“Християнські мотиви у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара”
Людина в романах Достоєвського відчуває свою єдність з цілим світом, відчуває свою відповідальність перед світом. Звідси глобальність гостро поставлених письменником проблем, їх загальнолюдський характер. Звідси і звернення письменника до вічних, біблійних, тем та ідей. У своєму житті Ф. М. Достоєвський часто звертався до Євангелія. Він знаходив в ньому відповіді на життєво важливі, хвилюючі питання, запозичив з євангельських притч окремі образи, символи, мотиви, творчо переробляючи їх у своїх творах.
Біблійні мотиви виразно простежуються
Так, образ головного героя Раскольникова воскрешає мотив Каїна, першого вбивці на землі. Коли Каїн скоїв вбивство, він став вічним волоцюгою і вигнанцем у рідній землі. Те ж саме відбувається і з Раскольниковим у Достоєвського: скоївши вбивство, герой відчуває відчуження від навколишнього світу.
Раскольникову немає про що говорити з людьми, “вже більше ні про що, ніколи і ні з ким, не можна йому тепер говорити”, він “ніби ножицями відрізав себе від усіх ” , рідні наче бояться його. Зізнавшись у злочині, він потрапляє на каторгу, але і там на нього дивляться
Інший біблійний мотив у романі – це мотив Єгипту. У мріях Раскольникову представляється Єгипет, золотий пісок, караван, верблюди. Зустрівши міщанина, який назвав його вбивцею, герой знову згадує про Єгипет. “Стотисячну рисочку переглянеш, – от і доказ в піраміду єгипетську!”, – злякано думає Родіон.
Розмірковуючи про два типи людей, він зауважує, що Наполеон забуває армію в Єгипті, Єгипет для цього полководця стає початком його кар’єри. Про Єгипті в романі згадує і Свидригайлов, помітивши, що у Авдотї Романівни натура великомучениці, готової жити в Єгипетській пустелі.
Мотив цей має в романі кілька значень. Насамперед, Єгипет нагадує нам про його правителя, фараона, який був скинутий Господом за гординю і твердосердя. Усвідомлюючи силу свою, фараон і єгиптяни сильно гнобили народ ізраїльський, що прийшов до Єгипту, не бажаючи рахуватися з їх вірою.
Десять страт єгипетських, послані Богом на країну, не змогли зупинити жорстокість і гординю фараона. І тоді Господь поламав “гордість Єгипту” мечем царя вавилонського, винищивши єгипетських фараонів, і народ, і худобу; перетворивши землю Єгипетську на мляву пустелю.
Біблійний переказ тут нагадує про Суд Божий, про покарання за свавілля і жорстокість. Єгипет, що з’явився у сні Раскольникову, стає пересторогою для героя. Письменник неначе весь час нагадує герою, чим закінчується сила володарів, сильних світу цього. Застереженням стає і згадка Свидригайлова про Єгипетську пустелю, де довгі роки перебувала великомучениця Марія Єгипетська, колишня велика грішниця. Тут виникає тема каяття і смиренності, але одночасно – і жалю про минуле.
Разом з тим Єгипет нагадує нам і про інші події – він стає місцем, де Божа Матір з немовлям Ісусом ховається від переслідування царя Ірода. І в цьому аспекті Єгипет стає для Раскольникова спробою пробудження в душі його людяності, смирення, великодушності. Таким чином, мотив Єгипту в романі ще й підкреслює подвійність натури героя – його непомірну гординю і навряд чи меншу природну великодушність.
З образом Раскольникова в романі пов’язаний євангельський мотив смерті і воскресіння. Після скоєння ним злочину Соня читає Родіону євангельську притчу про померлого і знову воскреслого Лазаря. Про свою віру у воскресіння Лазаря герой говорить Порфирію Петровичу.
Цей же мотив смерті і воскресіння реалізується і в самому сюжеті роману. Після скоєння вбивства Раскольников стає духовним мерцем, життя ніби йде з нього. Квартира Родіона схожа на труну.
