Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту українського народу (2 варіант)
Втілення в образі Марусі Чурай моральної краси і таланту українського народу (ІІ варіант)
Ця дівчина не просто так, Маруся
Це – голос наш!
Це – пісня!
Це – душа!
/ Маруся Чурай /
Маруся Чурай, автор багатьох пісень, що стали народними – дівчина з легенди. Навіть на запитання: чи справді вона існувала, немає однозначної відповіді. Деякі джерела підтверджують, що вона дійсно була: серед документів XV-XVІ століть знайдено її смертний вирок. Дехто ж її існування заперечує.
Так чи інакше, але про Марусю складали легенди,
Її коротке життя було красивим і трагічним. Вона була народжена для кохання, але воно й спричинилося до трагедії. у поетів завжди дуже чутливе серце – зрада коханого виявилась надто тяжким випробуванням для дівчини, вона отруїла Гриця, за що їй було винесено смертний вирок. Лише в останню хвилину надійшла звістка про помилування…
До образу Марусі Чурай зверталися у своїх творах Боровиковський,
Більше трьох століть образ Марусі продовжує хвилювати усіх, кому дороге наше минуле, “наша пісня, наша дума”, хто відчуває поетичну душу українського народу.
До цього образу звертається і талановита поетеса Ліна Костенко.
Її поема починається з картини суду – з вершини страждань дівчини. Але не випадково не осуд, а співчуття викликає Маруся у більшості людей:
Злочинниця – а так би й зняв би шапку,
На смерть іде – а так би й поклонивсь.
Який же характер треба мати, щоб викликати у людей такі почуття?
Чураївна успадкувала від батька-козака благородну душу, від матері – прекрасний голос, та від усього українського народу – справжній талант, що зробив її співучою душею України. Її пісні співали закохані, з її піснями також йшли у бій. Дехто навіть був не в змозі повірити, звідки таке бралося:
Які там “Засвіт встали козаченьки”?
А цілий полк співає. Дивина
Це щось для дівки, сину, височенько.
Не вірю, щоб складала це вона. –
Каже Бобренчиха, мати Гриця.
Взагалі протиставлення образів Марусі та Гриця, її кохання і причини особистої трагедії, спостерігається протягом майже усієї поеми.
В хаті Марусі панувала любов і взаємна повага, у Бобренків не вщухала лайка.
Маруся – вірна дочка свого батька, що загинув як герой, вона – вірна дочка свого співучого і героїчного народу:
… Усе, як є – дорога, явори,
Усе моє, все зветься – Україна.
Така краса висока і нетлінна,
Що хоч спинись і з Богом говори.
Саме в цьому криється таємниця її надзвичайної духовної сили, і саме тому її пісні надихають інших.
А Гриць – “він же Бобренко, він же не Чурай”, він “від того кидавсь берега до того: любив достаток і любив пісні”. Але, мабуть, пісні не змогли оживити його душу. Тому і виявився він здатним зрадити високу Марусину любов, кохання “що сягало хмар”, обравши некраси ву, але заможню Галю, яку необов’язково було навіть любити. “Нерівня душ – це гірше, ніж майна”.
Так, обмежений Гриць був нерівнею співучій душі, він був не здатний її зрозуміти. Але це розуміли інші люди, що чули в піснях Марусі голос рідного краю і самі були спроможні мати високі почуття.
Навіть Богдан Хмельницький віддає наказ про її помилування не лише з огляду на заслуги її батька:
Що помагає не вгасити духа,
Як не співцями створені пісні?
Про наші битви – на папері голо,
Лише в піснях вогонь отой пашить.
Таку співачку покарать на горло, –
То це ж не що, а пісню задушить.
Чи може бути більшим визнання? Пісні Марусі Чурай стали своє-рідним духовним літописом України, цінністю, яку неможливо знищити, не знищивши значну частину душі усього народу. Хіба у справжніх людей, патріотів своєї Вітчизни, рука підніметься на таке?
Так ніжна дівчина, що жила високим коханням, стала легендою свого краю, його піснею, часточкою його історії.
І хоч багато різного було, і різні люди жили в Україні, справжнє обличчя нашої вітчизни творили такі Чураї, а не бобренки.
Великий той народ, який має таку історію, таких предків і таку пісню.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)