорі, Брів осяваючи дуги. Що ж! І в домі, що геть увесь вигорів, Часом живуть бездомні волоцюги! Дратуєте?
“Менше, ніж у жебрака є срібла, У вас ізумрудів безуму сховано”. Пам’ятайте ж! Помпея загибла,
Коли Везувій було роздратовано! Гей! Панове, Яким до вподоби Блюзнірства,
Злочини, Бійні,- Чи бачили Найстрашнішу подобу – Лице моє, Коли
Я Абсолютно спокійний? І почуваю – “я” Малим би для мене було. Хтось із мене пнеться до нестями. Алло!
Хто говорить? Мама? Мамо!
Син ваш повен прекрасного болю! Мамо! В нього серце палає. Повідомте ж сестер, Люду та Олю,-
Він вже дійшов до краю. Кожне слово, І жарт, і мрія, Що виригає він ротом крізь судому, Викидається, наче гола повія
З горящого публічного дому. Люди нюхають – Печеня невже ж яка? Назганяли народу, Блискучі!
З касками! Геть чоботища!. Гукніть пожежникам: На серце горяще лізуть з ласками. Я сам.
Очі насльозені бочками витягну. Аби от об ребра зіперся. Виплигну! Виплигну!
Виплигну! Виплигну! Звалилися.
Не виплигнеш із серця! На лиці спопелілому Із губ – із багать Вироста поцілуйко – обвуглене и невеличке. Мамо!
Не можу співать. Вогнем пойнялася серця капличка. Обгорілі постаті чисел і слів З черепа, Мов діти із горящого горища.
Так жах, Щоб за небо вхопитися, Звів “Лузітанії”2 руки зловіщі.
Наляканим людям В кватирки лети, Стоока заграво, рвися з пристані! Крик мій останній,- Хоч ти
Про те, що палаю, в століття вистогни! 2 Славте мене! Я не пара великому і багатому.
Над усім, що зроблено, Ставлю “nihil”. Ніколи
Нічого не читатиму. Книги? Що книги? Колись я думав – Книги робляться так: Прийшов поет,
Уста розтягнув у гримаску І зразу заспівав натхненний простак,- Будь ласка! А насправді воно – Доки взятися мають до пісні, Довго ходять, щоб мисль, мовляв, не схибла, І в мулі серця вовтузиться та кисне Уяви йолопувата вібла.
Доки поет собі римами триндика, Викип’ячує вариво з яложених клаптів, Вулиця корчиться без’язика – Їй нічим кричати й балакати. Міст вавілонські вежі,
Запишавшись, зводимо знову, А бог Міста на поля та межі
Валить, Змішуючи слово. Вулиця мукою мовчки запихалася. Крик сторчма вперся в пролиг. Стовбурчились, в горлі застрягши з галасом,
Тулуби таксі та візників кволих. Груди спішоходили. Гірш за сухоти. Місто дорогу тьмою замкнуло.
І коли – Нарешті! – В майданів прольоти Тисняву паперті з горла зіпхнула, Гадалося:
В хорах архангелового хоралу Бог іде й прирікає до смерті! А вулиця присіла і загорлала: “Ходімо жерти!” Гримірують місту Круппи і Круппики Брови, наставлені сторч,
А в устах Померлих слів розкладаються трупики, Тільки два живуть і гладшають: “наволоч” Та ще якесь,
Здається – “борщ”. Поети, розм’якнувши в тисняві, Кинулись од вулиці з розпатланим чубом: “Як двома такими виспівать І панну, Й кохання, І квітку під дубом?” А за поетами – Цілі зливи:
Студенти, Повії, Підрядчики. Панове!
Спиніться! Не жебраки ви, Ви не смієте жебрачити! Нам, здоровезним, З дужою хваткою, Їх чавити треба, не слухати нишком,- Їх,
Що присмоктались безплатним додатком До кожного двоспального ліжка! Чи їх нам уклінно просити: “Дай снаги мені!”
