“Я в ньому хотів зобразити цю байдужість до життя й до її насолод, цю передчасну старість душі, які зробилися відмітними рисами молоді 19-го століття” А. С. Пушкін (На прикладі поеми “Кавказький бранець”)
1. Розчарування в колишнім житті. 2. Природний ключ до серця бранця. 3. Цілюща сила любові-. 4. Нові життєві питання. Ми завжди прагнемо до заборонного й бажаємо недозволеного.
Овідій “Кавказький бранець” – перша романтична поема А. З. Пушкіна.
Поет багато працював над нею, перш ніж вона знайшла такі форми й наповнення. У первісній назві добутку в центрі був образ дикої природи цього куточка за назвою Кавказ. Подібне позначення – один з ознак романтичного тексту: створення на сторінках добутку місцевого колориту.
Головний герой,
Саме вона звучить у такт його мелодії серця. Саме вона відгукується на будь-які нього щиросердечні пориви Але при подальшій роботі над добутком поема здобуває іншу назву – “Кавказький бранець”. Для романтичних добутків властиво певне двоемирие – зображення реального й ідеального простору.
У поемі Пушкіна теж спостерігається поділ художнього полотна на два мири. Один з них світський, з якого біг головний герой, а другий, на його думку, ідеальний – мир Кавказу. Але, незважаючи на те що бранцеві
Таке двоїсте наповнення й має сама назва добутку Але перед своїм добутком автор ставив і інше завдання: показати передчасну старість душі, що була характерна для молоді того часу. І виражалася вона в розчаруванні до життя, до її прекрасних проявів у пору молодості.
Саме в цей момент людин бачить, що мир прекрасний, що його оточують чудові фарби й різні бали. Він самостійно виїжджає у світло, де може як показати себе, так і подивитися на інші. Але в листі КВ.
П. Горчакову письменник пише про те, що в суспільстві на початку XIX століття панують зовсім інші настрої: “байдужість до життя й до її насолод” молоді, що є найбільш активною частиною суспільства.
Вона настільки розчарована в житті, що не може знайти для себе не тільки опору, але й змісту свого існування. Тому головний герой поеми намагається сховатися й утекти від світських умовностей. У його житті немає повноти, що дозволила йому радуватися життю і її проявам Він вирішує знайти волю від умовних оковів і простір для своєї душі на Кавказі, серед вільної й прекрасної природи.
Але й тут герой виявляється простим бранцем. Він сам себе називає рабом.
Але рабом герой стає тільки наполовину. Йому не доводиться надягати на себе ту маску, що змушений був носити у світлі. Імовірно, тому довгі вечори бранець проводить у бесіді із черкескою.
Він залишається в цей момент самим собою, незважаючи на те що поруч із ним перебуває та, котра його любить. Але навіть вона зі своєю спрагою життя не може воскресити в його душі теплі нотки й відновити щиросердечну рівновагу. Не раптом зів’януть наша младость, Не раптом захвати кинуть нас, И несподівану радість Ще обіймемо ми не раз: Але ви, живі впечатленья, Первісна любов, Небесний пломінь упоенья, Не прилітаєте ви знову.
Але не людина, а природа знаходить заповітний ключик до серця бранця. Він захоплюється тією природою, у якій долею йому дане було виявитися. Її пишнота, простота, але в той же час велич вабили до себе його душу. Так бранець знаходить того, хто відгукується на його хвилювання долі.
Це бура Її “немічне виття” звучить немов в унісон всім його стражданням.
І ми розуміємо, що в душі героя, незважаючи на те що він провів якийсь час удалині від світла, що заподіяло йому багато горя, триває гроза. Поступово бранець починає перейматися життям і побутом тих, хто живе в такий недоторканої різними світськими умовностями стихії. Він сам відзначає в їхньому побуті й стані ту простоту, який йому не вистачало в його колишнім житті.
У них природно з’єднуються два таких, на перший погляд, протилежних миру.
Це, з одного боку, військова доблесть і набіги, а з іншого боку – гостинність у багать, навколо яких вони збираються по вечорах У цієї суперечливому відношенні до життя зовсім немає фальші. У кожному зі своїх проявів вони природні й неповторні. І передчасна старість душі для бранця немов відходить на другий план. У ньому немає розчарування в житті, що було характерно для героя на самому початку добутку.
