Характеристика циклу оповідань Горького “По Русі&;amp;;amp
Збірник “По Русі” створювався з 1912 по 1917 рік. У цих оповіданнях про Росію Горький як би вертається до мотивів ранньої Творчості, до своїх вражень від мандрівок по Росії, але дає їх у новому естетическом переломленні. Цикл оповідань “По Русі” з’явився своєрідним “включенням” Горького в ті суперечки, які в 10-е роки активно велися в письменницькому середовищі на тему, що таке росіянин національний характер, яке його зміст
Горький виділяє в ньому типові риси: активність, вольовий, діяльний, творчий початок, здатне перетворити
Він уважав, що російської людини зі стану інертності й пасивності можуть вивести лише ідеї соціалізму, соціалістичне сприйняття життя. Думки про Росію й про російський народ автор виражає вустами героїв оповідань і “минаючого”, від імені якого ведеться оповідання
Перед нами скромні трудівники, прості люди, чия діяльність прикрашає життя на землі. Цикл “По Русі” відкриває оповідання “Народження людини”, що надає оптимістичне звучання всьому збірнику.
Підняти людину-трудівника до життя, який він гідний, – от одна з основних думок оповідання “Нилушка” і всього збірника. Контраст між дійсністю, що калічить людини, і мрією про життя дуже сильно виражений в оповіданні “Цвинтар”. Отут піднімається важлива проблема про діяння “маленького” людини й цінностей, їм створюваних.
Огидна фігура міщанина Іраклія Вирубова, величезного, що разжирели, з жадібним ротом і брехливими очами, вимальовується як втілення тупості й безглуздості міщанського існування. Ідея діянь народу тут протипоставлена міщанському паразитизму, втіленому у фігурі Вирубова. В оповіданні “Жінка” ми бачимо групу людей, що кочують, що прийшли із Середньої смуги на Кавказ і оказавшихся в одній з кубанських станиць. Кожний з героїв шукає в житті щастя. Доля їх випадково звела на кубанській землі й так само раптово незабаром розведе по різних дорогах.
Сьогоднішнє й завтрашнє, нинішнє положення народу і його життя в майбутньому – на цьому контрасті побудований цикл “По Русі”. От які люди, а от якими вони могли б стати – такі оповідання “Вечір у Ша-Мова”, “Вечір у Панашникова”, “Вечір у Сукомя-Тину”. Ці оповідання – буття провінційної інтелігенції, купецтва й міських “низів” – слобожан.
Мабуть, у жодному з оповідань Горького не сильні так контрасти прекрасного й виродливого, як в оповіданні ” Страсті-Мордасти”. Горький не побоявся поставити поруч сам потворне й саме прекрасне й показати, що душа здатна жити під густими шарами бруду. В I частини описується дике й непристойне, а в II частини – прекрасне й людське
У збірнику “По Русі” Горький знаходить усюди творців прекрасн і доброго, збирає по крупинці справді людські почуття. Щастя людини, що заблудились на просторах Росії, і розчарування, що наступило, а частіше трагічний поворот, що происшли в долі героя, – сюжет багатьох оповідань збірника “По Русі”. естетическая основа всіх цих оповідань – виродливе сьогодення й мрія про прекрасний. Ця книга зачаровує своїм оптимізмом, хоча в ній так багато розказано про трагічному, сумному, болісному. Разом з тим у книзі Горького є збірний образ російської людини, що скоряє своєю високою духовною красою
(1 votes, average: 5.00 out of 5)