Характеристика Лейли й Меджнуна в поемі “Лейла і Меджнун”

Ця поема є вершиною лірики найславетнішого азербайджанського поета середніх віків – Нізамі Гянджеві. Це гімн чистому і величному коханню, яке є запорукою щасливого життя на землі.

Твір було замовлено поету ширван-шахом Ахсатаном як віршовану обробку старої арабської легенди про кохання юнака Кейса до дівчини Лейли, що стало трагічним для них обох. Нізамі творчо підійшов до написання поеми, змінивши деякі деталі, не повторюючи попередників.

Кохання стає для Меджнуна всім – навіть самим життям. І це, незрозуміле для інших велике

почуття, робить його в очах інших божевільним. Батько Меджнуна – дуже заможна людина, і здавалося б, нерівність у походженні та багатстві не с перешкодою на шляху закоханих. Та суворі закони життя кочовиків-арабів, поняття про честь, стриманість і своєрідний кодекс поведінки йдуть врозріз із поведінкою Меджнуна-поета.

Тому батько Лейли й відмовляє сватам Меджнуна.

Прощати похибок араб не звик

Тому, хто сам себе на глум прирік.

Вражає своїми почуттями і лист Лейли до Меджнуна, насичений порівняннями та образами, притаманними східній поезії. І з нього ми дізнаємося про силу, глибину почуттів Лейли, її

людяність. Такими самими почуттями пронизано і лист-відповідь Меджнуна:

Любов без відгук, любов смутна

Не варта і найменшого зерна.

Хай буде так. В крові душа моя,

А ти живеш – і тим щасливий.

Спопеляючий вогонь пристрасті, напруга і страждання, які довелося пережити, передчасно зводять Лейлу в могилу, а Меджнун божеволіє. Так доля і життєві обставини розпоряджаються великим почуттям. Але рядки поеми:

Не владні над коханням смерть і час, і відстані немає поміж нас свідчать про всеперемагаючу силу кохання, над яким не владна навіть смерть.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Характеристика Лейли й Меджнуна в поемі “Лейла і Меджнун”