Хоріямб

Related posts:

1. Дохмій Дохмій (грецьк. dochmios – кривий) – стопа в античному віршуванні, що складається з восьми мор, поєднуючи в собі ямб та амфімакр ( &;#8746; – – &;#8746;-). Можливість заміни довгого складу двома короткими (і навпаки) витворювала до 32 варіантів Д., котрий здебільшого використовувався в ліричних та патетичних фрагментах античних трагедій. В українській поезії ця стопа майже […]...
2. Каталектика Каталектика (грецьк. kataliktik – усічення, скорочення, від katalego – припиняю, закінчую) – розділ метрики, де висвітлюються ритмічні закінчення віршового рядка – клаузули, які розмежовують його з наступним. Сучасні віршознавці визначають своєрідність клаузул за місцем наголосу (окситонна, парокситонна, дактилічна, гіпердактилічна), враховуючи останній наголошений склад та ненаголошені, розташовані за дайм. К., характеризуючись зменшенням останньої стопи у віршовому […]...
3. Адонічний вірш Адонічний вірш (лат. versus adonius ) – античний віршовий розмір, дактилічний усічений диметр, де поєднуються дактиль і хорей. Вживався як фінальний рядок, рефрен у сапфічній строфі: -&;#8746; &;#8746;/- &;#8746;. Названий на честь фінікійського божества Адоніса. В українській поезії не вживається, але відомий з грецької, зокрема, за перекладом І. Франка з Юліана Єгиптянина: Вмер-бо Архілох! Тож […]...
4. Античне віршування Античне віршування (лат. antiquum – стародавній) – різновид квантитативного віршування, що склався в еллінську та римську добу. Характеризується чергуванням довгих та коротких складів, бо в античних мовах різнилися довгі та короткі звуки. Стопа нагадувала музичний такт, зумовлюючи не. читання, а наспівування віршованого тексту. Найпростішим елементом ритмотворення вважалася мора як одиниця довготи: короткий склад дорівнював одній […]...
5. Алкеєва строфа Алкеєва строфа – одна з античних строф, власне чотирирядкова строфа, що складається з різнометричних (логаедичних) стоп; серед них розрізняється “алкеїв одинадцятискладник”, що містить ямбічні рядки з анапестом у четвертій стопі, “алкеїв дев’ятискладник” ямбічного вигляду та “алкеїв десятискладник”, в якому наявні два дактилі та два хореї (-&;#8746;&;#8746;-&;#8746;&;#8746;-&;#8746; – -). А. с. запроваджена еллінським поетом Алкеєм (VII-VI […]...
6. Гекзаметр або Гексаметр Гекзаметр, або Гексаметр (грецьк. hexdmetros – шестимірник) – метричний (квантитатичний) вірш шестистопного дактиля (- &;#8746; &;#8746; ), де в кожній стопі, окрім п’ятої, два коротких склади зможуть замінюватись одним довгим, витворюючи спондей. Остання стопа завжди двоскладова – хорей. Як правило, Г. має одну цезуру (після третього складу третьої стопи, а давньогрецький Г. – і після […]...
7. Секстина Секстина (італ. sextina, від лат. sex – шість) – строфа із шести рядків подовженого (п’ятистопного чи шестистопного) ямба, що складається із чотиривірша (катрена) з перехресним римуванням та двовірша (диптиха) із суміжним римуванням за схемою: абабвв; досить поширена в українській поезії: Щодень гостріші лінії руки, а Темніше – восковіюче обличчя. б І голос твій уже такий […]...
8. Пірихій Пірихій (грецьк. pyrrichios, від pyrriche – військовий танок) – в античній версифікації – стопа з двох коротких складів І^-^І. У силабо-тонічній системі П. умовно називається заміна стопи ямба чи хорея стопою з двох ненаголошених складів, рядок з П. вважається пірихованим. В українському ямбі чи хореї ритмічний акцент завжди припадає на останню стопу (константа), на відміну […]...
9. Паузник або Павзник Паузник або Павзник – термін (вживаний паралельно з терміном “дольник” від “доля” – частка), який означає метроряд, розбудований на дво – і трискладових стопах силабо-тоніки. В них часом бракує одного або двох складів. У живому звучанні їх відсутність компенсується або павзою, або розтягненою вимовою сусідніх складів, або посиленням їх наголошеності, найчастіше – всіма названими засобами: […]...
