Який я бачу формулу українського Відродження
20 років пройшло відтоді, як наша Україна з достоїнством проголосила про свою незалежність. Напевно, для держав з давно існуючим традиційним пристроєм десять років – це мить, незначна частина їхнього минулого. Інша ж справа – десятиліття для нашої країни, кілька попередніх сторіч після Переяславского ради виснажили, розтрощили національний потенціал українців. Згадаємо заборону нашої історії, мови, культури, науки!
Згадаємо, як святе право на власну державність було зведено до рівня кримінального злочину!
Двічі історія давала
Перед українцями з’явилося питання: як зробити Україну раз і назавжди незалежної в повнім значенні цього слова? Як довести усьому світу, що ми здатні не тільки героико-романтично проголошувати своя суверенна держава, а тоді, пересварившись з’ясовуючи, хто більший герой, втратити її знову? У чому полягає та єдина формула, загальна й безпомилкова, що допоможе зробити
Україну, що будуть поважати всі провідні країни миру, що буде мати право голосу у світовій історії.
На мою думку, сьогодні українці кожною клітинкою повинні усвідомити нашу провідну національну ідею – ідею єдності націй і соборності. Наш народ прийшов до проголошення своєї незалежності розрізненим, роздертим на ворогуючі сегменти: за рівнем національної свідомості, за релігійними переконаннями, за політичними поглядами, за мовою й т. п.. Тільки розділивши, посіявши ворожнечу, нас можна було й можна буде надалі тримати в покірності.
…Пригадується притча, за якої богатиреві запропонували розірвати грубий канат, скручений з декількох тонких мотузок. Він цього не зміг зробити. Тоді мала дитина розкрутила той канат і легко перервала кожну мотузку… От чому кожний з нас повинен усвідомити: поодинці нам не вижити!
Боротьба за незалежність почалася з відомого живого ланцюга, утвореної від Києва до Львова людьми, які узялися за руки. Цим ланцюгом потекла енергія відродження держави й консолідації націй. Цей ланцюг простягнувся потім від Києва до Лупенска й Харкова, Одеси й Криму.
Ми зрозуміли, що станемо хазяями на нашій і своїй землі, лише об’єднавшись. І іншого шляху в нас немає!
А ще мені хочеться привести слова нашого земляка Григорія Сковороди, що сказав про наш народ: “Не вчите яблуню народити яблука. Краще відженете від її шкідників”. Це була відповідь недругам і ворогам України, які намагалися довести, що українські нації є недержавної, приреченої на другорядні історичні ролі.
Так, на шляху до самовідродження й щирої величі в нас ще чимало перешкод. Вони заважають, реалізувати необхідні політичні, економічні й соціальні реформи, створити ринкову систему й звести на ноги сучасну законотворчу владу на європейський лад.
И мені подумалося: незабаром, закінчивши школу, ми ввійдемо в доросле життя. Тому, напевно, на нас, на наші знання, енергію, свідомість, завзятість повинна обпертися Україна. Наскільки ж це важливо й відповідально!
Я знаю, що часто нас називають “сникерсним поколінням”, що виросло в епоху суцільних експериментів у комп’ютерних променях. Але, я впевнений, ми зуміємо залишити по собі гідний слід у нашій українській історії, виправдати призначення. А покажчиком нам буде формула українського Відродження: єдність плюс патріотизм.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)