Благати про гімни, Про ораторії! Ми самі творці у полум’янім гімні – В шумі фабрики та лабораторії. Чого шукатиму в Фаусті,
Що в феєричній ракетці Шугає з Мефістофелем небесним паркетом! Я знаю – Цвях у моїй підметці Жахливіший за фантазію Гете! Я,
Найзлатоустіший, Що з слова одного Голод тамую неситому,
Кажу вам: Найменша крихтинка живого Коштовніша за те, що робив й робитиму! Слухайте! Мовить,
Стогнучи й кричачи, Сьогоднішнього дня зойкогубий Заратустра! Ми З лицем-простирадлом, заспаним уночі,
З губами, обвислими, мов люстра, Ми, Каторжники міста-лепрозорія,
Де золото й бруд роз’ятрили проказу,- Ми – як блакиття Венецій прозоре, Вмите морями й сонцями відразу!
Плювать, що в Гомера Й Овідія інші Люди за нас, І що ми – не ті.
Я знаю – Сонце померкло б, уздрівши Наших душ поклади золоті! Жили й м’язи – певніш за молебні. Нам не личить благати час! Ми – Кожен – Стискаєм в руці велебно
Світів рушальний пас! Оце повело на Голгофи естради Петрограда, Одеси, Києва, Москви, І кожен кричав
Аж до надсади: “Розіпніть його! Ви!” Але мені – Люди
Й ті, що завдали муки,- Ви мені над усе дорожчі й ближчі. Бачили, Як собака лиже руку, Руку, що його періщить?!
Я, Заглумлений від сьогоднішніх людей, Наче довгий, Скабрезний анекдот,
Бачу того, хто горами часу гряде І кого не бачить ніхто, Де око в людини вривається куце, Як орд голодних потік,
В терновім вінку революцій Гряде шістнадцятий рік.
Related posts:
- Володимир Маяковський Додому! Володимир Маяковський Додому! Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Утікайте, мислі, в даль помчавши! Обіймись, душі і моря плин. Той, кому все ясно завше,- Чи не просто дурень він? Я в каюті найгіршій з усіх – Всю ніч наді мною тупоти ніг. Всю ніч […]...
- Маяковський – поет великого громадського, соціального темпераменту ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Маяковський – поет великого громадського, соціального темпераменту Взбурься, баллад поэтовых тина. Пойте теперь О новом – пойте – Демоне… В. Маяковський Перше знайомство з творчістю Володимира Маяковського завжди проходить бурхливо, із виникненням багатьох питань, із якимось обуренням навіть. Чому? Важко знайти відповідь на це питання. Стражденним і […]...
- Володимир Маяковський Лілічко! (Замість листа) Володимир Маяковський Лілічко! (Замість листа) Перекладач: К. Шахова Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Дим тютюновий повітря виїв. Кімната – Розділ у крученихівському пеклі. Згадай – За цим вікном Тобі я Вперше руки, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш ось, Серце в залізі. […]...
- Володимир Маяковський Бруклінський міст Володимир Маяковський Бруклінський міст Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 Гукни, Кулідж, радісний клич! Для доброго слово і я знайшов. Червоній з похвали, мов стяга нашого матерійка, Хоч вн й роз’юнайтед стейтс оф Америка. Як до церкви іде божевільний прочанин, Ввіходить до скиту, на […]...
- Маяковський-лірик ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Маяковський-лірик Після похорону В. Маяковського Марина Цвєтаєва напише: “Боюся, що, незважаючи на народний похорон, на всю пошану йому, весь плач по ньому Москви і Росії, Росія і дотепер не зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського”. Маяковський залишився незбагненим. Передчуття цієї трагічної відчуженості, нерозуміння найглибшого і […]...