10. Віланела або Віланель Віланела, або Віланель (фр. villanelle, від лат. villanus – селянський) – у добу середньовіччя – пісня пастухів, у добу Відродження – пісня про кохання, стилізована під сільську пісню. Строфічна будова В. досить складна: має 6 тривіршів однакової структури, схожих на терцини, і останній 19-й рядок. Всі рядки охоплені двома римами, з яких одна зв’язує 13 […]...
11. Ой хвалилася біла береза – колядки і щедрівки Ой хвалилася біла береза Своїми вітками перед дубками. Ой обізвався зелений дубок: – Ой не хвалися, біла березо, Своїми вітками перед дубками. Не сама ж ти вітку кохала. Кохали вітку буйнії вітри, Білили кору дрібнії дощі. – Ой хвалилася гречная панна Своїми косами перед молодцями. Ой обізвався гречний молодець: – Ой не хвалися, гречная панно, […]...
12. Гнома Гнома (грецьк. gnomos – думка, судження, висновок) – в античній трагедії – вислів, яким закінчується монолог. Тоді ж існувала гномічна поезія (Гесіод, Солон, Архілох), що пізніше поширилася в індійській, перській та арабській ліриці. Нині Г. означає дуже стислий вірш, який містить певну, здебільшого афористичну, думку: Живу, терплю й умру, як всі звірята (Б.-І. Антонич). Г. […]...
13. Микола Вороний – Блакитна Панна (Характеристика твору) Характеристика твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” Поезія “Блакитна панна” – взірець пейзажної лірики. Поет М. Вороний оспівав весну як блакитну панну. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику (“Осанна!”), метафори (“в душі моїй, в сяйві мрій в’ються хмелем […]...
14. Хоку, або Хамку Хоку, або Хамку – традиційний жанр японської пейзажної лірики, що виник у XVI ст., зумовлений розвитком міської культури. Це трирядковий неримований вірш, постав на основі першої півстрофи танка. Існувало кілька шкіл X.: “Кофу” – “давня школа”, пов’язана з іменем Мацунаги Тейтоку, школа Нісіями Соїна, школа “Сьофу” – “достеменна школа”, де найпомітнішою постаттю був Мацуо Басьо, […]...
15. Терцина Терцина (італ. terzina, від terza гіта – третя рима) – строфа з трьох рядків п’ятистопного ямба, в якій середній рядок римується з крайніми – першим і третім – у наступній строфі (аба бвб вгв гдг і т. д.), завершуючись окремим рядком, римованим з другим рядком попередньої строфи. Вперше застосована у “Божественній комедії” дайте Аліг’єрі, широко […]...
16. Брахіколон Брахіколон (грецьк. brachys – короткий та kolon – віршований елемент, рядок) – вірш або частина вірша, кожен рядок якого побудований з одного складу. Б. вживається переважно як фрагмент поетичного твору (“Ніч” М. Семенка), цілих строф, а то й творів. Так Б.-І. Антонич лишив у своїй поетичній спадщині сонет “Зов”, написаний у вигляді цієї рідкісної та […]...
17. Твір на тему: Річна чайка (твір-опис за картиною) Переді мною фотографія пташки. Люди назвали її річна чайка. Вона майже вся біла, але крила й спина чорного кольору. Вона невеличка. Дзьоб у неї червоний. Очі малесенькі та добрі. Шия довгаста і теж біла. Навколо очей в неї червона стрічка. Лапи теж невеликі. Вона схожа на королеву. Сидить чайка в очереті. Біля неї пташенята. Вони […]...
18. Фольклорне віршування Фольклорне віршування – сукупність норм і принципів організації фольклорного віршового твору. Від часів синкретичних ритуальних дійств та ігор до нас дійшли тексти, що надаються до аналізу у вимірах усіх основних версифікаційних систем, навіть міжсистемних – як усередині поезії, так і між нею та прозою. Причому іноді це може бути один і той же текст: А […]...
