Характеристика образів роману “Земля” О. Кобилянської

Для українського селянина клаптик власної землі – це найсвятіша річ в житті. За довгі роки кріпосного права земля стала ідолом, предметом поклоніння. І кожен селянин ладен був покласти власне життя заради метру своєї землі. На цьому грунті нерідко виникали чвари, суперечки, а іноді і тяжкі злочини між рідними людьми та сусідами. Яскравим літературним прикладом, що висвітлює цю проблему, є роман Ольги Кобилянської “Земля”.

Система образів твору цілісно показує читачу проблему влади землі над людиною. Десятки років висналивої праці,

злиднів та голоду зробили сам факт володіння своєю землею – недосяжною мрією для мільонів українських селян. А ті, які все ж таки отримали власний клаптик землі, зробили з нього святиню, об’єкт для поклоніння.

Українськи селяни, будучи хліборобами від природи, ніколи не забували, як тяжко земля їм дісталась, і тому стала сенсом їхнього життя. З нею пов’язували щастя, незалежність та благополуччя усієї родини. Але, не завжди поклоніння землі є корисним, іноді воно має дуже страшні наслідки. Ось так і трапилось у сім’ї Федоруків. Івоніка та Марійка все життя важко працювали, постійно відмовляючи собі у

всьому, аби придбпти землю.

Вони були прикладом справжніх селян, що люблять працювати на землі, не мислять життя без неї. “Івоніка любив її [землю]. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви”. Такого ж відношення вони вимагами від своїх синів – Михайла та Сави.

Михайло був таким же, як і батько, дуже шанував та любив землю: “Такий був Михайло! Просто пішов до бурдея, не ївши, щоб товару подивитися, за всім доглянути; аби на завтра пристарати до орання, аби братися до землі”. Сааме йому мала дістатись найкраща земельна ділянка Федорчуків. Анна, кохана Михайла, також була працьовитою дівчиною. Праця для неї – це святий обов’язок.

Вона прагнула досягти стокійного та тихого життя зі своїм коханим. Але Михайла забирають в рекрути, і вагітна дівчина залишається сама на шляху боротьби з життєвими обставинами. Протилежністю Михайла був його молодший брат Сава: “…він – то вже інша галузь. Росте й горнеться кудись… та не до доброго й не до нас. Він роботи боїться, йому танець у голові.

Зо стрільбою ходив би день і ніч по полі й по лісі, а про хату думає лише тоді, коли мамалига на кружок вивернеться”. Хлопець був дуже лінивим, безсоромним, прагнув звільнитись від батьківських настанов, від землі. І врешті-решт попав під вплив двоюрідної сестри Рахіри, ставши її знаряддям для збагачення. Дівчина була дуже хитрою та підступною. Її цікавив лише статок. Закохавши в себе Саву, Рахіра підштовхує його до вбивства Михайла, аби заволодіти його землею. Сава, розуміючи різне сталення мати до нього та Михайла, засліплений образою та коханням до Рахіри, безжально вбиває брата.

Івоніка до кінця життя тяжко працює, аби відмолити гріх Сави. Але, нажаль, він так і не зрозумів, що земля, якщо дозволяєш їй отримати над собою абсолютну владу, приносить набагато більше болю та страждань, ніж врожаю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Характеристика образів роману “Земля” О. Кобилянської