Художнє осмислення чорнобильської трагедії в поемі Івана Драча “Чорнобильська мадонна”
… Не питай ніколи, по кому подзвін, він дзвонить по тобі.
Ернест Хемінгуей. – Десять років тривожні трагічні дзвони лунають над землями України, Росії, Білорусі, вказуючи точну адресу біди – Чорнобиль.1 Саме там у квітні 1986 року вибухнув атомний реактор, і “мирний” атом приніс таке лихо, якого людство ще не знало. І найстрашніше те, що наслідки чорнобильської трагедії ми будемо відчувати довгі роки, і нащадки наші не раз пом’януть її словами гіркими й гнівними.
Тяжкими роздумами про цю трагедію та її наслідки пройнята поема
Вже сама назва твору висвітлює його суть. Мадонна – це жінка, прекрасна своїм материнством, це життя і продовження роду, це безсмертя людства. Митці всіх часів зображували Мадонну, – у кожного вона своя, неповторна, її образ проходить крізь століття.
Любов та ніжність творили Мадонн. Нова Мадонна народилася із спалахів збожеволілого атому, із страшної біди. 1 ім’я її – Чорнобильська мадонна.
На її очах змінився світ: ліс став “сонця рудіший”, пишна рослинність перетворилася на пастку, бо стала насиченою радіонуклідами. Тепер отруєні і земля, і вода,
Вогняний хрест тепер переслідує і синів, і матерів. Ніхто не врятується, бо смертельний вогонь “женеться хрестом навздогін”.
Іван Драч намагається знайти витоки біди, чому вона сталася, і приходить до страшного висновку: цю трагедію породили нелюди.
Немає значення, хто вони: чи політики, які примушували втілювати в життя найхимерніші ідеї, чи вчені, що невдало вибрали місце для атомної станції і утворили морс на цвинтарях; чи розбещені хлопці та дівчата, що, регочучи, грають черепами.
“На вічній дорозі розіп’яні ми”, бо ніколи не знали Правди ні про себе, ні про те, що твориться навколо. Ось чому підвів голову Соловей-Розбійник, вирвався на волю своїм свистом, своїми громами, своєю божевільною силою зруйнував чарівний світ. Тепер його ловлять армії і академіки, замуровують у саркофаг.
Але, здається, спізнилися, бо тисячі отруєних матерів та батьків передадуть нащадкам загублене здоров’я, занепокоєність душі, передадуть отруєну землю, зневіру в могутність людини.
За все ми заплатили не лише життям молодих, а й майбутнім благополуччям, бо не вкрити небо і землю целофаном.
1, як завжди, ми не знаємо, хто він – найголовніший Розбійник, той Перший, що так і не з’явився на суд. А перед світом стоять “Мадонни атомного віку” – Чорнобильська, Солдатська, Хрещатицька. Вони – за життя і радість, Розбійники – за жах і смерть. І від того, якими будемо ми, на чий бік станемо, залежить, яким буде світ, хто переможе.
Адже “сіль пізнання – це плід каяття… “. Я вірю, що переможе розум і совість, любов і вірність, краса і надія. Переможе справжня Мадонна!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)