Обличчя його – мертво-бліде, як у мерця. Він не може спілкуватися з людьми: оточуючі, з їх турботою, суєтою викликають в ньому злість і роздратування. Померлий Лазар лежить в печері, вхід до якої завалений каменем – Раскольников же ховає під каменем награбоване в квартирі Олени Іванівни.
У воскресінні Лазаря приймають живу участь його сестри – Марфа і Марія. Саме вони приводять до печери Лазаря Христа. У Достоєвського Соня поволі підводить Раскольникова до Христа.
Раскольников повертається до нормального життя, відкривши в собі любов до Соні. Це і є у Достоєвського воскресіння героя. У романі ми не бачимо каяття Раскольникова, однак у фіналі він потенційно готовий до цього.
Інші біблійні мотиви в романі пов’язані з образом Соні Мармеладової. З цією героїнею в “Злочині і покаранні” пов’язаний біблійний мотив перелюбу, мотив страждання за людей і всепрощення, мотив Іуди. Як Ісус Христос прийняв страждання за людей, точно так само і Соня приймає страждання за своїх близьких. Причому вона усвідомлює всю гидотну, гріховну сутність свого заняття і важко переживає власне становище. “Адже справедливіше, – вигукує Раскольников, – тисячу разів справедливіше і розумніше було б прямо головою у воду і разом покінчити!”
Таким чином, у романі “Злочин і кара” ми зустрічаємо синтез самих різних біблійних мотивів. Це звернення письменника до вічних тем закономірне. Адже герой Достоєвського постійно звернений до всього неосяжного життя людства в його минулому, сьогоденні і майбутньому, він постійно і безпосередньо співвідносить себе з ним, весь час міряє себе ним.
Related posts:
- Християнські подання, мотиви й образи в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” Православ’я, принесене на Русь ще в X столітті, найглибшим образом вплинуло на менталітет російського народу, наклало незгладимий відбиток на росіянку душу. І, крім того, православ’я принесло із собою писемність, а отже й літературу. Християнський вплив так чи інакше можна простежити на Творчості будь-якого письменника. Найглибше внутрішнє переконання в християнських істинах і заповідях несе, зокрема, такий […]...
- “Філософські проблеми в романі “Злочин і Кара” Ф. Достоєвського” Федір Достоєвський все своє творче життя шукав у чому істина буття. Існує один закон – моральний. Цей закон реально живе в душі людини і не допускає свого порушення. Раскольников спробував його порушити – і поплатився. Так на думку письменника, поплатиться кожен, хто, маючи моральну свідомість, порушує моральний закон, закон людської совісті. Поки Раскольников не зрозуміє […]...
- Індивідуалістичний бунт головного героя у романі Ф. Ш. Достоєвського “Злочин і кара” Індивідуалістичний бунт головного героя у романі Ф. Ш. Достоєвського “Злочин і кара” “Злочин і кара” – це роман про Росію середини XIX століття, яка пережила епоху найглибших соціальних перетворень та моральних струсів. Із перших сторінок роману ми дізнаємося про те, що Раскольников спокусився на якесь діло. У нього народилася мрія, до здійснення якої він дуже […]...
- “Теорія Родіона Раскольникова в романі Достоєвського “Злочин і кара” Роман Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара” вперше був опублікований в 1866 році в журналі “Російський вісник”. У романі складно переоцінити весь психологізм автора, з яким він відображає аналіз злочину, даючи чіткі і деталі і моменти, що говорять самі за себе. Слід зауважити, що Достоєвський, поряд з Л. М. Толстим, популярний і читається цей руський […]...
- “Образ Петербурга в романі Ф. Достоєвського “Злочин i кара” Мотив Петербурга, образ Петербурга у творах Достоєвського – незмінний мотив, незмінний образ. Тому поняття “Петербург Достоєвського” давно і міцно увійшло в побут критиків і дослідників літератури. Всякий, хто хоч раз бував у північній Пальмірі, читаючи петербурзькі романи Достоєвського, подумки обов’язково проецирує події, що відбуваються в них, на вулиці і площі реального Петербурга, хоча письменник часто […]...
