“Характеристика Седріка” за романом В. Скотта “Айвенго”
Одним із головних персонажів роману Вальтера Скотта “Айвенго” є Седрік Сакс. Седрік Ротервудський – батько головного героя твору Айвенго. Він був затятим противником норманської влади, яка прагнула відновити у правах саксів.
Седрік з дитинства виховував леді Равену, останню представницю стародавнього королівського роду і, як добрий батько, мріяв віддати її заміж за знатного дворянина Ательстана Конінгсбургського. Цим одруженням він намагався відновити великий рід, представники якого мали законне право претендувати на англійський
На протязі усього сюжету роману Седріка та близьких йому людей постійно хотіли принизити (втім, безуспішно) нормани на чолі з принцом Джоном. Вони навіть захоплюють Седріка в полон, та з нього той вибирається за допомогою свого слуги, блазня Вамби.
З часом Седрік все ж таки визнав владу короля Ричарда Левове Серце. Та й відраза до представників королівської династії норманської крові теж поступово слабшала. З одного боку Седрік добре розумів,
Таке його переконання і сприяло визнанню законності влади правлячого короля. З другого боку, сам король Ричард Левове Серце проявив до Седріка особисту увагу. Він насолоджувався різким гумором свого нового прихильника і, за свідченням автора роману, зумів повністю зачарувати благородного Сакса.
Не минуло й тижня з моменту приїзду Седріка до двору, як він піддався уговорам Ричарда і дав згоду на шлюб свого, колись забутого, сина Уілфреда Айвенго і вихованки леді Ровени.
Досить цікаві слова про Седріка сказав пріор Еймер: “Пам’ятайте, що я вам казав: цей багатий франклін гордий, запальний, ревнивий і дратівливий, він налаштований проти нашого дворянства навіть у сварці зі своїми сусідами Реджинальдом Фрон де Бефом і Філіпом Мальвуазеном, які жартувати не люблять. Він так міцно тримається за права свого роду і так пишається тим, що його рід йде по прямій лінії від Херварда, одного зі знаменитих поборників семіцарствія, що його не називають інакше, як Седрік Сакс. Він похваляється своєю кровною спорідненістю з тим самим народом, від якого багато хто з його одноплемінників охоче відрікаються, щоб уникнути лих, що випадають на долю переможеного…”.
Не менш цікавий і опис зовнішності Седріка Сакса, який надає нам автор роману: “…По обличчю Седріка було видно, що він людина прямодушна, нетерпляча і запальна. Середнього зросту, широкоплечий, з довгими руками, він відрізнявся міцною статурою людини, звиклої переносити суворі позбавлення на війні або втому на полюванні. Голова його була правильної форми, зуби білі, широке обличчя з великими блакитними очима дихало сміливістю і прямотою і виражало таку благодушність, яка легко змінюється спалахами раптового гніву. У його очах блищали гордість і постійна настороженість, тому що ця людина все життя захищала свої права, посягання на які невпинно повторювалися, а швидкий, палкий і рішучий характер завжди тримав його в тривозі за своє виключне положення.
Довге русяве волосся Седріка, розділене рівним проділом, що йшов від тім’я до лоба, падало на плечі; сивина ледь пробивалася в ньому, хоча йому йшов шістдесятий рік…”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)