Він поступово починає вписуватися в життя й побут черкесів. У цей час і дівчина намагається оточити його своєю любов’ю. Бранець починає зауважувати, що поруч із ним перебуває людина, що його любить і поважає Але він відговорює черкеску, що хоче з ним зв’язати своє життя.
Без упоенья, без бажань Я в’яну жертвою страстей…
Але пізно: умер я для щастя, Надії примара полетіла; Твій друг отвик від сладострастья, Для ніжних почуттів скам’янів… Дівчина дорікає його в тім, що він міг би прикинутися й відповісти їй взаємністю. Але бранець не бажає знову одягати маску.
Він розкрив свою душу для нового, хоч і мимовільного щастя.
Тому не хоче будувати його на неправді й обмані Бранець зміг захистити свій мир від нового вторгнення. Але герой зовсім не замислюється про те, що часточку того миру, з якого він біг, зберіг у собі. Тому, коли бранець відкидає любов черкески, він тим самим передає їй цю частку розчарування в житті.
Вона теж, як і герой колись залишається самотньої у великому, вільної й вільному суспільстві.
Воно їй ні до чого, коли немає поруч людини, що міг би дарувати їй свою любов. Але автор показує, що вільна й вільна атмосфера, у якій жила черкеска, дає нові сили самої вирішувати свою долю. Вона не віддається суми й зневірі, які були характерні для бранця Ні, я не знав любові взаємної, Любив один, страждав один; И гасну я, як пломінь димний, Забутий серед порожніх долин…
Черкеска не бажає підкорятися такому настрою. Вона бере долю у свої руки й сама вирішує, як зруйнувати, якщо не для себе, то для свого улюбленого, той мир, про яке плаче його душу. Бранець же сам смог піти від того світла й впустити у своє серце волю й вільність гірського народу. Йому не вистачало тільки фактичної волі, тому що й у цьому прекрасному місці він залишався всього лише рабом.
Його знову долає байдужість кжизни.
Герой ніяк не пробує собі допомогти, знаючи, що на шляху до волі є велику перешкоду у вигляді ланцюгів і глибокої ріки. У цей момент знову з’являється черкеска. Вона звільняє бранця, але не хоче піти з ним, тому що в його серце немає для неї місця.
Героїня не бажає миритися з жалюгідною долею тієї, кого він тримає поруч із собою тільки на подяку за порятунок. Вона перебуває зовсім в іншому суспільстві, що може зцілити її душу. Сам бранець бачив цей мир, наповнив свій мир новим змістом і впустив у нього волю й красу дикого краю.
Але його не залишила “старість” і в цьому прекрасному місці Байдужість до життя продовжує жити в його душі. У нього був шанс якось змінити свою долю, подивитися на мир зовсім іншими очами, але він не захотів цього.
До черкески простяг він руки, Що Воскресло серцем до неї летів, И довгий поцілунок розлуки Сполучник любові запам’ятав. Кавказький бранець сам не зміг “відродитися” у цьому прекрасному куточку землі, куди так прагнув. У той же час на своєму життєвому шляху герой погубив і черкеску, єдину, хто міг пролити цілющий бальзам на його поранене серце.
Все мертво… на брегах заснулого Лише вітру чутний легкої звук, И при місяці у водах плеснувших Струмистий зникає коло. Герой одержав довгоочікувану волю, але не зміг зберегти ту часточку щастя, що була так можлива в його житті. Пушкіна дійсно описав усього в одному добутку передчасну старість душі молодого покоління.
Також він показав її згубну силу не тільки на молодь початку XIX століття, але й на все суспільство в цілому. Ця щиросердечна якість виявляється дуже отрутним: воно руйнує всі, до чого доторкається Письменник дуже чітко помітив хворобу молодого покоління, але не зміг знайти протиотруту. Поема, незважаючи на те що вона наповнена романтичним поданням про життя, не дає відповіді на це питання.
Можливо, тому Пушкін не показує нам ні як зложилося подальше життя бранця, ні як він сприйняв свою волю.
