“Які життєві цінності мені відкриває повість про блакитну дитину”

Не думаю, що серед письменників бувають відверто дурні люди. Напевно кожен письменник щось колись осмислив, розглянув життя і буття під своїм особливим кутом і готовий поділитися висновками про ті чи інші проблеми життя. Звичайно, сприймати це чи не сприймати – вирішувати виключно читачеві, але, тим не менш, оцінити щось нове з літературних творів може кожен.

Більш того, в деяких випадках це навіть необхідно робити – існують такі літературні твори, які повинен прочитати просто-таки кожен.

Досить цікавою є повість авторства Анатолія

Дімарова під назвою “Блакитна дитина”. У цій повісті в основному розповідається про спогади молодого батька про своє дитинство і співвіднесення цього з поведінкою свого сина і його загальною ситуацією в школі. Автор оповідає про те, що і сам батько, будучи маленьким, був надзвичайно активною дитиною, в житті якого було багато всього цікавого, захоплюючого, а іноді навіть і небезпечного. Толік стикався з цими проблемами, що в його віці сприймалися цілком серйозно, але, звичайно, з ними усіма він впорався. Завдяки цьому хлопчик став більш умілим, досвідченим і розумним.

Звичайно, завдяки такому становленню

він міг пізніше більш терпимо ставитися до власного сина, дитинство якого теж видавалося зовсім не нудним.

Я думаю, що основна життєва цінність, про яку хотів сказати всім читачам Анатолій Дімаров, полягає в тому, що не можна вимагати від людей того, чого ти сам в аналогічній ситуації не дотримувався. Батько чудово пам’ятав своє яскраве і активне дитинство, а тому він не міг і не повинен був надмірно лаяти свого сина. Звичайно, він бажав, щоб той не потрапив у які-небудь серйозні неприємності, а тому робив йому невеликі зауваження, намагався наставити його на шлях істинний, але, тим не менш, це не виходило за межі адекватності. Кожна людина, яка береться критикувати чужу поведінку, повинна згадати, а чи не було й для нього характерно щось подібне в попередні роки його життя.

Якщо було, то й морального права критикувати інших він не має.

Звичайно, в даній повісті були описані й інші життєві цінності – важливість набрання гарного життєвого досвіду в дитинстві, використання всіх можливостей вільного часу в цьому віці, адже у дорослої людини такої великої кількості вільного часу просто не буває. Але все-таки мені здається, що саме цінність розуміння і доброго ставлення до свого ближнього, особливо терпимого ставлення до своєї дитини, і є основною цінністю серед тих, про які писав автор прекрасного твору “Блакитна дитина” Анатолій Дімаров.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

“Які життєві цінності мені відкриває повість про блакитну дитину”