“Художність полягає в тому, щоб кожне слово було не тільки в місця, – щоб воно було необхідно, неминуче й щоб як можна було менше слів” Н. Г. Чернишевський (По творчості Н. С. Гумилева)
1. Короткі біографічні відомості. 2. Початок творчого шляху. 3. Мир фантазій і пригод 4. Краса й велич природи.
5. Останні роки життя.
Народившись у сім’ї морського лікаря, дворянського, але не знатного роду, спочатку Н. З. Гумилев не проявляв чудеса обдарованості в дитинстві. Хлопчик не зовсім успішно вчився в миколаївській Царсько-сільській гімназії, надалі він так і не закінчив Петербурзький університет. Продовживши своє утворення в Сорбонне у Франції, майбутній поет також не зміг завершити курсу, однак він все-таки став чудовим перекладачем,
Микола Степанович прекрасно розбирався в європейської, в африканській і східній культурах.
У молодості Гумилев, по спогадах сучасників, відрізнявся незручністю й незграбністю. Однак він був упевнений, що людина сам робить себе самого. Напружена внутрішня духовна робота перетворила не дуже гарного юнака в елегантного, чарівного чоловіка Свої перші літературні поетичні добутки Гумилев опублікував ще в гімназичні роки.
Для непосидючої творчої натури були потрібні нові й нові враження, тому поет зважується на тривалу подорож по мирі.
Юнак цілком превстиг у
И як я тобі розповім про тропічний сад, Про стрункі пальми, про захід немислимих трав… Все життя поет намагається домогтися досконалості свого вірша, досягаючи в цій нелегкій справі нових висот, і розуміючи, наскільки слабкі були його колишні перемоги. Будучи вже метром російської поезії Гумилев цурається спогадів про свій перший збірник “Шлях конквістадорів” і ніколи не перевидає його.
Поет, що не відрізняється старанням у гімназії й університеті, цілеспрямовано осягає науку написання віршів. Одним з таких учителів молодого літератора є В. Я Брюсов, що зумів розглянути талановитість юнака на сторінках його першого збірника.
Саме з ним здійснюється живаючи переписка, у якій Микола Степанович ділиться своїми успіхами по роботі в “техніку вірша”. Три роки через виходить новий збірник Гумилева “Романтичні квіти”. Ознайомившись із ним, Брюсов говорить про те, що у віршах “не залишилося й слідів колишньої недбалості розмірів, неохайності рим, неточності образів”.
Усього цього поет домагається завзятою щоденною працею: Я душу знайду іншу, Усе, що дражнило, уловя. Благословлю я золоту Дорогу до сонця від хробака З молодості поет відчуває свій відрив від реальної дійсності. Цим пояснюється така невелика кількість віршів про Росію або епохи, у яку йому випало жити й працювати.
Гумилев виступає як непоправний мрійник, що закрився поезією від грубої, а те й жорстокої дійсності. Разом з ним читач несеться в дивний мир фантазій і пригод И от мені приснилося, що серце моє не болить, Воно – дзвіночок порцеляновий у жовтому Китаї На пагоді строкатої…
Висить і приветно дзенькає, В емалевому небі дражнячи журавлині зграї. Кожний вірш – це як би невеликий момент життя, випадок, що происшли з поетом. Складаючись із цих маленьких шматочків, дивно барвиста мозаїка авторського світовідчування з’являється перед очами читача.
Поет виступає те в ролі “чаклунської дитини, словом останавливавшим дощ”, те бродячого співака, то прочанина, а те і ягуара: Перетворений раптово в ягуара, Я згоряв від бешенних бажань, У серце – полум’я грізної пожежі, У мускулах – безумье здригань. Чарівні перевтілення як магніт притягають поета: “…я забутий, покинутий бог”, “Я конквістадор у панцирі залізному…”, “Я – папуга з Антильських островів”.
