Я прочитав п’єсу М. Горького “На дні”
Про що може думати людина, що стоїть на нижчій сходинці суспільства? У чому сенс його існування, до якого моральному ідеалу він може прагнути, та й взагалі, чи хоче він жити заради світлого майбутнього, заради своєї життєвої ідеї? Що для нього цей світ? Всього лише темний куток обшарпаної кімнати, тьмяна свічка на брудному столі, пляшка “гіркої” …
Його думки націлені на одне – як прожити ще один безглуздий день… Людина стає філософом, коли розуміє, що він не може нічого змінити у своєму житті, яка часом стає нікчемною. І він починає
Суспільство завжди змінює людину, накладаючи на нього відбиток цинічності та егоїзму. Але навіть на самому дні завжди може знайтися людина, яка продовжує ще вірити у свій ідеал, який намагається знайти правду в цьому божевільному світі. Прикладом цього може служити Сатин, персонаж п’єси “На дні”.
Цю п’єсу, як мені здається, слід розглядати як соціально-філософську, як життєву драму роздавлених душ… Люди в ній живуть
Туди їх загнали соціальні проблеми – злидні, голод… Їх життя затягнув вниз вир громадських потрясінь, і вони опустилися на саме дно, у прірву. Їх філософія різна-одні вірять в романтичні ідеали, в працю, в людську велич, а інші прагнуть піти у тінь, сховатися в темному кутку від майбутніх проблем і потрясінь, щоб не змінювати своє життя ще раз. Вони живуть у своєму минулому, згадуючи свої минулі дні, назавжди втрачені. Часом життєвий вантаж стає просто нестерпний, і тоді від людини залишається тільки гірке спогад і жалість до так бездарно занапащене цим божевільним світом людського життя. Це, звичайно, в першу чергу, відноситься до Акторові.
Можна виділити два різновиди життєвого гуманізму драми, і, відповідно, двох героїв – носіїв цього гуманізму. Перший – це Лука, який сповідує гуманізм, заснований на співчутті і жалості до людини, який закликає нас примиритися з існуючими умовами. Лука зміг заспокоїти стражденну душу Анни, яка, напевно, врешті-решт, отримала хоч якусь допомогу вперше за довгі роки. Її останні дні стали більш щасливими, ніж кілька попередніх тяжких років життя.
У Луки є запеклий противник – Сатин. Він поклав в основу своєї життєвої філософії віру в людину, в Людину з великої літери. Він говорить про користь праці, про високе призначення людини. Але у всьому цьому ми можемо побачити і одне велике протиріччя.
Так, герої говорять про роботу, працю, людської душі, але самі вже давно втратили людську подобу і перестали цінувати навіть саме життя. Може бути герої та керуються у своїй філософії високими життєвими принципами, але в соціальному сенсі вони перестали існувати як особистості. Дуже фудло відповісти на ті філософські питання людського буття, які поставив у п’єсі Горький, однозначно. Таким чином, можна переконатися, що “На дні” – це драма, драма соціально-філософська.
Тут поставлено безліч питань, що стосуються суспільства і людського життя. Ці дві проблеми пов’язані один з одним невидимими нитками, які рвуться в той момент, коли люди втрачають віру в себе. Хочеться, щоб людина була Людиною не тільки на словах…