У поемі говориться лише про те, що світанок він зустрів у шляху, на якому йому незабаром зустріли російські багнети. Пізніше А. С. Пушкін визнавався в тім, що це були його перші творчі досвіди Але вони відкривали дійсність того миру, у якому жив сам поет: “Все це слабко, молодо, неповно; але багато чого вгадано й виражене вірно”.
Related posts:
- Романтичні поеми “Кавказький бранець” і “Цыганы” Яскраві, неприборкані, часом жорстокі й холодні, герої цих поем залучають до себе увага читачів не тільки своєю незвичайністю, але й закономірною появою цих характерів у певну епоху розвитку Росії. Поеми створені по канонах романтизму. Ми не знаємо передісторії героїв. Вони з’явилися нізвідки й через якийсь час кануть у нікуди. Всіх їх відрізняє сила характеру, поривши […]...
- Релігійні подання людини 12 століття на прикладі поеми “Слові об полицю Игореве” У наш час можна зустріти величезна кількість різноманітних літературних творів. Одні з них великого обсягу, інших – навпаки, маленького. В одних відомий автор, а в інших немає. Правда, добутки з невідомим автором – рідкість. Одним з них є, наприклад, “Слово об полицю Игореве”. ” “Слово об полицю Игореве” – пам’ятник, написаний незабаром після походу Ігоря […]...
- Фільм Сергія Бодрова “Кавказький бранець” Чеченська війна. Безсумнівно, у душі кожного з нас ще живі спогади про цю трагічну сторінку в історії нашої країни. Фільм Сергія Бодрова “Кавказький бранець”, що розповідає про долю двох російських солдатів, що потрапили в полон до чеченських бойовиків, ще раз нагадує нам про неї й змушує задуматися над тим, як огидна й дивовижна війна, наскільки […]...
- Роль контрасту в добутках російських письменників XIX століття (На прикладі оповідання Л. Н. Толстого “Після балу”) 1. Протиставлення образів головних героїв 2. Колірна палітра добутку. 3. Музична картина навколишнього світу. 4. Контрастний портрет полковника Наш життєвий шлях засіяний уламками того, чим ми починали бути й чим ми могли б зробитися. А. Бергсон Наше життя наповнене випадками й непередбаченими подіями. Бувають моменти, що їх не відразу можна розрізнити в загальному потоці життя. […]...
- Велика Вітчизняна війна в добутках XX століття (На прикладі повести В. В. Бикова “Сотників”) 1. Людська особистість у військових умовах. 2. Спрага життя й громадянський обов’язок. 3. Що переважніше: гідна смерть або життя ценою зрадництва? …Ті, хто тільки й жадає за всяку ціну вижити, чи заслуговують вони хоча б однієї відданої за них життя? Скільки вже їх, людських життів, із часу Ісуса Христа було принесено на жертовний вівтар людства, […]...
- ЛІРИЧНІ ВІДСТУПИ І ЇХНЯ РОЛЬ В ОПОВІДАННІ (на прикладі одного або декількох добутків російської літератури – А. С. Пушкін “Євгеній Онєгін”) Роман в Віршах А. С. Пушкіна “Євгеній Онєгін” Писався сім років ( 1823-1830). Це плід “незрілих И зів’ялого років, розуму холодних спостережень і Серця сумних замет”. Для мене А. С. Пушкін – Людин з великої букви. Його Добутки ніколи не будуть старомодні. Вони цікаві як шари історії й культури Росії. Особливе Місце у Творчості А. […]...
- Тема природи в поезії “срібного століття” (на прикладі творчості И. А. Буніна) Визнання й популярність Бунін придбала як прозаик, але значне місце в його творчості завжди занімала поезія. Він почав з віршів і писав вірші до кінця своїх днів. В 1901 році вийшов збірник віршів “Листопад”, у який увійшли кращі вірші з ранньої поезії Буніна. Лейтмотив збірника – елегійне прощання з минулим. Це вірші про Батьківщину, красу […]...