- Твір-роздум: “Образ Соні Мармеладової у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Брехня і правда, добро і зло, боротьба ідей, зіткнення характерів – все це становить основу конфлікту роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”, самого знаменитого, може бути, твору письменника. Принижені, ображені, “маленькі люди”, “підпільні люди” – персонажі чи не всіх творів Достоєвського. Так і в “Злочині і карі”. Покинуті на вулицях діти, п’яна дівчинка на […]...
- Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Гуманізм, добро і любов у романі Достоєвського “Злочин і кара” Федір Миколайович Достоєвський увійшов в історію російської та світової літератури як геніальний гуманіст та дослідник людської душі. У духовному житті людини своєї епохи Достоєвський побачив відображення глибинних процесів історичного розвитку суспільства. З ноткою трагізму зобразив письменник, як нівечить душі людей соціальна несправедливість, який відчай охоплює […]...
- Прийоми психологічного аналізу у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” З курсу теорії літератури мені відомо багато художніх прийомів, що їх використовують письменники для розв’язання різних художніх завдань. Але буває гак, що ці прийоми важко виокремити з тканини твору – настільки природним та життєвим видається читачам результат їх використання. Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” вирізняється надзвичайною глибиною образів, зображених у ньому. Автор майстерно змальовує […]...
- Соціальний протест у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” був надрукований у 1866 році. Це роман про сучасну Росії, яка пережила епоху найглибших соціальних зрушень і моральних потрясінь, роман про сучасне героя, разом у груди свою всі страждання, болю, рани часу. Вже на самому початку цього твору ми дізнаємося, що його головний герой – бідний студент Раскольников […]...
- Згубна теорія “Надлюдини” в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” (1 варіант) Твори видатного російського письменника Ф. М. Достоєвського характеризуються філософськими та психологічними міркуваннями, увагою до найбільш складних і неоднозначних питань своєї епохи. У романі “Злочин і кара” гостро поставлене моральне питання відповідальності людини за злочин – і не лише перед законом, але й, у першу чергу, перед самою собою, перед своєю совістю. Центральним персонажем роману “Злочин […]...
- Філософія індивідуалізму у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” І. Теорія Раскольникова – “знамення часу”. 1. Нові умови життя – після реформи 1861 року. (Розвиток буржуазних стосунків. Егоїстична війна “всіх проти всіх”. Соціальна нерівність.) 2. Внутрішній розвиток особистості в складну епоху. (Особа Наполеона – приклад індивідуалістичної життєвої філософії “сильної особистості”. Інтерес до цієї теми – з часів Пушкіна (“Цигани”, “Євгеній Онєгін”). Вибір свого шляху. […]...
- Викриття індивідуалістичного свавілля у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Російська література XІX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів, удосконалення людства. За його власним визнанням, він був […]...
- Викриття індивідуалістичного свавілля в романі Достоєвського “Злочин і кара Російська Література XIX століття мала особливу місію: вона була голосом усіх прогресивних людей країни, єдиною можливістю говорити про протиріччя і трагізм сучасності, відбивала напружене шукання громадської й особистої правди. Федір Михайлович Достоєвський усвідомлював цю місію повною мірою, його особиста доля і творчість – це напружений пошук шляхів удосконалення людства. За його власним визнанням, він був […]...
- “Бідні люди” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” У статті “Забиті люди” М. О. Добролюбов писав: “У творах Ф. М. Достоєвського ми знаходимо одну спільну рису, більш-менш помітну в усьому, що він писав. Це біль про людину, яка визнає себе не в силах або, нарешті, навіть не має права бути людиною, справжнім, […]...
- Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Проблема злочину і кари у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Проблема злочину й кари не випадково зазначена вже у назві роману, бо саме її дослідженню присвятив Ф. Достоєвський свою розповідь. Уперше письменник розповідає про історію злочину, подаючи її з боку злочинця. Навіщо? Аби викликати співчуття до вбивці? Тут дещо складніше. Родіон Раскольников не банальний […]...