- Володимир Маяковський Нашому юнацтву Володимир Маяковський Нашому юнацтву Перекладач: Микола Бажан Джерело: З книги: Микола Бажан. Твори у чотирьох томах. Том ІІІ. Переклади. К.:Дніпро, 1975 На сотні естрад слухняно йшов, Під тисячі поглядів сходив. В країні моїй стільки різних є мов Та різних убрань і народів! Насилу, піт проливши струмком, Крізь горло тонеля продерся І виліз, і ось, простившись […]...
- Володимир Володимирович Маяковський Володимир Володимирович Маяковський – видатний поет російського художнього авангарду, поет-новатор, творець оригінальної системи віршування, що помітно вплинула на розвиток поезії XX століття. Володимир Маяковський народився в родині лісничого неподалік від міста Кутаїсі. У дев’ятирічному віці почав учитися в кутаїській гімназії. У 1906 році, після смерті батька, родина Маяковських переїжджає до Москви, там Володимир продовжує своє […]...
- ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Вместо письма Дым табачный воздух выел. Комната – Глава в крученыховском аде. Вспомни – За этим окном Впервые Руки твои, исступленный, гладил. Сегодня сидишь вот, Сердце в железе. День еще – Выгонишь, Может быть, изругав. В мутной передней долго не влезет Сломанная дрожью рука в рукав. Выбегу, Тело в улицу брошу я. Дикий, Обезумлюсь, Отчаяньем […]...
- Маяковський Володимир Лілічко! (Замість листа) (скорочено) Лиличка! Вместо письма Дым табачный воздух выел. Комната – Глава в крученыховском аде. Вспомни – За этим окном Впервые Руки твои, исступленный, гладил. Сегодня сидишь вот, Сердце в железе. День еще – Выгонишь, Может быть, изругав. В мутной передней долго не влезет Сломанная дрожью рука в рукав. Выбегу, Тело в улицу брошу я. Дикий, Обезумлюсь, […]...
- Володимир Маяковський “Я Вам розповім про час і про себе” Володимир Маяковський… Ще в раннім дитинстві він входить у нашу читацьку свідомість. Перші свої самостійні кроки ми робимо, звіряючись по вічному: “Що таке добре і що таке погано?”. Тоді це було для мене чимсь величезним, незрозумілим і нескладним. На наступне сприйняття поезії Маяковського вплинуло сформоване про нього подання як про поета – співака революції. І […]...
- Скорочено – ЛІЛІЧКО! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ 11 КЛАС ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ ЛІЛІЧКО! (Замість листа ) Дим тютюновий повітря виїв. Кімната – Розділ у крученихівському1 пеклі. Згадай – за цим вікном тобі я Вперше руки, нестямний, пестив. Сьогодні сидиш ось, серце в залізі. День і ще – посваришся, Щоб швидше тікав. У тьмяній передній довго не влізе Зламана дрожем рука у рукав. Вибіжу, […]...
- Володимир Маяковський Володимир Маяковський (1893-1930) Життя і творчість Творчість В. Маяковського досі залишається визначним художнім здобутком російської поезії початку XX ст. Як і Ахматова, Маяковський став сполучною ланкою між “срібною добою” російської поезії та радянською епохою її розвитку. Постать неоднозначна у світовій літературі. Свій творчий шлях поет починав із бунту проти старого світу. Володимир Володимирович Маяковський народився […]...
- Навеки любовью ранен – за поезією В. В. Маяковського ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ “Навеки любовью ранен” (за поезією В. В. Маяковського) Одна з вічних тем у літературі – тема кохання – проходить крізь всю творчість В. Маяковського. “Кохання – це серце усього. Якщо воно припинить роботу, все інше відмирає, робиться зайвим, непотрібним. Але якщо серце працює, воно не може не […]...
- ПОСЛУХАЙТЕ! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Послушайте! Ведь, если звезды зажигают – Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки Жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – І клянется – Не перенесет эту […]...