- Художні особливості поеми гоголя “Мертві душі” Гоголь давно мріяв написати произведение, в “якому б з’явилася вся Русь”. Це повинне було бути грандіозний опис побуту й вдач Росії першої третини XIX століття. Таким добутком стала поема “Мертві душі”, написана в 1842 році. Перше видання по цензурних міркуваннях було озаглавлено “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”. Така назва знижувала щире значення цього добутку, викликало […]...
- Визначте риси характеру та світогляду романтичного героя на прикладі поеми Д. Н. Г. Байрона “Мазепа” Поема “Мазепа” Байрона – це ліро-епічний твір, тому що в ньому наявна розповідь про події, вчинки персонажів, і водночас змальовані ліричні переживання героя, розвиток його емоцій, його внутрішній світ. “Мазепа” – романтичний твір, в ньому наявний романтичний герой, це український гетьман. Образ Мазепи у Байрона такий – це сильна людина, мужній та непохитний воїн. Він […]...
- Закони історії в поетичній спадщині А. А. Блоку (На прикладі поеми “Дванадцять”) 1. Шлях горя й страждання. 2. Нові віяння часу. 3. Всупереч законам історії. Закономірність історичних явищ обернено пропорційна їх духовності В. О. Ключевский Протягом свого життя люди не раз зіштовхуються з таким поняттям, як закон. І тоді перед ними встає нерозв’язне питання: яким з них варто підкорятися, а яким немає. Серед них можна виділити наступні: […]...
- Протистояння добра і зла, совісті і безчестя – вічна тема мистецтва (на прикладі поеми Б. Олійника “Крило”) У творчості Бориса Олійника є ряд наскрізних образів, серед яких особливо виділяється чистотою і різноманітністю образ крила: Бо доля, певне, у гуморі була, Коли у посаг нам давала землю й воду І голубого неба два крила. (“Мій борг”) Я з останнього морозу Від крила твого воскресну Як не лебедем, хоч сивим журавлем. (“Повернися”) Журавлиним крилом […]...
- Пушкін у поезії “срібного століття” (по творчості А. А. Ахматовій) Геній Пушкіна, чарівність особистості, його гуманістична філософія, відкриття, зроблені в області російського вірша, вплинули на розвиток літератури XIX століття, що ввійшла в історію як “золоте століття” російської поезії. Але й кращі поети “срібного століття” сформувалися під впливом його Музи, всі вони були внимательнейшими читачами Пушкіна, багато хто внесли свою лепту в дослідження його поезії. У […]...
- Робота Гоголя над мовою поеми “Мертві душі” Для того щоб зрозуміти Гоголя як майстри художнього слова, як великого письменника-реаліста, доцільно звернути увагу ще на одну сторону при вивченні мови “Мертвих душ”: на роботу Гоголя над текстом поеми. Зіставлення канонічного тексту окремих місць поеми з первісною редакцією розкриває процес роботи Гоголя над словом і переконує в тім, що перед, нами великий художник-реаліст, що […]...
- Стихія революції й природи у творчості А. А. Блоку (На прикладі поеми “Дванадцять”) 1. Атмосфера революційних змін у Росії. 2. Опис старого буржуазного миру. 3. Мир, розбитий на дві частини 4. Суперечливий образ Христа. Яка чудова хірургія! Взяти разом і артистично вирізати старі смердючі виразки! Б. Л. Пастернак У січні 1918 року була створена на одному подиху знаменита поема А. А. Блоку “Дванадцять”. Сам поет уважав, що це […]...
- Історія Росії у творчості А. С. Пушкіна (на прикладі поеми “Борис Годунов”) Але вивчення історії – це не тільки читання підручників або історичних монографій. Через культуру високого художнього слова ми осягаємо історичні закономірності, учимося міркувати про складність історичного шляху нашої батьківщини, Росії. Не випадково письменник і історик у свій час об’єдналися в особі Н. М. Карамзина. Про трагедію ” Борис Годунов ” А. С. Пушкіна написано дуже […]...
- Аналіз поеми Мертві душі Гоголя Н. В 1. Д. Н. Овсянико-Куликовский Герцен писав: “… “Мертві душі” Гоголя – дивна книга, гіркий докір сучасної Русі, але не безнадійний. Смутно у світі Чичикова так, як смутно насправді; і там, і отут одна розрада – у вірі й сподіванні на майбутнє Але віру цю заперечувати не можна, і вона не просто романтичне сподівання вгору, а […]...
