Хто винний у загибелі вишневого саду? (по п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”)

П’єса Чехова “Вишневий сад” – це свіжий і глубокий погляд на реалії життя дворянства як класу й на взаємини між представниками різних класів і станів російського суспільства другий половини дев’ятнадцятого століття. Чехів як тонкий психолог зміг глибоко проникнути в сутність зображуваних їм характеров і передати особистість кожного персонажа образно, багатогранно, яскраво. Тлом для розвитку сюжетної лінії персонажа протягом всієї п’єси служить вишневий сад, образ якого настільки сприймаємо дотиком і важливий, що часом

сприймається як ще одна діюча особа.

Трагическая доля вишневого саду сприймається главнимі героями п’єси зовсім по-різному.

Цей затишний і тихий куточок кожний із центральних діючих осіб “Вишневого саду” сприймає по-своєму, і автор раскривает характер кожного персонажа через відношення до саду. Для Раневской і Гаева загибель вишневого саду становится теперішньою трагедією – адже вони виросли тут, любовались красою саду з дитинства, з ним була зв’язана все їхнє життя. Вишневий сад, як і весь родовий маєток, становится уособленням не тільки дитинства і юності цих героїв, але також і їхніх мріянь,

надій, переживань Він міцно ввійшов у їхню свідомість як острівець домашнього спокою й затишку, з ним вони зв’язують всі те сам рідне й світле, що гріє душу людини.

Загибель вишневого саду, відповідно, є для Раневской і Гаева практично рівноцінної загибелі їх минулої, “тої” жизні, що пройшла – і її не повернути, вона прожита впустую, їй призначено канути в Лету разом з теплом родового гнізда й пишних дерев у саду.

Саме тому так трагично й надривно ці герої сприймають продаж і загибель вишневого саду. У той же час представники молодого покоління, зображені в п’єсі, – Аня й “вічейний студент” Петя Трофимов – переживають прощання з вишневим садом куди як простіше й легше: для них він не є настільки вагомим символом, як для представителей старшого покоління. Вони більше енергійні, проще дивляться на життя, спрямовані в майбутнє – тому розставання з минулим для них не стає трагедією.

Єрмолай Лопахин розглядає вишневий сад усього-наусього як торговельний об’єкт. Він створив собі образ людини, не схильного до сантиментам, і в його свідомості вишневий сад не асоціюється із чим-небудь метафізичним Ніхто з персонажів п’єси так і не вживає того рішучого кроку, що зміг би змінити судьбу вишневого саду й урятувати його від загибелі. Може бути, в існуючих умовах такий результат справи був би просте неможливий?

Автор уважає інакше. І ми розуміємо, що можна було врятувати вишневий сад. Але ніхто з персонажей п’єси не зміг цього зробити – по різним причинам. Раневская, Гаїв – вони більше всіх переживають про долю саду, але нездатні змусити себе ужити практичних заходів для його порятунку Аня, Трофимов і Лопахин не вважають, що за життя вишневого саду вобще варто боротися. Саме тому в загибелі саду так чи інакше винуваті всі герої


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Хто винний у загибелі вишневого саду? (по п’єсі А. П. Чехова “Вишневий сад”)