Всеволод Нестайко (Народився 1930 року)

Українська література 6 клас

ПРИГОДИ І РОМАНТИКА

Всеволод Нестайко (Народився 1930 року)

Всеволод Нестайко народився на Житомирщині

Всеволод Нестайко – майстер пригодницького жанру. Його творами захоплюються не тільки в нашій країні, а й далеко за її межами, адже його “Тореадори з Васюківки” перекладено багатьма мовами світу. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури ця книга внесена до Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена як один з найвидатніших творів сучасної дитячої літератури. І

з уривками саме цієї надзвичайно цікавої книги ти сьогодні ознайомишся, хоча немає сумніву, що, прочитавши їх, виявиш бажання осягнути всю книгу.

Але перед цим варто ознайомитися зі спогадами Всеволода Нестайка про своє дитинство. Напевно, у деяких з них ти впізнаєш себе!

“Усе своє свідоме життя я прожив у Києві. Знаю його і в далекі довоєнні часи, і в страшну годину лихоліття – в роки фашистської окупації, і в щасливу мить звільнення, і в тяжкі роки відбудови, і в наш час…

Коли я був маленьким хлопчиком, страшенно хотів якнайшвидше вирости і стати великим, дорослим. Може, тому, що я був справді малий на

зріст, чи не найменший у класі. Малий, худий та ще й рудий. Як вогонь червоний.

Мене дражнили: “Море горить!”, “Пожежна команда”. А ще в класі мене називали Рудий африканський їжачок. Чому, спитаєте, їжачок? А тому, що руде волосся на моїй голові стирчало, як голки в їжачка. А прозвав мене так Філя Шпиндель.

Було це на уроці географії, коли ми проходили Африку.

А за однією зі мною партою сиділа кирпата красуня й відмінниця Маня Корчемська, портрети якої я повсякчас нищечком малював на промокатці1. Почувши, що Філя Шпиндель назвав мене Рудим африканським їжачком, вона так весело, так заливисто реготала, що я… Ах, не будемо згадувати!..

Не будемо згадувати!..

Коротше кажучи, я страшенно хотів якнайшвидше вирости. І така мене брала нетерплячка, така нетерплячка, що я вам розказати не можу! Я годинами стояв і мокнув під дощем, підставляючи зливі свою руду довірливу голову, бо мій сусіда і приятель Вітасик Дяченко запевняв, що від дощу швидше ростуть. Він нещодавно переїхав до Києва із села й уособлював для мене народну мудрість. А мама лише дивувалася, чого це я повсякчас шморгаю носом…”

1 Промокатка (розм.) – папір, що використовувався як промокальна серветка для чорнильної ручки.

Спогади В. Нестайка про дитинство напрочуд яскраві: розповідає він про давні події так, ніби вони сталися вчора. Ось послухай-но, як письменник згадує дитячі сни, у яких він літав. Мабуть, і тобі таке сниться!..

“Мені тоді часто снилося, що я літаю. Отак підскочу, смикнуся всім тілом угору і… лечу. Знову смикнуся – і ще вище. І так мені легко, так хороше! А поряд, як янгол, летить Маня Корчемська.

А Філя Шпиндель стоїть, мов пігмей2, на землі, роззявивши рота, дивиться на нас. Підскакує, смикається, а злетіти не може. Я показую йому носа і лечу собі, лечу, лечу…

Гарно!..

Про нічні польоти я розказував мамі (не згадуючи, звичайно, з ким літав). І мама сказала, що коли дітям сниться, ніби вони літають, то це означає, що вони ростуть.

Отже, люди ростуть уві сні. Отже, що більше спати, то швидше виростеш! І я почав лягати спати… о сьомій годині вечора. Скільки отого золотого, неповторного часу дитинства я ось так проспав!

У сні, нетерплячці я не зогледівся, як несподівано виріс. Витягнувся майже під два метри, і ото дивина – перестав бути рудим. І раптом збагнув, що даремно поспішав вирости, що дитинство – найпрекрасніша, найщасливіша пора людського життя. І так мені захотілося повернутися назад! Назад – у дитинство.

Та нема у часу дороги назад. Час іде тільки вперед…”

2 Пігмеї – малі люди на зріст; карлики.

На Всеволода Нестайка неабиякий вплив справили твори Даніеля Дефо, Марка Твена, Жуля Верна.




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Всеволод Нестайко (Народився 1930 року)