- Раскольников та його “двійники” у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” На сторінках роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” перед нами розкривається широка панорама Петербурга середини XIX ст. Серед персонажів великої книги багато осіб, які лише кілька хвилин привертають нашу увагу, а є люди з різко окресленими характерами, з власними поглядами та переконаннями, які по-різному впливають на головного героя та без яких роман просто не […]...
- Раскольников та його “двійники’ у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” На сторінках роману Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” перед нами розкривається широка панорама Петербурга середини XІX ст. Серед персонажів великої книги багато осіб, які лише кілька хвилин привертають нашу увагу, а є люди з різко окресленими характерами, з власними поглядами та переконаннями, які по-різному впливають на головного героя та без яких роман просто не […]...
- Згубна теорія “Надлюдини’ у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є своєрідною проекцією майбутнього людства, якщо воно не усвідомить справжніх законів, які керують світом. Підтвердженням цієї думки може служити вся історія двадцятого століття, одного з найкривавіших та жорстокіших століть. Звісно, що життя кожної людини – це найцінніша коштовність, кожна війна має жертви, але число жертв, які загинули в оголошених […]...
- Крах недовершеної ідеї (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) I. Незвичайний злочинець Родіон Раскольников – головний герой роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” (злочин – убивство лихварки – він чинить під впливом створеної ним системи ідей). II. Крах теорії Раскольникова. 1. Теорія Родіона Раскольникова (зародження і формування теорії під впливом соціальної несправедливості; поділ Раскольниковим людей на два типи: нижчих, або “матеріал”, і “вищих”, подібних […]...
- “Образ Соні Мармеладової у романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Соня Мармеладова – героїня роману Федора Михайловича Достоєвського “Злочин і кара”. Бідність і вкрай безнадійний сімейний стан примушують цю молоду дівчину заробляти на панелі. Читач вперше дізнається про Соню з адресованої Раскольникову розповіді колишнього титулярного радника Мармеладова – її батька. Алкоголік Семен Захарович Мармеладов живе разом з дружиною Катериною Іванівною і трьома маленькими дітьми – […]...
- Двійники Раскольникова у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Роман “Злочин і кара”, як і вся творчість Ф. М. Достоєвського, є грізним попередженням про ту страшну небезпеку, яку несе з собою здійснення ідеї Раскольникова стати вище світу і назавжди “зламати те, що треба”. Кров “по совісті” (“все дозволено” – продовжує “нове слово” Раскольникова Іван Карамазов) призводить до “відокремлений”, нічим не насититься егоїзму, насильства, службовцю […]...
- Згубна теорія “Надлюдини” в романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” (2 варіант) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” є своєрідною проекцією майбутнього людства, якщо воно не усвідомить справжніх законів, які керують світом. Підтвердженням цієї думки може служити вся історія двадцятого століття, одного з найкривавіших та жорстокіших століть. Звісно, що життя кожної людини – це найцінніша коштовність, кожна війна має жертви, але число жертв, які загинули в оголошених […]...
- Індивідуалістичний бунт Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” – це твір, присвячений історії того, як довго й важко йшла до розуміння істини через страждання й помилки бентежна людська душа. Для Достоєвського, людини глибоко релігійної, зміст людського життя полягав у розумінні християнських ідеалів любові до ближнього. Розглядаючи з цього погляду злочин Раскольникова, він виділяє в ньому передусім […]...
- Двійники й антиподи Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” – це “психологічний звіт одного злочину”, вчиненого Родіоном Раскольниковим. І хоча головним героєм є Раскольников, у романі наведена ціла система образів його двійників і антиподів. Усі вони – люди складні і суперечливі. Ідеї і принципи кожного з них таємно або явно знаходять втілення в думках і справах самого героя. […]...