- А. И. Герцен: “…не ревізькі – мертві душі, а всі ці Ноздреви, Манилови й всі їм подібні – от мертві душі, і ми зустрічаємо їх на кожному кроці” (“Мертві” душі поміщиків у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”) 1. “Мертві душі” – історія створення й задум. 2. Основна думки добутку. 3. Душі “мертві” і “живі” впоеме. 4. Значення композиції в розумінні добутку. 5. Росія – країна “живих” душ Зревшее на протязі декількох десятиліть бажання Н. В. Гоголя написати великий епічний добуток, присвячений долі Росії, привело письменника до задуму поеми “Мертві душі”. Почалася робота […]...
- Про великий подвиг народу в роки війни (на прикладі поеми “Василь Теркин”) Художня література періоду Великої Вітчизняної війни має ряд характерних рис. Головні її особливості – патріотичний пафос і установка на загальну доступність. Удачнейшим прикладом такого добутку по праву вважається поема Олександра Трифоновича Твардовского “Василь Теркин”. Першого її глави були опубліковані у фронтовій печатці в 1942 році. Автор вдало назвав свій добуток “книгою про бійця, без початку […]...
- Особливості сюжету й композиції поеми Гоголя “Мертві душі” Приступаючи до роботи над поемою ” Мертві душі “, Гоголь писав, що йому хочеться в цьому напрямку “показати хоча б з одному боку всю Русь”. Так письменник визначив своє головне завдання й ідейний задум поеми. Для здійснення настільки грандіозної Теми йому знадобилося створити оригінальне за формою й змістом добуток. Поема має кільцеву “композицію”, що відрізняється […]...
- Чому в тексті поеми “Мертві душі” Н. В. Гоголя передісторія головного героя поміщена в самому кінці оповідання? 1. Первісний задум Гоголя. 2. Дві композиційні основи. 3. Сатиричний план поеми. Місце Чичикова в ньому. 4. Проповідницький план поеми 5. Місце авторських відступів. Особливості композиційної побудови поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” обумовлені”насамперед тим творчим завданням, що поставив перед собою автор. Первісний авторський задум містив у собі три книги, об’єднані загальною ідеєю – показати […]...
- Мистецтво створення характеру. (По одному з добутків російської літератури XIX століття – А. С. Пушкін. “Кам’яний гість”) Традиційний Дон Жуан із самого початку був протипоставлений усьому світу. Пушкінський Дон Гуан на початку трагедії – плоть від плоті свого миру й живе в повній згоді з ним. Недарма в Мадриді на кожному перехресті з ним може зустрітися “…свій же брат, нахабний кавалер, зі шпагою під пахвою й у плащі”. Дон Гуан поводиться в […]...
- Тема любові в поезії “срібного століття” (на прикладі творчості І. Анненского) У кожного з більших російських поетів початку XX століття був свій поетичний досвід. Майже кожний з них начинал свій творчий дебют з віршів. У кожного був свій голос, свій стиль, те, що робило одного несхожим на інші. Творчість І. Анненского мало знайомо нашим современникам. Та й при житті поета лише деякі критики й поети по […]...
- Хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі” Об’єктом теперішнього дослідження є поема М. В. Гоголя “Мертві душі”. Предмет дослідження: хронотоп поеми М. В. Гоголя “Мертві душі”. Складне й цікаве відношення простору й часу – це один з улюблених прийомів Гоголя. Нам схотілося розібратися в особливостях хронотопа письменника, цим і пояснюється наш вибір теми Ціль роботи: визначити, що містить у собі поняття хронотопа; […]...
- Людина й природа в російській прозі XX століття (На прикладі оповідання В. П. Астафьева ” Цар-Риба”) 1. Образ рибалки-браконьєра. 2. Двобій людини з рибою. 3. Моральне очищення людини природою. Іди, риба, іди! Поживи скільки можеш! Я про тебе нікому не скажу! ” – мовив ловець, і йому полегшало. В. П. Астафьев В оповіданні показаний один день із життя вмілого рибалки-браконьєра Зіновія Игнатьича Утробина, що жив у сибірському селищі Чуш на Єнісеї […]...