19. БЛАКИТНА ПАННА – МИКОЛА ВОРОНИЙ 10 клас ЛІТЕРАТУРА НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX ст. МИКОЛА ВОРОНИЙ БЛАКИТНА ПАННА Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Ось вона вже крізь блакить Майорить, Довгождана, нездоланна… Ось вона – Блакитна Панна!.. Гори, гай, луги, поля, – Вся земля Їй […]...
20. Паліндром, або Перевертень Паліндром, або Перевертень (грецьк. palindromeo – той, що повертається) – віртуозна віршова форма, в якій певне слово (тут, потоп і т. п.) або віршовий рядок можна читати зліва направо і навпаки при збереженні змісту. П. відомі світовій літературі здавен, особливо поширені в Китаї. В Україні до П., що визначав інтелектуальні можливості версифікаційної практики та непересічний […]...
21. Які строфічні форми використовував М. Рильський? Примітна ознака творчості М. Рильського – багатство строфічних форм. Найчастіше поет використовував чотиривірші (катрени) з перехресним римуванням, як, наприклад, у вірші “Спинилось літо на порозі…”: Чи весняні здійсняться мрії? Чи літо не обманить їх? Чи по степу їх не розвіє, Мов пух на вербах золотих? У наведеному прикладі римуються слова першого і третього (мрії – […]...
22. Скорочено – ПІСНЯ ПРО РУШНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО Рідна мати моя, ти ночей не доспала, І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, […]...
23. Чи бувають строфічні форми твердими? Що це означає? Деякі строфи мають усталену, традиційну будову, тому їх називають твердими, тобто непорушними. Це, зокрема, терцина, тріолет, секстина, октава, сонет, рондель. Вони виникли у поезії романських народів за часів перехідної доби від Середньовіччя до Ренесансу. Так, тріолет, відомий з XIII ст., складається з восьми рядків, певні з яких повторюються, інколи з незначними змінами. Ця < трофічна […]...
24. ПІСНЯ ПРО РУШНИК – АНДРІЙ МАЛИШКО – ЛІТЕРАТУРА XX ст 11 клас ЛІТЕРАТУРА XX ст. АНДРІЙ МАЛИШКО ПІСНЯ ПРО РУШНИК Рідна мати моя, ти ночей не доспала, Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю […]...
25. Кінцівка Кінцівка – заключна частина художнього твору або його фрагменту, в якій підсумовується логіка розвитку сюжетних колізій. У байці таку функцію виконує мораль, у прозі – епілог, ліриці – останні строфи чи рядки переважно афористичного наповнення (рядок “Вміє розставатись той, хто вмів любить” з вірша М. Рильського “Яблука доспіли, яблука червоні”). Подеколи К. позначається на архітектоніці […]...
26. Гіперметрія Гіперметрія (грецьк. hyper – понад та metron – міра) – перевищення кількості складів у стопі метричного вірша, наявність у ній зайвих складів: І виходжа на росяний майдан Весільне коло молодих древлян, – Слов’янських зельних піль веснянки Незабутні (М. Бажан). Подеколи в ситуації Г. віршовий розмір може переходити з однієї стопи в іншу, як, приміром, у […]...
27. Анациклічний вірш Анациклічний вірш (грецьк. ana – над, проти і kyklos – колесо, круг, цикл) – зворотний вірш, побудований так, що його текст можна читати від початку до кінця і навпаки за словами (а не за літерами, як у паліндромі), не порушуючи віршового ритму. Він здобув особливу популярність у добу бароко, зокрема у творчості Івана Величковського: Високо […]...
28. Перенесення, або Енжамбеман Перенесення, або Енжамбеман (фр. enjambement) – віршовий прийом, який полягає у перенесенні фрази або частини слова з попереднього рядка у наступний, зумовлений неспівпаданням ритмічної паузи із смисловою, хоч рядок при цьому втрачає свою інтонаційну викінченість. Розрізняють три різновиди П. Найпоширеніший – rejet – фраза, що заповнює попередній рядок, а завершується на початку наступного. Досить часто […]...
29. Микола Вороний Блакитна панна Блакитна панна Своєрідна побудова вірша передбачає використання тавтології як основного художнього засобу. Має крилами Весна Запашна, Лине вся в прозорих шатах, У серпанках і блаватах… Сяє усміхом примар Попелястих, пелехатих. З-поза хмар, Попелястих, пелехатих. Поезія вирізняється специфічним способом римування: римуються перший, другий, п’ятий, сьомий рядки і третій, четвертий, шостий, восьмий. Ось вона вже крізь блакить […]...