Ця пристрасть залишається з Гумилевим на все життя. Юнацька гра поступово знаходить для поета зовсім нові властивості, поступово стає “основою істинно трагічного світовідчування”. Нічого я в житті не зрозумію, Лише шепочу: “Нехай погано мені доводиться, Було гірше Богові моєму, И болючіше було Богородиці”.
Дуже часто реальне життя сприймається Гумилевим як негарний сон.
І навпаки, нічний кошмар раптом здобуває цілком реальні обриси, стаючи відчутніше й вещественнее, чим саме пильнування. Поетові властиво переносити читачів у своє забуття: Мені снилося, ми вмерли обоє, Лежимо із заспокоєним поглядом, Дві білі, білі труни Поставлені поруч. Саме тут, у світі фантазій і сновидінь, людина знаходить невідому силу, перед ним відкриваються чарівні можливості, звичайні речі здобувають зовсім інший зміст.
В останні роки життя в поета відбувається творчий зліт.
У кожному його добутку звучить думка про те, що честь дорожче життя, що людина сам повинен вибирати свою долю. Тільки від людей залежить їхнє життя, оскільки кожний сам притягає до себе ті або інші обставини. Ніщо не заважає людині прийняти важливе рішення: Але коли свищуть кулі, Коли хвилі ламають борта, Я вчу їх, як не боятися, Не боятися й робити, що треба.
Вірші Миколи Степановича наповнені романтикою, лицарством, однак літературна діяльність перестає виступати в ролі самоцілі. На перший план для поета виступає його духовний розвиток.
Світські ритуали міняються служінням Богові, виконанням духовних обрядів: “… і, ставши перед ликом Бога із простими мудрими словами, чекати спокійно його суду”. Звеличуючись у своїх добутках “захват у бої… безодні похмурої на краю”, в останні роки свого життя поет усвідомлює, наскільки близько він уже підійшов до цього краю.
Свідченнями нового світовідчування стають його поеми “Зоряний жах” і “Дракон”. Обоє добутку розкривають дивні картини, вражають читача своєю експресією барвистістю: Люто вона металася, виючи: “Горе! Горе!
Страх, петля і яма!
Де я? Що із мною? Червоний лебідь Женеться за мною… дракон триглавий Крадеться… Підіть, звірі, звірі!
Рак, не торкни! Скоріше від козерога!” Поеми нагадують стародавні сказання або легенди. Сновидіння раптом перетворюються в теперішні міфи, що знаходять свій філософський підтекст.
Пророцтвом звучать рядка: Як на мир наш, зелений і старий, Дико ринуться хижі зграї пісків З палаючої юної Сахари. В останні роки поет відкриває для себе красу й величчя природи, любов, а головне благодать поетичного й Божого слова: Сонце зупиняли словом, Словом руйнували міста. Гумилев уникає писати вірші, наповнені яким-небудь політичним змістом.
Він не розуміє й не приймає революцію, хоча активно працює в перших радянських установах культури – у Сполучнику поетів, у видавництві “Всесвітня література”.
Він окрилений ідеєю поетичного цеху, коли подмастерья вчаться в метров поезії віршуванню, а потім у свою чергу допомагають молодшим товаришам. Під опікою Гумилева виявляються такі літератори, як Г. В. Іванов, И. Одоєвський, Г. В. Адамович, В. А. Рождественський. Не проходить безвісти й спілкування поета з А. А. Ахматовій, О. е. Мандельштамом, М. А. Зенкевичем.
Проте поет відмовляється говорити мовою сучасності, що в ті часи оцінювалося, як певна негативна до нового ладу політична позиція. Загибель поета була не випадкова, Радянська влада не терпіла мрійників і хвалителів божого слова.
У серпні 1921 року Гумилев був раптово арештований і страчений за обвинуваченням у причетності до контрреволюційного “таганцевскому змові”. Через багато десятиліть стало ясно, що обвинувачення було помилковим. Талановитий поет поплатився своїм життям тільки за те, що не доніс відповідним органам влади про речення вступити в змовницьку організацію.