- “Золотий століття” давньогрецької літератури (на прикладі творчості Эсхила й Софокла) Сюжети античної літератури часто співзвучні, іноді вони перетинаються, зображуючи ті самі події. Але така співзвучність виправдана. Навіть сучасним художниками треба дечому повчитися в їхнього давнього попередників: в античному театрі, як відомо, цінувався не стільки сюжет, скільки глибина моральної й філософської проблематики, розкрита за допомогою відомого, часто так званого “мандрівного сюжету”. І справді, античні сюжети мандрують […]...
- Сюжет і композиція поеми “Мертві душі” Із самого початку письменницької діяльності Гоголь мріяв написати добуток, в “якому б з’явилася вся Русь”. Це повинне було бути грандіозний опис побуту й вдач Росії першої третини XІX століття. Таким добутком стала поема “Мертві душі”, написана в 1842 році. Перше видання книги називалося “Пригоди Чичикова, або Мертві душі”. Така назва знижувала щире значення добутку, перекладало […]...
- Особливості жанру й композиції поеми Миколи Гоголя “Мертві душі” Постать Миколи Васильовича Гоголя чітко вирізняється на тлі російської літератури XIX століття. Цей геніальний письменник надав напрямок усьому літературному процесу на кілька десятиліть. До того ж Гоголь є одним з небагатьох письменників, який спромігся поєднати у своїй творчості два могутні культурні струмені – український та російський. Наслідком цього стала досі незбагненно прекрасна, зачудована, фантастична мова, […]...
- ВСТУП ДО ПОЕМИ “РУСЛАН І ЛЮДМИЛА” – ОЛЕКСАНДР ПУШКІН РОЗДІЛ І КАЗКИ НАРОДІВ СВІТУ ОЛЕКСАНДР ПУШКІН ВСТУП ДО ПОЕМИ “РУСЛАН І ЛЮДМИЛА” Історія створення Олександр Пушкін розпочав поему “Руслан і Людмила” 1817 p., коли навчався ще в Ліцеї, а завершив 1820 р. в Петербурзі. Того ж року поема з’явилася в російських журналах, одразу зробивши ім’я автора знаменитим. Він послав твір видатному письменнику того часу […]...
- Відношення до революції у творчості С. А. Єсеніна (На прикладі поеми “Ганна Онєгіна”) 1. Роль революції у творчості Єсеніна. 2. Зміст поеми “Ганна Снегина” 3. Герої – антиподи: Прокл і Лабутя. 4. Ганна Снегина як символ зайвої, що вислизає краси. 5. Двоїсте відношення поета креволюции. Небо – як дзвін, Місяць – мова, Мати моя – батьківщина, Я – більшовик. А. А. Блок лавина, Що Прокотилася по всій Росії, […]...
- Жанр поеми “Мертві душі” Хоча поняття жанру постійно змінюється й ускладнюється, і все-таки під ним можна розуміти історично сформований тип літературного твору, якому властиві певні риси. Уже по цих рисах багато в чому стає ясна основна думка добутку, і ми приблизно вгадуємо його зміст: від визначення “роман” ми чекаємо описи життя героїв протягом їхнього життєвого шляху, від комедії – […]...
- “Мертві душі” поеми Гоголя Гоголь показує їх у порядку зростаючої моральної деградації. Спочатку це Манилов, увічливий, із приємними рисами особи; мрійлива людина. Але це тільки на перший погляд. Поспілкувавшись із ним небагато, ви викликнете: “Чорт знає, що таке!” Його мрійність це ледарство, паразитизм, безвільність У Коробочці Гоголь представляє нам інший тип російського поміщика. Господарська, гостинна, хлібосольна, вона раптом стає […]...
- “Мертві душі”? Безмовні образи поеми Гоголя ” Мертві душі “? Поему Гоголя пронизує безмовність, і натовпи Німа наповнюють її: немає епізоду, де ні були б присутні скуповуються Чичикова мужики-кріпаки, що згадуються числом, скопом або перераховуються поіменно, гак, як буде перераховувати покійних людина-ведмідь Собакевич. Вони беруть участь у цих заходах, але вони ж безмовні. Безмовність в “Мертвих душах буде сягати і далі. […]...
