Художня деталь в оповіданнях Чехова
Після смерті Чехова Л. Н. Толстой сказал: “Достоїнство його творчості в тім, що воно зрозуміло й споріднене не тільки всякому росіянинові, але й усякій людині вообще. А це головне”. Дійсно, передметом дослідження Чехова (так само як і Толстого й Достоєвського) став внутренний мир людини.
Але художні методи, художні прийоми, які використовували у своїй творчості писатечи, різні Чехов по праву вважається майстром дороткого оповідання, новели-мініатюри.
Протягом довгого років роботи в юмористических журналах письменникові довелося
Давайте подивимося, як буквально одна фраза може сказати все про людину.
Згадаємо маленьке гумористичне оповідання “Смерть чиновника”, головний герій якого багатьма своїми рисами напоминає нам Акакия Акакиевича Башмачкина. У театрі, випадково пчихнувши, чиновник Черв’яків обляпав лисину генерала Бризжалова. Ця обставина так убила
Генерал, людина не злий, спочатку прихильно приймає звинения Червякова, але наприкінці, доведенийний до несамовитості його настирливістю, виганяє його геть. Черв’яків, не розуміючи, чому Бризжалов так роздратований, думає, що його кар’єрі кінець, приходить додому й умирає.
В останній фразі дане практически пояснення всьому: “Придя машинально додому, не знімаючи віцмундира, він ліг на диван і… помер”. Герой умирает, не знявши віцмундира, ця чиновницька уніформа начебто приросла кнему. Страх перед вищестоящим чином убив человека.
Ганна Сергіївна, героїня оповідання “Такма із собачкою”, приїхала в Ялту, будучи не в змозі більше переносити обстановку свого будинку й суспільства чоловіка, чолостоліття, який вона не любила й не вважитила. У певному змісті вона була підготовлена до роману з Гуровим, якого вона сприймала як людини з іншого, кращого життя. Символом того задушливого миру, звідки вона намагається бігти, у расрозповіді є лорнетка: перед зустріччю з Гуровим Ганна Сергіївна втрачає неї, тобто цей початок спроби “втечі”.
Пізніше в театрі міста З. Гуров побачив її знову з “вульгарною лорнеткою” у руках – спроба “втечі” не вдалася. Беликов, “людина у футлярі”, у противоположность Ганні Сергіївні не катуєся якось змінити плин свого життя, різноманітити її, тому що в будь-якому різноманітті, у дозволі собі чогось нового схована для нього невизначенийность.
Навколишній світ викликав у нього непереборне прагнення оточити рєбя “оболонкою”, “футляром”, щоб защититься. Звідси й чохли й футлярчики, у які були впаковані всі його речі. Беликов все життя чогось побоювався, його пугала саме життя, тому-те після його смерті його особа прийняла простої, приятное, навіть веселе вираження: він потрапив у футляр, з якого не треба ніколи виходити В оповіданні “Душечка” Чехов, описуючи життя Оленьки Племянниковой, у нескількох місцях повторює, що жила вона добре й щасливо.
Ця деталь наводить на думку, що насправді життя “душечки” не здавалася авторові настільки вуж достойной замилування й наслідування.
Героиня не має ні власних бажань, ні думок. В останній частині оповідання, що оповідає про відношення “душечки” до Сашка, синові ветеринара, Чехов уже не пише, що жила вона добре й щасливо, маючи, може бути, у виді те, що нарешті його знайшла? Оленька Племянникова в чомусь схожа з Ольгою Іванівною, героїнею оповідання “Стрибуха”.
У неї та ж залежність від чужої думки. Але якщо “душечка” не бла надто вибаглива у своїх знакомствах, те для Ольги Іванівни цінность представляли тільки знаменитості та інші незвичайні люди, до которим вона зараховувала й себе. У більших творах Чехова, як і в оповіданнях, немає ні однієї “зайвої” деталі. Наприклад, у п’єсі “Три сестри” Наташа вперше з’являється на сцені в красном плаття із зеленим паском – деталь, що говорить про повну відсутність смаку, говорящая про щиросердечні якості героїні більше, ніж розгорнута характеристика.
Чехів уважає, що якщо в п’єсі в першій дії на сцені висить рушниці, то наприкінці воно повинне обов’язково вистрілити.
Так, використання деталі важливо й в “Вишнівом саду”. Згадаємо “вельмишановну шафу”, звук струни, що лопнула, саме перед продажем вишневого саду, стукіт топорів наприкінці п’єси Всі вони несуть обязательную значеннєве навантаження й важливі для розкриття як характерів персонажів, так і для самої дії п’єси. Закінчилося XX століття, людство вступило в третє тисячоріччя. Але Чехов залишається для нас одним із самих безперечних злежественних і моральних авторитетів
(1 votes, average: 5.00 out of 5)