Гумилев ніколи не дозволив би собі займатися доносами й нашіптуванням.
Як пророк він виступив ще раз, написавши фатальні рядки, що стали пророчими: И вмру я не на постелі, При нотаріусі й лікарі, А в якої-небудь дикої щілини, Що Потонула в густому плющі. Поет так і не зміг примиритися з жорстокою дійсністю. Його тонко, що почуває натура, збунтувалася проти насильства над людською особистістю.
Про цьому ще раз свідчить його останній передсмертний збірник віршів “Вогненний стовп”.
Related posts:
- У чому полягає праведничество Матрени й чому воно не було оцінено й замічене навколишніми? (по оповіданню А. И. Солженицина “Матренин двір”) Як і багато хто інші, оповідання Солженицина “Матренин двір” заснований на фактах біографії самого письменника. Однак у ньому відбиті не роки, проведені в сталінських таборах, а життя письменника в селі Милидево Владимирской області. Головна героїня оповідання – реально існуюча жінка, добре знайома авторові. Саме Матрена – убожіючи й фізично немічна – виявилася тим самим праведником, […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (2 варіант) “Я українець. Оце і вся моя автобіографія”, – ці слова Василя Симоненка можуть охарактеризувати його не тільки як людину, але й як поета, провідним мотивом творчості якого була любов до Батьківщини. У творчій скарбниці Василя Симоненка є чимало віршів, у яких поет звертається до України. Так, поезія “Задивляюсь у твої зіниці… ” (“Україні”) написана у […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” (за поезією В. Симоненка) Василь Симоненко прожив коротке, але яскраве життя. Поет-шістдесятник, поет-лірик, поет-сатирик і просто незвичайна людина, яка безоглядно любила навколишній світ, любила життя, своїх батьків, а звідси – і народ, і, безумовно, Україну, яка “була в його грудях”, “у чолі і в руках”. Його творчість – гімн правді. Далеко не кожен поет зважувався на правду. І цього […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину” (за поезією Симоненка) Символом правди художнього слова і незрадливої всеохоплюючої любові до України стала творчість Василя Симоненка. Поет чітко визначає для себе справжні життєві цінності і утверджує їх у своїй творчості. Першою і найдорожчою цінністю для людини, наголошує Симоненко у “Лебедях материнства”, є Батьківщина. Гармонійне поєднання в цьому творі ніжності й елегійності колискової з мудрістю і духовною висотою […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки Батьківщину” (І варіант) Не шукав я до тебе Ні стежки, ні броду. Бо від тебе узбіччям Ніколи не брів – Я для тебе горів, Український народе, Тільки, мабуть, Не дуже яскраво горів. Василь Симоненко був поетом надзвичайної щирості й людяності, поетом, що оспівав любов до землі і людей, який зігрівав кожне слово своєї поезії теплом власного серця. “Для […]...
- “Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину” (за поезією В. Симоненка) І. Творчість Василя Симоненка – символ правди художнього слова (незрадлива всеохоплююча любов до України). ІІ. Найдорожча цінність для людини – Батьківщина. 1. Гімн незрівнянній материнській любові та синівській вірності Вітчизні (“Лебеді материнства”: кожне слово – почуття любові сина до України, поєднання ніжності й елегійності колискової з мудрістю і духовною висотою народної філософії; порівняння з народною […]...
- Щастя то зрада, будь тому рада, тим воно гарне, що вічно летить Твір за драмою-феріїю Лесі Українки “Лісова пісня”. У чому зміст людського життя? Яким воно має бути? Що треба для того, щоб життя було повноцінним, щасливим, незрадливим? Ці питання є синонімічним стержнем головної проблеми драми-феєрії “Лісова пісня”. Щоб відповісти на них, треба мати неабиякий життєвий досвід, вміти любити, пробачати й вірити. Цей вірш – гімн єднання […]...