- Жанрова своєрідність поеми Мертві душі Гоголя Н. В Твій вірш, як божий дух, носився над юрбою И, відкликання думок шляхетних, Звучав, як дзвін на вежі вічовий, У дні торжеств і лих народних. М. Ю. Лєрмонтов Час, коли Гоголь задумував і створював свої добутки – з 1831 (“Вечора на хуторі біля Диканьки”) по 1842 (перший тім “Мертвих душ”), – збігається з періодом, що у […]...
- Особливості жанру й композиції поеми “Мертві душі” Поема М. Гоголя “Мертві душі” – твір складний, в ньому переплітаються і нещадна сатира, і філософські роздуми про долю Росії, і тонкий ліризм. Щоб краще зрозуміти особливості жанру “Мертвих душ”, варто зіставити цей твір із “Божественною комедією” Данте, поета епохи Відродження, вплив якого добре відчувається в поемі М. Гоголя. Можна сказати, що Гоголь показує у […]...
- Роль епіграфа в одному з добутків російської літератури XIX століття. (А. С. Пушкін “Євгеній Онєгін”) Це – пушкінська характеристика Онєгіна, але не персонажів роману, а Онєгіна – авторів своїх мемуарів. Ще до початку самого оповідання назва роману погоджується з епіграфом і присвятою, і це не тільки дає об’ємні характеристики героїв, але й розкриває його як “авторів”. “Протидіючи” “видавцеві”, що розкрив перед читачем те, що він, оповідачі, прагне сховати, він розриває […]...
- Собакевич – персонаж поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі” Фольклорні джерела образа Собакевича билинні й казкові богатирі (Еруслан Лазарович, Ілля Муромець і т. п.). Можливі літературні джерела: Тарас Скотинин з комедії Д. Фонвизииа “Недоук”, медведеподоб-ний розбійник Бурдаш із роману М. Загоскина “Юрій Милославський”. Богатирська міць Собакевича (нога, взута в чобіт велетенського розміру), подвиги за обіднім столом (ватрушки “набагато більше тарілки”, “індик ростом з теляти”, […]...
- Майстерність у побудові сюжету. (По одному з добутків російської літератури XIX століття. – А. С. Пушкін. “Бенкет під час чуми”) Мир “Скупого лицаря” дуже широкий: сценічними й – особливо – внесценическими образами відтворена майже пластично відчутна картина Європи епохи пізнього середньовіччя. В “Моцарте й Сальери” два музикантів живуть у світі мистецтва, начебто б тільки про нього й говорять. В “Кам’яному дст” перед нами з’являється всього лише “імпровізатор любовної пісні” – людин, зовні замкнутий у своєму […]...
- Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя “Мертві душі”) Чичиков на балі в губернатора. (Аналіз епізоду з першого розділу поеми Н. В. Гоголя ” Мертві душі “). Великий російський письменник Микола Васильович Гоголь у поемі “Мертві душі” показав страшну російську дійсність, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому дійсності, образно говорячи, відбив “пекло” сучасної йому життя. Поема – широка картина реальної дійсності. У той час […]...
- Коротка характеристика добутку Кавказький бранець Толстого Л. Н “Кавказький бранець” – оповідання, що оповідає про хороброго офіцера, що не втратило надії вижити, коли був узятий у полон татарами. У середині XІX в. на Кавказі йшла важка й кровопролитна війна, Л. Н. Толстой у ті часи служив там, тому бачив усе своїми очами. Жанр добутку визначений самим письменником – минуле, воно вказує на реальність […]...
- Скорочено поеми Мертві душі Гоголя Н. В МЕРТВІ ДУШІ Поема Глава перша В губернське місто NN в’їхала ресорна бричка, у якій сидів пан “не красень, але й не дурної зовнішності, ні занадто товстий, ні занадто тонкий; не можна сказати, щоб старо, однак ж і не та”до, щоб занадто молодий “. Пан зупинився в готелі. Передню зайняв лакей Петрушка, що відразу повідомив цій […]...