- “Характеристика Лужина i Свидригайла з роману Ф. М. Достоєвського “Злочин i кара” У романах Достоєвського майже всі провідні герої є ідеологами. А тому героя свого роману “Злочин і кара” Родіона Раскольникова Достоєвський наділив духовними двійниками – Свидригайловим і Лужиним. Ці образи уособлюють “темну” сторону особистості головного героя, концентрують у собі його пороки, що дозволяє читачеві отримати максимально вірне уявлення про особистість і характер Раскольникова. Достоєвський показує нам […]...
- Образ Сонечки у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара”Ф. М. Достоєвський показав трагедію особистості, яка бачить багато протиріччя своєї епохи і, заплутавшись остаточно в життя, створює теорію, яка йде врозріз з головними людськими законами. Ідея Раскольнікова про те, що є люди – “тварі тремтячі” і “право мають”, знаходить у романі багато спростування. І, мабуть, найяскравішим викриттям цієї ідеї є […]...
- “Злочин і кара” – один з ідеологічних романів Ф. Достоєвського – пронизаний ідеями християнства Біблійні мотиви надають роману загальнолюдського значення. Образи й моти ви з Біблії підпорядковані єдиній ідеї і згруповані навколо певних проблем. Одна з них – проблема долі людства. Кризу сучасного письменнику суспільства співвіднесено у романі з апокаліптичними прогнозами. Образи Біблії перенесено у видіння героїв. Так в епілозі роману змальовано жахливу картину: “… марилось у хворобі, ніби […]...
- Біблійні мотиви у романі Ф. ДОСТОЕВСЬКОГО “ЗЛОЧИН І КАРА” “Злочин і кара” – один з ідеологічних романів Ф. Достоєвського – пронизаний ідеями християнства. Біблійні мотиви надають роману загальнолюдського значення. Образи й мотиви з Біблії підпорядковані єдиній ідеї і згруповані і півколо певних проблем. Одна з них – проблема долі людства. Кризу сучасного письменнику суспільства співвіднесено у романі з апокаліптичними прогнозами. Образи Біблії перенесено у […]...
- “У чому злочин і кара Родіона Роскольникова з роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Головним жанром Золотої доби соціально-психологічної прози ХІХ століття став соціально-психологічний роман, яким являється роман Федора Достоєвського “Злочин і кара”. В цьому творі ми спостерігаємо боротьбу в душі Родіона Раскольникова. За своєю теорією він поділяє людей на геніїв і рабів. Першим дозволено все, вони можуть робити будь-що аби тільки це якось допомогло повніше розкрити навколишній світ. […]...
- Розвінчання теорії агресивного індивідуалізму (“тварь дрожащая или право имею”) в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” 10 клас ВСТУП ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ Ф. ДОСТОЄВСЬКИЙ, Л. ТОЛСТОЙ Розвінчання теорії агресивного індивідуалізму (“тварь дрожащая или право имею”) в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” У романі “Злочин і кара” письменник глибоко проникає в душу злочинця, і за ідеєю вбивства заради любові до людей, влади заради добрих справ, вбивства за покликанням совісті, відкриває найстрашнішу […]...
- Гуманістичний пафос, етика добра і любові до людей у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Пошуки добра і справедливості..-. Вони бентежать уми, розпалюють пристрасті. У зіткненні різних ідей і переконань митці намагаються знайти найвищу правду, ту єдино правильну ідею, яка може стати спільною для всіх людей. Пошуки справедливості інколи заводили Федора Михайловича Достоєвського в скруту, змушували виступати проти власних більш ранніх переконань. Але в найбільш складні для письменника і всього […]...
- “Соціальні ідеї роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Роман ” Злочин і кара” належить до тих великих творів світової літератури, значення яких зростає для кожного наступного покоління. Образ Родіона Раскольникова став вічним супутником людства, бо на його прикладі Достоєвський поставив питання про шляхи розвитку людської особистості в переломних історичних умовах. А оскільки кожна епоха є по-своєму переломною, причини морального бунту героя Достоєвського викликають […]...