- А ВИ ЗМОГЛИ Б? – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ Я сразу смазал карту будня, Плеснувши краску из стакана; Я показал на блюде студия Косые скулы океана. На чешуе жестяной рыбы Прочел я зовы новых губ. А вы Ноктюрн сыграть Могли бы На флейте водосточных труб? 1913 Я вмить закреслив карту буднів, Хлюпнувши фарбами зі склянок. Відкрив я в холодці на блюді Вилицюватість океану. З […]...
- Володимир Маяковський – поет нового часу Реферат на тему: Володимир Маяковський (1893 – 1930) Постать неоднозначна у світовій літературі. Свій шлях поет починав із бунту проти старого світу. Володимир Володимирович Маяковський народився 19 липня 1893 р. у грузинському селищі Багдаді в родині лісника. Мати була родом з херсонських селян. Це й дало привід поетові згодом писати про своє походження: Я З […]...
- Я вам расскажу о времени и о себе – за творчістю В. В. Маяковського ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ “Я вам расскажу о времени и о себе” (за творчістю В. В. Маяковського) Я всю свою звонкую силу поэта Тебе отдаю, атакующий класс. В. Маяковський Володимир Маяковський… Ще в ранньому дитинстві він входить у нашу читацьку свідомість. Перші свої самостійні кроки ми робимо, звіряючись з вічним: “Что […]...
- Маяковський Володимир Послухайте! (скорочено) Послушайте! Послушайте! Ведь, если звезды зажигают Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – Клянется – Не перенесет эту беззвездную […]...
- Послухайте! (скорочено) – Маяковський Володимир Послушайте! Послушайте! Ведь, если звезды зажигают Значит – это кому-нибудь нужно? Значит – кто-то хочет, чтобы они были? Значит – кто-то называет эти Плевочки жемчужиной? И, надрываясь В метелях полуденной пыли, Врывается к Богу, Боится, что опоздал, Плачет, Целует ему жилистую руку, Просит – Чтоб обязательно была звезда! – Клянется – Не перенесет эту беззвездную […]...
- Скорочено – ПОСЛУХАЙТЕ! – ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ 11 КЛАС ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ ПОСЛУХАЙТЕ! Послухайте! Якщо зірки засвічують – Виходить – це комусь треба? Виходить – хтось хоче, щоб вони були? Виходить – хтось називає ці плювочки Перлинами неба? І, надриваючись, У заметілях полуденного пилу, Ввірвається до Бога, Спізниться боїться, Плаче гірко, Цілує йому жилясту руку, Просить – Щоб неодмінно була зірка! – Присягається […]...
- Скорочено “Володимир Маяковський” Маяковського Звертаючись до юрби, В. Маяковський намагається пояснити, чому він несе свою душу на блюді до обіду лет, що йдуть. Стікаючи непотрібної слезою з неголеної щоки площ, він почуває себе останнім поетом. Він готовий відкрити людям їхні нові душі – словами простими, як мукання. В. Маяковський бере участь у вуличному святі жебраків. Йому приносять їжу: залізного […]...
- Про що просить послухати Володимир Маяковський? Я можу зовсім впевнено сказати, що вірш В. Маяковського “Послухайте!” – це елемент душі поета. “Послухайте!” Таким вигуком кожний з нас дуже часто перериває своє мовлення, сподіваючись бути почутим і понятим. Ліричний герой вірша не просто вимовляє, а викрикує це слово, запекло намагаючись звернути увагу живучих на Землі людей на хвилюючу його проблему. Поет як […]...
- Володимир Володимирович Маяковський (1893-1930) Володимир Володимирович Маяковський – поет-новатор, драматург, публіцист, художник, творець оригінальної системи віршування, що помітно вплинула на розвиток модерністської поезії XX століття. Народився він у зубожілій дворянській родині неподалік від міста Кутаїсі. Навчання розпочав у місцевій гімназії, але через раптову смерть батька разом з матір’ю та двома сестрами переїхав до Москви, де й продовжив свою освіту […]...