- “Hе треба слів! Хай буде тільки діло!” (життя і творчість Олени Теліги) (1907-1942) Народилася в Петербурзі в родині відомого вченого І. Шовгеніва. Під час національно-визвольних змагань родина переїздить до Києва, батько входив до складу уряду УНР. Потім еміграція до Польщі, Чехії, Олена закінчила Український педагогічний інститут ім. М. Драгомане-ва, одружилася з офіцером війська УНР Михайлом Телігою. Входила до ОУН, займалася громадсько-просвітницькою роботою. Під час Другої світової війни […]...
- Зиму можна не тільки побачити, зиму можна навіть почути Матеріал уроку. Платон Воронько “Перший сніг”. Василь Сухомлинський “Як дзвенять сніжинки”. Мета. Удосконалювати навички читання віршованих та прозових творів. Вчити бачити красу природи між рядками текстів. Формувати вміння аналізувати прочитане. Розвивати логічне мислення, пам’ять, творчу фантазію. Виховувати почуття прекрасного. Обладнання. Репродукції картин на зимову тему, малюнки різних видів сніжинок. Хід уроку I. Представлення домашнього завдання. […]...
- “Щастя то зрада, будь тому рада, тим воно гарне, що вічно летить” (за драмою-феєрією Лесі Українки “Лісова пісня”) У чому зміст людського життя? Яким воно має бути’,’ Що треба для того, щоб життя було повноцінним, щасливим, незрадливим? Ці питання є синонімічним рядом головної проблеми драми-феєрії “Лісова пісня”. Щоб відповісти на них, треба мати неабиякий життєвий досвід, вміти любити, пробачати й вірити. Цей гнір – гімн єднання людини і природи, це щира пісня про […]...
- Хіба можна було сумніватися у самостійності авторства Марка Вовчка Хіба можна було після цього сумніватися у самостійності авторства Марка Вовчка, відмовляти такому багатому і великому талантові в самостійному місці в українській літературі?! Хто ще з українських прозаїків володіє такою блискучою і багатою мовою?! Кому вдалося розгадати таємницю мелодійпосїі прози Марка Вовчка?! – писав Іван Франко в статтях, написаних після публікації цієї казки. Так відповіла […]...
- Діалог між Гуллівером і Шерлоком Холмсом, який можна було б уявити Якби ми уявили собі, що до рук Шерлока Холмса потрапив роман Дж. Свіфта про пригоди Гуллівера, то, напевне, Шерлок Холмс прочитав би твір від палітурки до палітурки. Професійна діяльність геніального детектива пов’язана з пригодами, та ще й небезпечними, іноді навіть такими, що межують зі смертю. Герой Дж. Свіфта Гуллівер, як відомо, попрощавшись із дружиною, сином […]...
- “Спочатку було Слово…” Українське Слово… Довгим і тернистим був шлях його розвитку. Воно було “скутим орлом”, проте завжди сягало висот, з чорнозему і ранкової роси зуміло прорости на грунті, покритому утисками, заборонами і паплюженням, щоб утвердити себе на ниві світової літератури. Слово – це простір, у якого немає меж. Цей простір не визнає поняття “смерть”. Він не перегинається […]...
- “Вибрати не можна тільки батьківщину” Слова відомого українського письменника Василя Симоненка про те, що можна вибирати все, крім батьківщини, дійсно мають не тільки очевидний і зрозумілий для всіх зміст, а й прихований, істинний підтекст, прислухатися до якого має кожен. Так, для всіх людей батьківщиною є планета Земля, але склалося так, що наша планета має різні частини і різних людей, що […]...
- Твір на тему: Вибирати не можна тільки Батьківщину Вибирати не можна тільки Батьківщину Кажуть, що риба шукає, де Глибше, а людина – де краще. Кажуть, що Батьківщина там, Де м’якіший хліб… В. Коротич І їдуть люди часом за кордон – за кращою долею та за грошима. Але ж іще Шевченко писав: Немає в світі України, Немає другого Дніпра, А ви претеся на чужину… […]...