- Еволюція філософських поглядів Родіона Раскольникова (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) I. Федір Достоєвський – великий російський письменник. (Достоєвський – всесвітньо відомий російський письменник, публіцист із власною глибокою і оригінальною філософією. Роман “Злочин і кара”, який із 1866 року письменник розпочав друкувати в журнали “Русский вестник”, приніс йому світову славу.) II. Еволюція філософських поглядів Раскольникова. 1. “Великий експеримент Родіона Раскольникова. (Уже на початку роману читач дізнається, […]...
- “Злочин і кара” Ф. Достоєвського як поліфонічний роман Вдумливі й уважні читачі побачили у творчості Ф. Достоєвського продовження гуманістичних традицій Пушкіна та Гоголя, які теж писали про долні “маленької людини”. Але новаторство Достоєвського полягало в тому, що і ні відміну від, скажімо, Гоголя, він розкрив складний, багатий духовний світ “міг ленької”, задавленої життям людини. Достоєвський не тільки жаліє свого героя, а й підкреслює […]...
- “Кроки” Раскольникова до злочину (за романом Ф. Достоєвського “Злочин і кара”) I. Роман Достоєвського “Злочин і кара” – один із видатних творів світової літератури (це “енциклопедія життя Росії 60-х років”; нелюдськість буржуазного суспільства; пошуки виходу із світу користі і наживи у царство добра і правди). II. Що призвело Раскольникова до злочину? 1. Події, що підштовхнули до вбивства старої лихварки (застава каблучки – подарунка сестри Дуні; випадково […]...
- “Трагедія “маленької людини” в романі Ф. Достоєвського “Злочин і кара” Повз мене по вулиці йшла “маленька” людина. Не маленька зростом, а людина забита, тиха, бідно одягнена. Чи зверну я на неї увагу? Навряд чи. “Що в ній цікавого?” – Подумаю я, і так подумає, можливо, кожен з нас. А що ж цікавого знайшов в “маленькій” людині Ф. М. Достоєвський? А до нього – О. С. […]...
- Тема “маленької людини” у романі Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” Тема “маленької людини” є однією з центральних тем у російській літературі. Її торкалися у своїх творах і Пушкін (“Мідний вершник”), і Толстой, І Чехов. Продовжуючи традиції російської літератури, особливо Гоголя, Достоєвський з болем і любов’ю пише про “маленьку людину”, що живе в холодному і жорстокому світі. Сам письменник зауважив: “Усі ми вийшли з Шинелі Гоголя”. […]...
- Що завадило Раскольникову жити за теорією, створеною ним самим? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Що завадило Раскольникову жити за теорією, створеною ним самим? (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Перша заповідь християнства проголошує: “І нехай не буде у тебе інших богів, крім мене”. Та історія людства налічує чимало прикладів, коли через цю заповідь погордливо переступали деякі особистості, які декларували ідею “надлюдини”, що руйнівно впливала на життя суспільства. […]...
- Відповіді до теми: роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара” 1. Як Достоєвський розкриває образ злочинного світу, описуючи Петербург? ГІри описі “серединних вулиць” Петербурга вражають духота, штовханина, сморід і бруд. Люди розлючені, вони задихаються в місті, як “у будинку без кватирок”. Гнітюче враження підсилюється при описі трактиру, п’яної сповіді Мармеладова (“нікуди піти людині”), символічного сну Раскольникова. Злочинний світ штовхає людину на злочин проти особистості (доля […]...
- Християнські мотиви й образи “Злочин і покарання” Православ’я, принесене на Русь ще в X столітті, найглибшим образом вплинуло на менталітет російського народу, наклало незгладимий відбиток на росіянку душу. І, крім того, православ’я принесло із собою писемність, а отже й літературу. Християнський вплив так чи інакше можна простежити на творчості будь-якого письменника. Найглибше внутрішнє переконання в християнських істинах і заповідях несе, зокрема, такий […]...