- Я хочу быть понят своей страной ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ 11 клас ТВОРИ З ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВОЛОДИМИР МАЯКОВСЬКИЙ “Я хочу быть понят своей страной…” У великого російського поета XIX століття М. О. Некрасова є чудові слова: Кто живет без печали и гнева, Тот не любит отчизны своей. Поет Володимир Маяковський жив із “сумом і гнівом” і любив палко свою вітчизну. Мотиви суму, незадоволеності, самотності, невпорядкованості […]...
- Андрій Малишко – Хмарина в небі голубім АНДРІЙ МАЛИШКО Хмарина в небі голубім Пливе, як мрія, одиноко, І вітру раннього потоки Несуть її крилом своїм. Куди ти мчиш, куди летиш, Моїх поривів птице рання? Ще по ярах лежить світання, Як неба вистояна тиш. Шумлять тополі-сторожі, Але тобі нема межі, Де кличуть сонце урочисті Бори в зеленому намисті. Ми ще зустрінемось колись, А […]...
- Осмислення життя у поемі В. Маяковського “Хмара в штанах” В. Маяковський – один із кращих поетів початку XX століття, століття глибоких соціальних змін. Поема “Хмара в штанах” була закінчена до липня 1915 року. У ній поет виступає як “тринадцятий апостол” (перша назва поеми, заборонена цензурою), що персоніфікує прийдешню революцію. Революція для Володимира Маяковського – це руйнування старого світу в ім’я створення нового, загибель в […]...
- Облако в штанах (краткое содержание) – Маяковский В Поэт – красивый, двадцатидвухлетний – дразнит обывательскую, размягченную мысль окровавленным лоскутом своего сердца. В его душе нет старческой нежности, но он может вывернуть себя наизнанку – так, чтобы были одни сплошные губы. И будет он безукоризненно нежный, не мужчина, а – облако в штанах! Он вспоминает, как однажды в Одессе его любимая, Мария, обещала прийти […]...
- Я вам розповім про час і про себе. В. Маяковський Владимир Маяковський! Ще в раннім дитинстві він входить у нашу читацьку свідомість. Перші свої самостійні кроки ми робимо, звіряючись по вічному: “Що таке добре й що таке погано?” Тоді це було для мене чимсь величезним, незрозумілим і нескладним. На наступне сприйняття поезії Маяковського вплинуло сформоване про нього подання як про поета – співаку революції. І […]...
- В. В. Маяковський-Футурист. Проблеми кубофутуризма 1. Визначення термінів “футуризм”, “кубофутуризм”. 2. Мотиви футуризму в лірику В. В. Маяковського 3. Основні образи й художні засоби. 4. Проблеми кубофутуризма. Слова на волі! Гасло італійських футуристів Двадцяте століття принесло безліч нововведень Кардинально мінялися промисловість, техніка, соціальний пристрій держави. Змінилися культура й мистецтво, з’явилася безліч кардинальна нових плинів і напрямків. Зокрема, з’явилися такі напрямки, […]...
- Такий різний Маяковський Десь прочитав і запам’ятав: “Люди – це їхні здійснені бажання”. І якщо це так, то розповісти про Маяковського – це розповісти про його бажання. В автобіографії він сказав: “Я поет. Цим і цікавий. Про це і пишу”. Почнімо й ми з першого його бажання стати поетом. Сталося це під час перебувати в одиночній камері Бутирської […]...
- В. В. Маяковський і сучасність Я человек решительный, Я хочу сам поговорить С потомками. В. Маяковський Не все те, що в наше стрімке століття великих змін створено думкою художника, входить як щось значне в життя людства. Час, що вносить свої поправки і корективи в характери людей, змінює світогляд і сприйняття життя цілих поколінь, перегортає сторінки книг, перевіряючи суворо і вимогливо […]...