- Спочатку було Слово Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог виговорив слово, а потім уже відповідно до сказаного утворилася земна твердінь, вода й ін. Виходить, первинно – Слово Це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недарма говорять, що словом можна вбити. Але словом можна й відродити. Тільки слова ці будуть різними. Або сказані […]...
- Твір на тему: “Вибрати не можна тільки батьківщину” Слова відомого українського письменника Василя Симоненка про те, що можна вибирати все, крім батьківщини, дійсно мають не тільки очевидний і зрозумілий для всіх зміст, а й прихований, істинний підтекст, прислухатися до якого має кожен. Так, для всіх людей батьківщиною є планета Земля, але склалося так, що наша планета має різні частини і різних людей, що […]...
- Твір на вільну тему: Спочатку було Слово Ця біблійна фраза говорить про те, що спочатку Бог вимовив слово, а потім уже відповідно до сказаного утворилася земна твердь, вода і т. ін. Виходить, первинне – Слово. Це наводить на роздуми про важливість мови, мовлення, людських слів. Недарма говорять, що словом можна вбити. Але словом можна і відродити. Тільки слова ці будуть різними. Або […]...
- “Я тому письменний, що відчуваю обов’язок перед народом”. Характеристика творчості У. Самчука Уласа Самчука називають одним із найвидатніших письменників сучасності, українським Гомером XX століття. У своїх романах, повістях, оповіданнях, нарисах він глибоко зобразив багатогранну українську національну історію, створивши першокласні зразки високохудожньої прози. Нарешті настали для України такі часи, коли ми, не криючись, можемо сміливо називати імена тих талановитих українських письменників, про яких казали: “чужинецькі белетристи”. Час змінився […]...
- Твір на тему: Батьківщину любимо не тому, що велика, а тому, що наша Я вважаю, що цей вислів правдивий, бо й справді Батьківщину любимо, як матір, не тому що велика, а тому, що наша. Адже любов до Батьківщини відчуває кожна людина, де б вона не жила. І байдуже, чи вона народилася у могутній великій державі, чи у маленькій країні, яка часом і не всім відома, але головне для […]...
- Твір Місце ратним подвигам було завжди (“Слово о полку Ігоревім” та “Пісня про Роланда”) Місце ратним подвигам було завжди (“Слово о полку Ігоревім” та “Пісня про Роланда”) Чи знайдеться у нас в Україні хоча б одна людина, яка не читала “Слово о полку Ігоревім”? Мабуть, ні. Належить ця пам’ятка давньоукраїнській літературі XII ст. “Пісня про Роланда” зображує події VIII ст., але була знайдена теж у XII ст. і належить […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (2 варіант) Ходить по землі “казка з сивими очима”, задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо вже немає на світі Василя Симоненка, задля якого і придумувала його матуся оту чарівну казку. Але живі ми, його нащадки. Я дуже пишаюся тим, що українська земля […]...
- Місце ратним подвигам було завжди (за творами “Слово о полку Ігоревім” та “Пісня про Роланда”) Чи знайдеться у нас в Україні хоча б одна людина, яка не читала “Слово о полку Ігоревім”? Мабуть, що ні. Належить ця пам’ятка давньоукраїнській літературі XII ст. “Пісня про Роланда” зображує події VIII ст., але вперше була знайдена теж у XII ст., і належить до французького народного епосу. Перед нами – два факти з історії […]...
- “Все його життя було тільки довгим готуванням до нещасть…”. (Конфлікт головного героя Жульєна сореля із суспільством як сюжетний стрижень роману Ф. Стендаля “червоне і чорне”. Внутрішня драма героя як наслідок цього конфлікту) СВІТОВА ЛІТЕРАТУРА 10 КЛАС РІВЕНЬ СТАНДАРТУ АВТОРСЬКІ УРОКИ ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ УРОКИ № 3-4 Тема. “Все його життя було тільки довгим готуванням до нещасть…”. (Конфлікт головного героя Жульєна сореля із суспільством як сюжетний стрижень роману Ф. Стендаля “червоне і чорне”. Внутрішня драма героя як наслідок цього конфлікту) Мета: поглибити знання учнів про роман французького […]...