30. Епаналепсис Епаналепсис (грецьк. epanalepsis – повторення) – інтонаційно-звукова та лексико-композиційна фігура поетичної мови, що утворюється повторенням у наступному віршовому рядку, переважно на його початку, слів, фраз або їх частин, якими закінчувався попередній рядок. Різновид градації. У такий спосіб наступний рядок вірша ніби підхоплює зміст і звучання попереднього, інтонаційно стикується з ним, що й формує відповідно ритмо-мелодійну […]...
31. Юда – коментатор проповідей Ісуса Юда – коментатор проповідей Ісуса, він зводить нанівець всю ідеалістичну суть цих проповідей. Ісусовим проповідям про небесне царство він протиставляє своє прагнення земного царства. До того ж, Юда Черкасенка не домагається, на відміну від Юди в Лесі Українки, якогось почесного місця. У С. Черкасенка Юда – “ідейний”, переконаний борець, майже революціонер за визволення Ізраїлю й […]...
32. Касида Касида (араб. – цілеспрямована) – урочистий жанр арабської, тюркомовної та перської класичної поезії. К. подібна до оди, хоч подеколи траплялися її сатиричні та дидактичні видозміни. Здебільшого то були твори придворних поетів на честь ханів, окремих полководців тощо. Трафаретна форма К., зумовлена таким призначенням, позбавляла їх оригінальності. Це передовсім моноримічний вірш, у якому, як і в […]...
33. Рондо Рондо (фр. rondeau – круглий) – назва строфічної організації вірша з відповідною жорсткістю форм, яка склалася у середньовічній французькій поезії, звідки поширилася на європейські літератури. Основним вважається канонічне Р. з тринадцяти рядків на дві рими, де перший двічі повторюється на восьмому та тринадцятому, зразки якого спостерігалися у творчості К. Маро (XVI ст.). Відомі також Р. […]...
34. Критика “Блакитна Панна” Вороний Витончену форму та яскраві тропи має вірш Миколи Вороного ” Блакитна Панна ” ( 1912 р. ), який відкриває цикл поезій “Гротески” . Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна Панна – це образ Весни у “серпанках та блаватах”, якій уся земля виспівує: “Осанна!” Цей образ тривожить душу ліричного […]...
35. Пісня про рушник (скорочено) – Малишко Андрій Рідна мати моя, ти ночей недоспала. Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й […]...
36. Пісня про рушник – АНДРІЙ МАЛИШКО – МИ – УКРАЇНЦІ Скорочено Рідна мати моя, ти ночей недоспала. Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й […]...
37. Скорочено “Пісня про рушник” Малишка Рідна мати моя, ти ночей недоспала. Ти водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала. І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя, на долю дала. Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й […]...
38. Окситонна рима Окситонна рима, (грецьк. oxytonos – слово з наголосом на останньому складі) – співзвуччя слів у вірші, в яких наголос падає на останній склад. Термін увів І. Качуровський, посилаючись на органічну властивість української мови замість вживаної у віршознавстві “чоловічої рими” (оскільки нерідко слова жіночого роду – вода, біда, орда і т. п. або середнього – чоло, […]...
39. Микола Вороний – Блакитна Панна (АНАЛІЗ) Аналіз твору Миколи Вороного “Блакитна Панна” 1912 р. Літературний рід : лірика. Жанр : ліричний вірш. Вид лірики : пейзажна. Провідні мотиви : возвеличення краси природи і єдність її з мистецтвом. Віршовий розмір : хорей. Про вірш : вірш має витончену форму, яскраві тропи. Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи і єдність її з […]...
40. Лісова панна – українська міфологія Один молодий лісоруб рубав якось у сихівському лісі соснину, а коли вже він добре ухекався, то примостився на траві відпочити. Раптом бачить – клубок якийсь викотився з-за кущів і просто йому до ніг прикотився. Що за диво, здивувався він. Звідки в лісі клубок? Підвівся та почав роззиратися на всі боки. Аж бачить на сосні серед […]...