Я та мій час

У людини з часом давні рахунки. Людині завжди його бракувало. Століття і роки минають.

Змінюючи одне одного у скаженому темпі, і ось вже сидимо за комп’ютером і створюємо все нові і нові моделі сучасних машин.

Люди завжди незадоволень часом, у якому живуть. Та час не може відповідати людині Швидше, навпаки. В XX столітті людство зробило багато важливого і потрібного.

Але сьогодні через часті зміни настроїв, ідей та вподобань наша країнам а також багато інших держав – на межі розрухи, виживання.

Погляньте, скільки людей на вулицях,

які просять копійку на кусень хліба ї найстрашніше те, що більшість із них – це люди, які героїчно відстоювали свою землю, працювали на ній. А нині вони непотрібні державі, почуваються приниженими і зневаженими.

Головну проблему нашого часу я бачу в тому, що кожна людина живе тільки для себе і намагається не помічати проблем інших. Проходячи повз жебраків у метро, ми підвертаємося, опускаємо очі, або, у кращому разі, подаємо їм дрібні гроші. Нічого важливого, щоб допомогти цим людям, ми не робимо.

Мені здається, якби кожна людина хоч ненадовго відірвалася від особистих проблем і взяла участь у розв’язанні проблем суспільства; життя стало б набагато кращим. Ми увійшли в нове століття. Тепер це вже мій час і за нього відповідаю я.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Я та мій час