- “Чи можна вважати вчинком образливе слово?” Людське життя складається зовсім не з днів, місяців або років, воно складається з вчинків. Чим більше доброго і хорошого людина скоїла за своє життя, тим вона більш достойна уваги і поваги з боку оточуючих, тим фактично цінніше її життя. У той же час варто справедливо зауважити, що життя людини далеко не обов’язково складається з добрих […]...
- Чому до фольклору можна застосувати слово багатство? Що таке багатство? Це численність матеріальних цінностей, приміром грошей. Але є і багатство духовне, наприклад прислів’я, приказки, легенди, казки. Народжені серед народу, вони передаються з вуст у вуста. При цьому вони змінюються за формою і змістом. Це – духовна праця народу. Ось чому плоди такої праці мають назву “фольклор”, тобто те, що належить до словесної […]...
- “Чим менше жінку ми любимо…” Роман “Євгеній Онєгін” – роман характерів і вдач. Його головний герой – аристократ по походженню й вихованню, індивідуаліст і егоїст по своєму моральному вигляді. Онєгін народився в багатої, але дворянській сім’ї, що розоряється. Його дитинство пройшло в повному відриві від народу, від усього російського й національного, він виховувався французами. І виховання, і утворення Онєгіна носило […]...
- Що було в замку Снігової королеви і що було потім “Холодно, пустинно, мертво!” Цей світ, в якому панує порядок та холод, – мертвий, в ньому немає почуттів, немає тепла, немає життя, навіть таке напрочуд гарне явище, як північне сяйво, спалахує “… так правильно, що можна… з точністю розрахувати, в яку хвилину світло посилиться і в яку стане слабшати.” У скандинавській міфології можна зустріти опис найдавнішого […]...
- Віра в неминуче відродження рідного слова в поезії “Вічно жива” – ІІ варіант – ДМИТРО БІЛОУС ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ II варіант Коли я читаю вірш Д. Білоуса “Вічно жива”, разом з автором відчуваю обурення за рідну мову. Її забороняли, над нею насміхалися, називали “мужицькою” за епохи царизму. Але мова “не корилася”, вона несла “мужицьку правду”, була “колюча”, “сміялася з ненависних панів”. Чому намагалися знищити нашу мову? Бо мова є “душею […]...
- У чому полягає жанрова і тематична різноманітність творчості І. Карпенка-Карого? Драматична спадщина І. Карпенка-Карого – це вісімнадцять оригінальних п’єс. За жанрами це соціально-побутові, соціально-психологічні та історичні драми і соціально-сатиричні комедії. Заслуга драматурга в тому, що він із великою викривальною силою показує типові явища розвитку капіталізму в Україні, висміює негативне в житті народу, звертається до історичної тематики, засуджуючи поведінку зрадника, закликає до єдності народу, до єдності […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) (1 варіант) Летять лебеді, курличуть, несучи на своїх крилах материнську любов. Матінка, матуся, рідна ненька – скільки ж є на світі слів, якими ми називаємо найріднішу людину?! Та й чи можливо передати ними усю любов до матері – єдиної жінки, що ніколи тебе не зрадить, незважаючи на біль, сльози та страждання? Вона завжди буде поруч із тобою […]...
- Можна вибрать друга і по духу брата – Та не можна рідну матір вибирати – за поезією В. Симоненка – ІІ варіант ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО 11 клас ТВОРИ З УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ ВАСИЛЬ СИМОНЕНКО “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) II варіант Ходить по землі “казка з сивими очима”, задивляється у вікна. Хоче, мабуть, десь знайти того, кого шукає вже довгі роки і, на жаль, уже ніколи не знайде. Бо […]...