- Такий різний Маяковський І оглядатися на Маяковського нам, а може, і нашим онукам доведеться не назад, а вперед. Марина Цветаєва Двадцяте століття, століття суспільних протиріч, ламання старого, століття світових воєн і революцій. Це століття мало потребу у своєму поеті, що зміг би про нього розповісти як громадянин і поет. І тепер, коли XX століття вже увійшло в історію, […]...
- Мій Маяковський Ця тема особиста для кожного, хто обрав її. Кожен буде, звичайно, говорити про те, що дороге йому в особистості і віршах поета, тому що це все-таки “мій Маяковський”, хоча не виключені й інші повороти в темі… Для мене очевидним є те, що Маяковський – поет часу, революції і подій, свідком і учасником яких він був. […]...
- Я поет. Цим і цікавий. В. Маяковський Маяковський вражає. Маяковський відштовхує. Маяковський приваблює. Маяковський – лірик. Маяковський – нахаба. І це ще не все. Багато чого можна сказати про поета Володимира Мая-ковського. Але навіщо? Він сам про себе все сказав у статті “Про різних Маяковських”: “Я -. нахаба… Я – цинік… Я – рекламіст… Так от, панове, …сподіваюсь, після такого зізнання у […]...
- Який він різний, цей Маяковський! Я – поет. Цим і цікавий. В. Маяковський. “Я сам” Маяковський вражає. Маяковський відштовхує. Маяковський приваблює. Маяковський – лірик. Маяковський – нахаба. І це ще не все. Багато чого можна сказати про поета Володимира Маяковського. Але навіщо? Він сам про себе все сказав у статті “Про різних Маяковських”: “Я – нахаба… Я – цинік… Я […]...
- Винниченко Володимир Кирилович Момент І раз Шехерезада так почав своє оповідання: – Слухайте. Було це навесні. Ви ще пам’ятаєте, що то таке весна? Пам’ятаєте небо, синє, глибоке, далеке! Пам’ятаєте, як ляжеш в траву десь, закинеш руки за голову і глянеш у це небо, небо весни? Е!. Ну, словом, було це навесні. Круг мене кохалося поле, шепотіло, цілувалось. З ким? […]...
- Маяковський “Добрий стосунок до коней” Маяковський “Добрий стосунок до коней” Мені здається, що немає й не може бути людей, байдужих до поезії. Коли ми читаємо вірша, у яких поети діляться з нами своїми думками й почуттями, розповідають про радість і сум, захваті й уболівай, ми страждаємо, переживаємо, мріємо й радіємо разом з ними. Я думаю, що настільки сильне відповідне почуття […]...
- Маяковський і футуризм Володимир Володимирович Маяковський – одна із найяскравіших постатей не тільки російського футуризму, але і всієї російської поезії. Молодий, революційно налаштований Володимир Маяковський приєднався до футуристів у 1912 році. Футуризм виник як один з напрямків російської поезії межі століть. Називаючи себе єдиними поетами майбутнього (будетлянами), футуристи заявили про остаточний і повний розрив з усіма традиціями, різко […]...
- Маяковський лірик Після похорону В. Маяковського Марина Цвєтаєва напише: “Боюся, що, незважаючи на народні похорони, на всю пошану йому, Росія й дотепер не зрозуміла, хто їй був даний в особі Маяковського”. Маяковський залишився незрозумілим. Передчуття цього трагічного відчуження, нерозуміння найглибшого й чистого, що було в ньому, тривожило поета ще за кілька років до смерті: Я хочу бути […]...
- Мій Маяковський Мій Маяковський Маяковського часто за інерцією ототожнюють з Радянською владою, СРСР. Але, на мою думку, такий Маяковський – то вже людина, яка зазнала краху. Писати, коли тобі диктують, можна лише екзаменаційні роботи, але не творчі. І все ж Маяковський – один із найцікавіших поетів не тільки своєї епохи. Декларуючи відмову від культурної спадщини класиків, він […]...