- Н. Г. Чернишевський (1828-1889) Н. Г. Чернишевський продовжував і розвивав принципи теорії дитячої літератури, закладені В. Г. Бєлінським. Статті й рецензії Н. Г. Чернишевського, присвячені дитячій літературі, становлять важливу частину літературної спадщини великого критика. Чернишевський був переконаний у тім, що дитяча література покликана пропагувати революційно-демократичні ідеї, виховувати в дітях риси характеру, необхідні громадянинові своєї батьківщини й борцеві за звільнення […]...
- Лермонтовские місця в Москві Лермонтовские місця в Москві і Підмосков’я, як і в інших містах і куточках нашої країни, це не тільки данина вдячної пам’яті великому синові Батьківщини, а щирі шанувальники геніального “сина Москви”. Повернемося до нашого оповідання про життя Лермонтова. Він рано осиротів: його мати вмерла, коли майбутньому поетові йшов третій рік. Вихователькою Лермонтова стала його бабуся – […]...
- Твір до ЗНО “Чому необхідно берегти мир” Аргументи, докази, приклади, висновок Берегти мир та злагоду в країні дуже важливо. Без цього нормальне життя її громадян просто неможливе. І я не згодний з тим, що всі люди – “маленькі”, тобто їхній вибір аж ніяк не впливає на державні справи. Вибір кожної людини у невеликій мірі чинить вплив на ситуацію в усій країні. Що […]...
- Твір на тему:Своєрідність творчості поетів “срібного століття” (на прикладі творчості одного з поетів) “Коли стихає шум епохи, ми починаємо розуміти: за плечима гігантів”, – писав Борис Пастернак. Действительно, через багато років ми краще розуміємо гениальность тих, хто затворів у минулому, чиї імена ввійшли в історію. Сьогодні ми всі частіше звертаємося до творчості поетів початку XX століття, відкриваючи для себе нові імена й нові сторони поезії вже визнаних геніїв. […]...
- Закоханий у вроду слів (основні мотиви лірики М. Зерова) Закоханий у вроду слів, Усіх Венер єдину піну, Ти чародійно зрозумів І мідних римлян, і Тичину. М. Рильський Сучасникам у історії української літератури відкриваються все нові й нові імена інтелігентів-літераторів. справжніх патріотів своєї землі. Вони йдуть до нас із небуття і переходять в безсмертя. Серед багатьох таких імен – ім’я Миколи Зерова, батька українського неокласицизму. […]...
- Рідне слово, мова рідного народу у творчості Дмитра Павличка Рідне слово, мова рідного народу – це одна із наскрізних тем у творчості Дмитра Павличка. У часи, коли сфера використання української мови була звужена, мова принижена. Д. Павличко написав сонет “О рідне слово, що без тебе я?” (1956), який увійшов до “Київських сонетів”. Перший рядок – це сповнене глибокої дяки і поваги риторичне запитання. Ось […]...
- “Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати” (за поезією В. Симоненка) У людини завжди є вибір: можна весь час намагатися наблизитися до ідеалу, який сам для себе вибрав, а можна зовсім не зважати на ідеали; можна вивчитися і продовжувати кар’єру вченого, а можна збирати сміття на подвір’ях. Багато чого можна зробити людині. Але, мабуть, не зможе вона вибрати дві речі – матір і Батьківщину. Ці два […]...
- Вчитися необхідно! (Твір-роздум) Всі діти України ходять до школи, багато з них потім закінчує коледжі або вступає до Вузів. Тому що ми розуміємо: кожній людині потрібні знання у повсякденному житті. Треба вміти читати, писати, рахувати. Сучасну людину оточує багато техніки не тільки на виробництві, але й у побуті. Потрібні знання, щоб розібратися у всьому різноманітті навколишнього світу. Вчитися […]...